Блог о. Ігоря Онищука_image

Блог о. Ігоря Онищука

Репродуктивні права та сурогатне материнство

17 лютого, 11:10
РЕПРОДУКТИВНІ ПРАВА ТА СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО: ЗАКОНОДАВЧІ, ДОКТРИНАЛЬНІ ТА БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ Ключові слова: репродуктивні права, сурогатне материнство, правове регулювання, правовий захист, ембріон, права дитини, сім’я, договір про сурогатне материнство.

Постановка проблеми. Репродуктивні права та репродуктивна поведінка – це та сфера, яка приховує в собі чимало небезпек і надає прекрасний ґрунт для політичного маніпулювання, особливо в умовах неосвіченості громадян в цій сфері. Експеримент з людським генним матеріалом як зачаття в пробірці перетворює дітей на товар. Сурогатне материнство перетворює дитину в «об’єкт економічної угоди і контракту, свого роду замовлення товару». Тому неприпустимо практику сурогатного материнства вважати етичною. Крім того, примусове комерційне сурогатне материнство підпадає під визначення торгівлі людьми.
Фрагментарне правове регулювання відносин між сурогатною матір’ю та біологічними батьками призводить до порушення прав як біологічних батьків, так і сурогатної матері. Внаслідок наявності законодавчих прогалин у сфері правового регулювання сурогатного материнства зростає ймовірність виникнення ситуацій, на кшталт відмови сурогатної матері віддавати дитину біологічним батькам, шантажу, погроз розголошення інформації, або відмови виплачувати сурогатній
матері грошову компенсацію тощо.
Чіткого усталеного розуміння принципів і стандартів регулювання процесу використання такої репродуктивної технології, як сурогатне материнство, не сформовано. У законодавстві бракує стандартів та положень для захисту прав учасників договору про сурогатне материнство. Важливо, щоб Рада Європи та Україна вжили заходів щодо істотного обмеження або заборони сурогатного материнства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності та правового регулювання сурогатного материнства досліджували вітчизняні та закордонні спеціалісти, серед яких О. Бабич, О. Лепіхіна, Т. Сорокіна, Н. Федорченко та ін. Сфера репродуктивних прав все ще залишається за межами ґрунтовного правового аналізу, їй не приділяється належної уваги в юридичній літературі. Можливо, це пояснюється тим, що поняття репродуктивних прав є відносно новим для українського права та поки ще не знайшло собі належного місця в загальній системі права. Бракує наукових розробок питання захисту прав дитини до народження, торгівлі людьми з метою експлуатації сурогатних матерів або дітей, народжених в результаті сурогатного материнства тощо.
Метою дослідження є аналіз законодавчих, доктринальних і біоетичних засад репродуктивних
прав та визначення ефективних правових заходів щодо вдосконалення правового регулювання сурогатного материнства в Україні та належного правового захисту дитини як до, так і після народження.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сурогатне материнство – це процес імплантації, виношування та народження дитини сурогатною матір’ю, яка зачата з використанням генетичного матеріалу замовника (замовників), донора чи самої сурогатної матері, на основі договору сурогатного материнства між сурогатною мамою і можливими батьками на оплатній чи безоплатній основі [1, c. 216].
