5 років тому, 31 травня 2017 року, відійшов до Дому Отця Блаженніший Любомир Гузар. Особисто бачив його декілька разів, при зустрічах, він, як здається, не бачив мене ніколи, бо вже був сліпим останні роки життя.

Тим не менше, завжди можна було поспілкуватися з цим пастирем і з цією скромною і покірною людиною, навіть пожартувати, пофантазувати чи помріяти.

Проте, головне, на мою думку, що після нього залишилося – це його ідеї єдності українського християнства, яке виводиться з Володимирового Хрещення. Колись, при нагоді 80-ліття бл. Любомира, я пообіцяв, що займуся цими ідеями. Це було 2013 року.

Через декілька років дійсно почав досліджувати і писати про цю єдність, що увінчалося захистом докторської дисертації під кінець 2019 року на тему «подвійного сопричастя». В цьому році навіть видали цю дисертацію в Польщі.

Шкода, що цей пастир не дожив до тих часів, коли його мрії про єдність реалізувалися. Проте, головне, повторюючи за Апостолом Павлом, що хтось посіяв щось добре і величне, інші натомість, пізніше, жатимуть чи збиратимуть плоди. Дай Боже.

Нехай спочиває у мирі!