Ми живемо в цікавий час, але деколи плутаємо наш стан, зміст та завдання. Чомусь дивуємося сучасній віртуальності, проте, якщо проаналізувати, то бачимо, що віртуальність була постійно в нашому житті. Наприклад, навчати дітей казок, міфів чи байок...чи в старшому віці: ворожбицтв, віри у ідеології чи теорії… Часто є бажання, щоб певні фантазії стали реальністю. Мріяти та фантазувати не є негативним: все, що в нашій голові з’являється, можливе до реалізації. Колишні релігійні міфи поступово ставали реальністю завдяки інноваціям та науці: достатньо бажання, покликання та продуктивної праці. Це не можна вважати за негатив… можна почитати праці Енштейна, Тесли, Ньютона чи інших великих дослідників, що реалізовували справи, які можна вважати як чудеса…

І навпаки, часто є бажання довести реальність до віртуальності. Апатія, байдужість до праці над собою, лінь можуть довести людину до деградації, інколи, до “психічної шизофренії”, тобто роздвоєння особистості. Цьому можуть “посприяти” системне суспільне вживання алкоголю, завдяки якому можуть перед очима з’являтися зелені змії, або промоція скандалів та негативних емоцій, що доводять суспільство до депресивного стану. 

Зворотній шлях від реальності до віртуальності є тоді, коли виникає брак етики і етичних осіб. Крім того, цей шлях є в моменти зневіри, коли люди не орієнтуються і не мають реального вибору та розрізнення між добром і злом. Цьому може і сприяти пасивність “етичної еліти”, яка не хоче взяти на себе відповідальність та організувати людей навколо себе. Можна закликати до гарних гасел, але не має бажання “почистити авгієві стайні разом з народом”. Криза етичної еліти, що не може виробити систему формування етики народу та самих провідників, породжує суспільну глупість та деформацію цінностей. Є періоди в історії, коли ми не відчуваємо присутність наших етичних лідерів: їхні голоси не є системні, або просто їх не чути: особливо, коли є потреба сказати, що є чорним, а що білим, коли потрібно чітко вибирати: це неволя або свобода. Як писав кооператор-священик Тит Войнаровський: у нас є багато ідейних, але мало солідарних... У час занепаду потрібна солідарність, а не красномовство...

Є два типи сприйняття фактів і аргументів. Наприклад, є особа, яка існує реально, говорить до людей через ЗМІ, ми її можемо бачити і навіть інколи зустріти. Вона говорить правду, проте ми її не завжди спрймаємо. У будь-якому випадку, ця людина теж є віртуальна, бо її слова теж отримуємо через медіа чи інтернет. І часто це не є просто її слова, а вже "інтерпретовані" засобами масової інформації.  Є віртуальні образи і персоналії, які видумані, яких не існує, проте вони говорять до нас з казок, байок чи оповідань. Сьогодні ці образи створені в інтернеті, який займає все більше ролі в житті людей. Людина починає вірити в реальність віртуального життя, в якому формуються ідеали та принципи. Формується принцип нової "матриці": людина починає віддавати перевагу віртуальній приватній власності та свободі, аніж брати участь у реальному житті. Віртуальність має перевагу в тому, що там можна все викреслити в один момент і розпочати знову, кілька життів чи перевтілень особистості. Можна вибрати героя і його характеристики. Реальність та, що вона має тільки одне життя. Тут не вибираємо героїв, а мусимо працювати над тим, щоб стати ними, або просто бути реальними людьми. Все це потребує праці над собою. Це не приваблює багатьох... Краще вибирати віртуального казкового готового героя, який перевтілює нашу особистість і ним жити. Проте є одна небезпека: це втрата реальної свободи. Вся ця віртуальність може закінчитися, коли просто вимкнути електрику і немає електричного струму...і тоді навіть немає енергії для реального життя. Та інше розчарування, яке приходить: це усвідомлення втрати часу на віртуальність та неусвідомлення краси реальності.  Втрата цінностей веде до віртуальності, що оправдує псевдо-цінності.

Все це породжує відчуття меншовартості, щоб віддати інших керувати своїм життям. 

Деякі американські вчені визначили, що відчуття меншовартості породжує дурість та глупість, що може бути пов’язана з вірусом ATCV-1, яка виявляється в прогресії у тваринах з більш нижчим інтелектуальним рівнем. Дана бактерія прогресує, коли людська імунна система є ослаблена через алкоголь, наркотики. Іншим чинником пониження імунної системи є постійна негативна інформація, емоції, скандали, стреси. Це все породжує різного роду страхи, що паралізують людську свідомість. 