Сутність сурогатного (замінного) материнства розкрито у Наказі Міністерства охорони здоров’я України 09.09.2013№787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». У Сімейному кодексі України (далі – СК України) таке явище, як сурогатне материнство, трактується перенесенням в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. У перекладі на медичну термінологію така процедура називається «екстракорпоральне запліднення» [2].
Різні підходи до регулювання сурогатного материнства в Україні та в країні резидентства потенційних батьків створюють низку проблем. Це призвело до того, що наша держава останнім часом фігурувала в декількох скандальних справах, пов’язаних з порушенням прав дітей. Оскільки найчастіше дітей, народжених сурогатною матір’ю в Україні для іноземців, не визнають в країнах, де репродуктивні технології заборонені законом, батьки вдаються до незаконних способів, зокрема використовуючи шлях контрабанди для вивезення дітей (наприклад, гучна справа про спробу вивозу в меблевій шухляді гаража двох дівчаток громадянами Франції). Більше того, подальшу долю такої дитини простежити практично неможливо [3].
З метою забезпечення захисту прав дітей від усіх форм дискримінації, в тому числі і на підставі статусу або походження дитини, для запобігання її незаконного переміщення і, не в останню чергу, для боротьби з негативним іміджем України як фабрики з народження дітей для іноземців 16 жовтня 2012 р. Верховною Радою України прийнято проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій (реєстраційний № 8282). Законопроєктом передбачалося внесення змін до ст. 123 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III та ст. 48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ. Однак Президент України не підтримав парламентаріїв і ветував цей закон 02 листопада 2012, повернувши його зі своїми пропозиціями. Одним із позитивних моментів зазначеного законопроєкту було намагання закріпити умови генетичного зв’язку дитини з допоміжною (сурогатною) матір’ю та майбутніми батьками [4].
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 123 СК України «у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатої подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя». При цьому згідно з ч. 2 ст. 139 СК України спір щодо материнства не допускається у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатої подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій [5]. Наведені положення чинного законодавства України спрямовані на забезпечення захисту прав дитини та прав подружжя, які є біологічними батьками дитини. Так, дитині, що зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій гарантовано право на сім’ю, наявність матері та батька, які є її біологічними батьками.
Згідно з пп. 6.9. Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 787 у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення [5].
У 1987 році Ватикан видав документ під назвою «Інструкція про повагу до людського життя та гідність відтворення», в якому було викладено погляди стосовно біоетичних питань [6].
На загальноєвропейському рівні важливе значення при розв’язанні питань, які стосуються репродукції людини, має прийнята 19 листопада 1996 р. Конвенція з прав людини в біомедицині Комітетом міністрів Ради Європи. Конвенція спрямована на захист людини від можливих зловживань, пов’язаних з використанням нових біологічних, медичних методів і процедур. Крім того, в міжнародному праві методи штучного запліднення регулюються також декількома директивами, що ґрунтуються на трьох рекомендаціях ПАРЄ, резолюціями, прийнятими 16 березня 1996 р. Європейським парламентом, та рішеннями Комісії з прав людини № 6574/71 і № 7654/76.

У Катехизмі Католицької Церкви (пп. 2376-2377) йдеться про те, що такі методи, як штучне запліднення і запліднення привнесеним ззовні біологічним матеріалом, порушують право дитини народитися від відомих йому батька та матері, пов’язаних між собою шлюбом. Вони порушують також «виняткове право стати батьком і матір’ю тільки один через одного. Основоположний для існування дитини акт перестає бути актом, яким двоє людей дарують себе одне одному, «він передає
життя та індивідуальність зародка у владу лікарів і біологів, встановлює перевагу техніки над походженням і призначенням людини» [7].
Будь-яка форма сурогатного материнства засуджується в таких церковних документах, як Dignitas personae 2008 року, який посилається в свою чергу на Donum vitae 1987 р., підписаний ще кардиналом Йозефом Ратцінґером.
Сурогатне материнство, тобто виношування заплідненої яйцеклітини жінкою, яка після пологів повертає дитину «замовникам», протиприродне і морально неприпустиме навіть в тих випадках, коли здійснюється на некомерційній основі. Ця практика руйнує повноцінні природні відносини між матір’ю і дитиною і має негативні наслідки для всіх залучених в цю практику сторін, затверджується в документі про хрещення немовлят, що народилися від сурогатних матерів [8].
Дитина є абсолютною цінністю, тому її народження і виношування повинні відповідати цій беззастережній цінності та основоположному зв’язку з рідними. Але не тільки: подібна практика загрожує етичними наслідками. Якщо діти стають предметом угоди, напевно ширше пошириться доімплантаційна діагностика, націлена на відбір «продукту, що відповідає запиту» [9].
Особливий характер відносин сурогатного материнства полягає в тому, що його основною метою є реалізація дружиною та чоловіком права на материнство та батьківство, передбаченого ст. ст. 49, 50 СК України, у разі, коли дружина з фізіологічних причин не може самостійно виносити та народити дитину. Договір сурогатного материнства стосується також прав та інтересів дитини, яка народжується в результаті сурогатного материнства. Договір про сурогатне материнство має ризиковий характер і спрямований не на гарантоване, а лише на можливе досягнення результату медичного втручання, що зумовлено як об’єктивними чинниками, так і ймовірнісним характером біологічних параметрів функціонування організму сурогатної матері, ембріона та дитини [10, с. 66].
Висновки. Однозначно, в сучасному правовому полі проблема захисту прав дитини залишається неврегульованою. Законодавством України регламентовано деякі аспекти сурогатного материнства, а саме: визначено батьківство та материнство дитини, народженої сурогатною матір’ю, встановлені правила оформлення документів при народженні дитини сурогатною матір’ю, врегульовано медичну процедуру застосування програми сурогатного материнства.
На сучасному етапі в Україні ще не завершилася правова адаптація суспільства до розвитку медицини в сфері репродуктивних технологій. В результаті чого на законодавчому рівні врегулювання потребують такі випадки, як: народження сурогатною матір’ю декількох дітей, народження дитини з вадами розвитку, народження мертвої дитини або настання викидня, необхідність проведення штучного переривання вагітності згідно з медичним висновком лікарів, розірвання шлюбу генетичними батьками, смерть одного чи обох генетичних батьків.