Меншовартість породжує глупість вчинків та веде до суспільної самоізоляції: люди не довіряють самі собі, передають право влади над собою іншим, що породжує корупцію. Різні політичні клептомани стараються ізолювати свої будинки від тих же “меншовартісних” людей високими парканами та охороною. Деколи можна побачити певні аномалії. В Україні є біля 30 осіб, які мають під контролем банківську систему: люди приносять гроші в банки, які фінансують свої фірми, а потім людям гроші не віддають. Тобто, фінансова глупість - це втрата контролю над плодами своєї праці. І результат - це бідність. Проте, коли людям кажеш, що є форми інших грошових відносин, такі як каси-кооперативи, райфайзенки, де ви обираєте керівництво та контролюєте свої кошти, то кажуть, що немає довіри. Це феномен, бо є сила волі працювати, щоб ці кошти здобути, але немає бажання продовжувати керувати своїми ж статками. Це є наслідком фінансової неграмотності та пасивності, що теж породжує форми глупої людської поведінки. “Клептомани та клептоманія” стають новою “етикою для поколінь”. 

Глупість передається з покоління в покоління, інколи, її оправдують завдяки " традиціям чи етиці". Ніщо так на дітей не впливає, як дурні витівки батьків: вони беруть приклад з них змалечку: народжується дитина, заносять її до хати, а там, тремтячими руками, разом з чаркою, її передають один одному для оглядин. Її зустрічають з алкоголем, запахом сигарет, і підливають кожну подію: від хрестин, весілля до похорону. Так дитина виростає в такій культурі і робить ті самі ж дії. Не кожен має силу волі протистояти зовнішньому тиску, захищаючи свої переконання. Алкоголізм стає соціальною хворобою для натовпу в стані ейфорії: ті, хто протистоїть, то мають бути готові до агресії та нападу. Успішні оригінальні люди викликають заздрість. Часто батьки закладають в дитині страх до інновацій, до особистої ініціативи через те, що від неї вимагають дотримуватися певних консервативних традицій. 

Глупість породжує різні форми залежності, що ведуть до рабства людського духу. Рабство - це примітивний спосіб життя, де на перше місце стають інстинкти, максимум - рефлекси... Це теж є формою ідіотизму, що стає формою захисту від занепокоєння думками про сенс життя та праці над собою. Тому це є форма «психологічної обмеженості». Деколи такий стан створюється штучно: колоніальна влада формує через освітню систему високоерудованих, але неініціативних людей. Там, де немає етики та цінностей, є нові форми інтелектуального кріпацтва.

Коли ми аналізуємо теорії комунізмів-соціалізмів та інших -ізмів, то всі вони говорять про теорію рівності. З одної сторони, справді, люди всі рівні. Але їхня інтерпретація рівності – це деформація понять. Дана теорія рівності лівих партій ставить рівновагу між мудрістю і глупістю людини, взамін створюючи міфи про якісь досконалі інституції. Але ними керують недосконалі люди. Так людина втрачає мотивацію працювати над собою: все мають вирішувати інституції, що задають певні норми у всьому: від поведінки до пріоритетів. Так деформовують роль етики: не формування ініціативної людини, здатної брати відповідальність, а послушного виконавця законів інституцій. 

Щоб все це оздоровити, то потрібна мудрість, що формує силу волі у людині.   Всі потребують пророків, але спершу їх проганяють чи переслідують. І це не тільки біблійні пророки: є екологи, етичні економісти, дисиденти... Наприклад, книга Мирослава Мариновича «Андрей Шептицький і принцип позитивної суми»  є з закликом: Почуйте митрополита Андрея! Почуйте своїх пророків… Тарас Шевченко теж закликав народ бути вільним від панщини, бо це не є природній стан людей, теж був пророком. Ми бачимо: яку велику силу має слово правди в історії.

Свобода будує найбільш ефективний устрій - демократію, побудована на науці та цінностях. Слід зазначити, що в демократичній системі погано себе почувають люди, які ментально є рабами, оскільки вони не здатні скористатися правом вибору, який пропонує демократія. До того ж, свідомий позитивний вибір неможливий без зрілої етики та моральних переконань. Людина мудра користується можливостями демократії, а людина глупа користується перевагами та послугами демократії, проте зневажає саму демократію: не бажаючи працювати над собою, вибирає до влади людей кількох характеристик: «сильну руку», що має керувати ними ж, а, під час викликів історії, популістів з ідеями чудотворців. Вони, замість творчої праці, вибирають бути «вуличними тітушками з прапорами»  з щоденною оплатою за 100 гр., об’єднуються в кримінальні групи або політичні партії, щоб прийти до влади і жити за рахунок схем з державного бюджету. Політична одержимість є дуже небезпечна, коли глупі люди починають об’єднуватися заради влади: вони не визнають жодних моральних чи етичних законів: крик, провокації, підступ та компромати стають їхніми щоденними засобами. Ідеології, що відкидають Бога, стараються шукати зовнішні чинники негараздів людей та маніпулюють на людській амбіції незадоволення. Це проявляється в різний спосіб: боротьба класів, конкуренція, жадібність, відкинення етики в бізнесі. Вся їхня етика - це жити за рахунок слабших. 