Список використаних джерел
1. Сорокина Т. В. Суррогатное материнство: понятие и критерии его определения / Т. В. Сорокина // Вестник
Волгоградского государственного университета. Серия 5: Юриспруденция, 2010. Т. 5. – № 2 (13). – С. 214-217.
2. Правовое регулирование суррогатного материнства в Украине. URL: http://materinstwo.com/lechenie-
besplodiya/pravovoe-regulirovanie-surro- gatnogo-materinstva-v-ukraine.html (дата посещения 25.11.2019).
3. Лепіхіна О. Материнство без кордонів / О. Лепіхіна // Юридична практика. 2012. № 51. с. 12. URL: http://www.
asterslaw.com/ua/ news_media/publications/3831(дата звернення 25.11.2019).
4. Бабич О. Коментар до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій» / О. Бабич // Український медич-
ний часопис. 2012.02.25. URL: https://www.umj.com.ua/article/ 28138/ komentar-do-proektu-zakonu-ukraini-
pro-vnesennya-zmin-do-deyakix-zakonodavchix-aktiv-ukraini-shhodo-obmezhen-u-vikoristanni-dopomizhnix-
reproduktivnix-texnologij (дата звернення 02.12.2019).
5. Верховна Рада України. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. №2947-III. // Відомості Верховної Ради
України, 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
6. Священна Конґреґація у Справах Доктрини Віри. Дар життя (Donum Vitae). Інструкція про повагу до людсь-
кого життя на його початку і гідність продовження людського роду. Прийнята 22 лютого 1987 р. URL: http://
www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_ cfaith_doc_19870222_respect-for-human-
life_en.htm (дата звернення 15.01.2020).
7. Catechismus Catholicae Ecclesiae. – Cittа del Vaticano : Libreria Ed. Vaticana 1997. – 904 p.
8. Поддерживает ли Католическая Церковь позицию Православной Церкови относительно суррогатного ма-
теринства? URL: http://www.katolik.ru/vopros-otvet/120910-podderzhivaet-li-katolicheskaya-tserkov-pozitsiyu-
pravoslavnoj-tserkovi-otnositelno-surrogatnogo-materinstva.html (дата посещения 20.01.2020).
9. Католическая Церковь критикует «легализацию» суррогатного материнства во Франции. URL: http://
terramariana.org/index.php/katoli-cheskaya-cerkov-kritikuet-legali-zaciyu-surrogatnogo-materinstva-vo-francii/
(дата посещения 22.01.2020).
10. Федорченко Н. Особливості укладення договору про сурогатне материнство / Н. Федорченко // Підприємни-
цтво, господарство і право, 2016. – №12. – С. 65-68.
References
1. Sorokina T. V. Surrogatnoe materinstvo: ponjatie i kriterii ego opredelenija / T. V. Sorokina // Vestnik Volgogradskogo
gosudarstvennogo universiteta. Serija 5: Jurisprudencija, 2010. T. 5. – № 2 (13). – S. 214-217.
2. Pravovoe regulirovanie surrogatnogo materinstva v Ukraine. URL: http://materinstwo.com/lechenie-besplodiya/
pravovoe-regulirovanie-surro- gatnogo-materinstva-v-ukraine.html (data poseshhenija 25.11.2019).
3. Lepihina O. Materynstvo bez kordoniv / O. Lepihina // Jurydychna praktyka. 2012. № 51. – s. 12. URL: http://www.
asterslaw. com/ua/news_media/publications/ 3831(data zvernennja 25.11.2019).
4. Babych O. Komentar do proektu Zakonu Ukrai’ny «Pro vnesennja zmin do dejakyh zakonodavchyh aktiv Ukrai’ny
shhodo obmezhen’ u vykorystanni dopomizhnyh reproduktyvnyh tehnologij» / O. Babych // Ukrai’ns’kyj medychnyj
chasopys. 2012.02.25. URL: https://www.umj.com.ua/article/ 28138/ komentar-do-proektu-zakonu-ukraini-
pro-vnesennya-zmin-do-deyakix-zakonodavchix-aktiv-ukraini-shhodo-obmezhen-u-vikoristanni-dopomizhnix-
reproduktivnix-texnologij (data zvernennja 02.12.2019).
5. Verhovna Rada Ukrai’ny. Simejnyj kodeks Ukrai’ny vid 10 sichnja 2002 r. №2947-III. // Vidomosti Verhovnoi’ Rady
Ukrai’ny, 2002. – № 21-22. – St. 135.
6. Svjashhenna Kong’reg’acija u Spravah Doktryny Viry. Dar zhyttja (Donum Vitae). Instrukcija pro povagu
do ljuds’kogo zhyttja na jogo pochatku i gidnist’ prodovzhennja ljuds’kogo rodu. Pryjnjata 22 ljutogo 1987 r. URL:
http://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_ cfaith_doc_19870222_respect-for-
human-life_en.htm (data zvernennja 15.01.2020).
7. Catholic Church. (1997). Catechismus Catholicae Ecclesiae. Cittа del Vaticano : Libreria Ed. Vaticana.
8. Podderzhivaet li Katolicheskaja Cerkov’ poziciju Pravoslavnoj Cerkovi otnositel’no surrogatnogo materinstva?
URL: http:// www.katolik.ru/vopros-otvet/120910-podderzhivaet-li-katolicheskaya-tserkov-pozitsiyu-pravoslavnoj-
tserkovi-otnositelno-surrogatnogo-materinstva.html (data poseshhenija 20.01.2020).
9. Katolicheskaja Cerkov’ kritikuet «legalizaciju» surrogatnogo materinstva vo Francii. URL: http://terramariana.org/
index.php/ katoli-cheskaya-cerkov-kritikuet-legali-zaciyu-surrogatnogo-materinstva-vo-francii/ (data poseshhenija
22.01.2020).
10. Fedorchenko N. Osoblyvosti ukladennja dogovoru pro surogatne materynstvo / N. Fedorchenko // Pidpryjemnyctvo,
gospodarstvo i pravo, 2016. – №12. – S. 65-68.

 

 

Теги: #Блоги

Останні новини