Викликом для сьогодення є деформація цінностей: корумповані і кримінальні елементи входять в «почесні ради» різних організацій, а справді етичні та моральні люди відсунуті на другий план: в найкращому випадку, їм відводять роль обслуги даної знаті. Все це веде до небажання молодих осіб входити у такі структури. За науку та мудрість немає бажання платити – це не ціниться. Часто від молодих ідейних людей вимагають «самопожертви», але не слід плутати патріотизм з ідіотизмом: будь-яка творча праця створює результат, але маніпуляція патріотизмом чи «покликанням»  веде до того, що плодами праці користуються організатори схем, а творчих особистостей стараються позбутися. Молоді люди мігрують чи йдуть з консервативних структур, які, проголошуючи етичні ідеали, самі ж їх не дотримуються. Це можна побачити навіть на рівні оплати викладачам чи науковцям.

Ми маємо деякі вислови в народі: «знайти дурня», «мати за дурня» … Брехня, як засіб глупоти, має різні форми, але використовує вади людей. Вада – це не є типова недосконалість. Фактично, є помилково вважати, що в людині є щось добре і щось поганим. Вада – це нерозуміння своєї суті. Християнство говорить про оригінальність кожної людини, її особливості. А вади починаються з браку любові до себе та до ближніх. Без любові навіть найбільші чесноти можуть перетворитися у фарисейський егоїзм, що відштовхує, осуджує і судить.

Дурнів не слід плутати з диваками. Часто людина нормальна є диваком в середовищі немудрих людей. Пам’ятаю, як будучи малим, була традиція перед Пасхою: молоді хлопці збирали і палити шини біля цвинтаря у селі. Деколи це були сотня коліс.. Всі скакали навколо вогню… не думаючи про наслідки: забруднення повітря і природи…бо ж головне ТРАДИЦІЯ. Лише один, якого чомусь називали диваком, раз почав по селі говорити про те, що це ж дурня так засмічувати димом село…то «НОРМАЛЬНІ» люди, які «берегли»  традиції, сміялися над ним.

Тому сама глупота людська може мати оправдання і в релігійних переконаннях. Бо ж проблема не в самій релігії, а в її інтерпретації. Наприклад, є чимало правил, які взагалі не мають нічого спільного ні з наукою, ані зі здоровим глуздом. Але людина, яка навіть і розуміє, що ці релігійні правила не мають сенсу, боїться сказати правду, тому що це б означало йти проти цілісної системи координат та псевдоцінностей. Це можна побачити у багатьох релігіях, які проголошують щось священне, наприклад, тварин, яких не можна їсти, але люди спокійно відносяться до того, що на дорогах вмирають діти від голоду. Або прикладом є часто мішані подружжя навіть в Україні, де представник іншої релігії, родом з середньої Азії, може забрати дітей від матері, щоб вони виховувалися в його релігійному середовищі згідно їхніх правил, навіть якщо там не буде матері: тобто якісь релігійні правила ставить вище, аніж любов матері. Навіть у релігії багато-хто хотів би бачити «вірних» лише як покупців свічок та користувачів послугами обрядів без навчання глибини богослов’я. Або, можна проголошувати високі ідеали, але, на практиці, теж не дотримуватися трудового законодавства, цивільних законів щодо своїх же підлеглих. Це теж веде до узаконення глупоти як етики. 

Людина, що визнає релігію як потребу, але не шукає істини, зупиняється на рівні культу. В культ утікають люди, які знаходять там свій комфорт, тобто, не потрібно думати: є певні правила, дотримуйся їх і вони є дороговказами до мудрості та спасіння. 

Багато людей є нездатними до розвитку, тому що визнають брехню як пріоритет та цінність: це стає їхнім моральним паралічем, який знеохочує до каяття. Покаяння людини, тобто визнання своїх помилок, очищує людину від душевного сміття, впорядковує її думки. 

Людина завдяки мудрості та благословення отримує натхнення. Автор статті особисто пропонував багато цікавих проектів для багатьох провідників, але у більшості випадків, було не просто нерозуміння, а небажання розуміти. Коли ті ж проекти були запропоновані іншим, то швидко вдалося реалізувати. Тому мудрість життя проста: шукай того, для кого це актуальне і цінуй сам час життя. Все ж досвід є неоціненним даром, бо веде до зрілості, яка не критикує, а впорядковує цінності та пріоритети. 

 Тому, бажаючи змін у суспільстві, пам’ятаймо, що перший крок до змін у житті – це особисте навернення та праця над собою. Мудрість розглядає життя людини як шлях до вдосконалення та породжує високу продуктивність у житті, коли людина вдячна не за речі чи становище, кошти чи багатства, а за сам дар життя. Комфорт мудрості – це життя, насичене допомогою іншим, реалізацією талантів та щоденною творчою працею. 

 В християнстві – це Святий Дух допомагає людині здійснювати величні справи, що змінюють життя окремої людини та всього людства. 

Тому, мудрість дає благословення, продовжує життя, приносить радість, дає нам сили, зціляє нас, охороняє й оберігає…Шукаймо та просімо її в Бога.

Зіновій Свереда