Масштаб посвячення Фатімській Богородиці: Тим, для кого це важливо
Андрєй Зубов
Я далекий від того, щоб нав'язувати комусь своє бачення подій. Я просто озвучую його. Більш того, як історик і вже літня людина, яка дізналася про Фатіму ще замолоду, років 45 тому, і після цього завжди зберігала в серці й розумі ці події, я не маю права мовчати, коли вони несподівано отримують продовження саме в наші дні.
15 березня, тобто менш ніж тиждень тому, Папа Франциск оголосив, що на Благовіщення він, "спільно з собором єпископів усієї землі" здійснить о 17.00 за європейським часом чин посвяти Росії та України Пречистому серцю Діви Марії. Водночас, його представник, кардинал Конрад Краєвський від його імені здійснить таку саму посвяту в самій Фатімі в Португалії. Папа сказав, що християнський народ, який жахається від масштабів звірств і вбивств, що відбуваються через російське вторгнення в Україну, вимагає від нього знову вчинити це посвячення, яке вперше звершив святий Папа Іван-Павло II на Благовіщення 38 років тому, 1984 року. У цій новій посвяті він, Папа Франциск, іде за волею християн, які протягом десятиліть зберігали пам'ять про подію, що відбулась у Португалії 105 років тому, і, пов’язуючи з нею долю Росії, молилися про звільнення її від влади "лукавого ворога", тобто сатани. Папа повідомив про своє рішення патріархові Кирилу у прямій телефонній розмові, а фігуру Фатімської Богородиці відправили до України з Фатіми, і нині вона перебуває у Львові. Папа закликав усіх християн світу молитися в ці дні, щоб посвята Росії та України відбулася цієї п'ятниці.
Щоб зрозуміти масштаб події, я розповім її передісторію.
Події 1917 р. у Росії відгукнулися у всій тодішній Європі. У далекій Португалії ці відголоски набули містичного і незрозумілого характеру. Три малолітні неписьменні дитини з бідного села Фатіма в Португалії несподівано для всіх і самих себе стали пророками, які говорили від імені Богородиці. Це було восени 1916 р., коли пастушки, найстаршій з яких – Люсії було 10 років, пасли овець на схилах гори Кова де Ірія. На сході безхмарного неба блиснуло щось яскраве, потім ще раз, і Люсія почала квапити решту дітей – Франсішку (Франциска) та Жасинту швидше спускатися з гори додому. Блискавка могла бути провісником грози. Однак яскраве сяйво наблизилося швидше, ніж діти встигли піти, і воно виявилося небесною з’явою невимовно гарного юнака з чашею причастя в руках. Назвавшись ангелом Португалії, він зробив три земні поклони перед чашею, яка тим часом висіла просто в повітрі, запрошуючи дітей наслідувати його приклад. Втім, якась сила змушувала їх робити це попри свою волю і промовляти слова покаянної молитви за гріхи світу до Св. Трійці. 13 травня наступного – 1917 року на схилах тієї ж гори подібним чином перед дітьми постала Богородиця, і її появи відбувалися щомісяця 13 числа аж до жовтня. Вона показала дітям глибини пекла, красу раю та розповідала, що долі світу вирішуються зараз у далекій і навіть невідомій дітям на ім'я Росії (вони думали, що це – якась лиха жінка). "Одвіку йде боротьба за серця людські між Сином Моїм і лукавим ворогом, і зараз осердя цієї боротьби – в Росії". Вона просила і дітей, і дорослих – усіх християн світу молитися за народ Росії і дала навіть правила молитви на вервиці. «Якщо люди послухаються Моїх слів, Росія навернеться до Бога і настане довгий мир на землі; але інакше вона розповсюдить своє неправдиве вчення по всьому світу, викликаючи війни і гоніння на Церкву», – передавала дорослим слова Богородиці Люсія. Дорослі були вражені, бо вони чудово зрозуміли, про яку Росію йдеться, і пояснили дітям, що це величезна далека країна, в якій навіть християнство сповідують інакше і не шанують Папу, але Росія разом із Португалією вже третій рік воює проти Центральних Держав, і що вже третій місяць у Росії триває революція, подібна до тієї, що була в Португалії за сім років до цього, і, як і в Португалії, серця російського народу справді вагаються між Сином Людським і дияволом. І діти, і дорослі молилися за Росію, але, керовані людською слабкістю, набагато гарячіше просили про власні життєві потреби, про здоров'я, про те, щоб їхні родичі на фронті не загинули, намагалися дізнатися про майбутнє і навіть той дуб, на якому була Діва Марія, весь до голого стовбура розібрали на амулети та обереги.
А Богородиця, з’являючись щомісяця, говорила, що ця війна скоро закінчиться, але якщо люди не змінять свого ставлення один до одного, то за нею прийде нова, ще страшніша війна, в якій десятки мільйонів людей загинуть і цілі народи зникнуть. Вона пояснювала, що інше ставлення – це допомога, жертва заради інших людей, солідарність з іншими. Така поведінка руйнує силу сатани, а егоїстичне збагачення ціною інших людей тільки зміцнює лукавого ворога. Богородиця говорила, що Церква має дати приклад світові таким жертовним служінням, і саме тому слова про православну Росію виголошені нею на іншому кінці Європи в католицькій Португалії. Богородиця попередила, що нічна заграва над усією Європою буде знаменням початку нової страшної війни, яка вибухне, якщо люди не змінять свого ставлення одне до одного. Відомості про події у Фатімі миттю облетіли всю Португалію. Соціалістична влада країни зробила все можливе, аж до ув'язнення дітей під варту, щоб перешкодити подальшим подіям, насамперед – не дати дітям приходити на місце появи Богородиці. Проте події розгорталися зовсім не так, як планувала влада. Знущальні репортажі в газетах лише підливали олії у вогонь. У Фатіму потягнулися десятки тисяч паломників. 13 жовтня Богородиця обіцяла дати знак усім, хто збереться у Фатімі. Ось як описує головний редактор соціалістичної газети «Про Секуло» атеїст Авеліна ді Алмейда події того дня: «Сонце стояло в зеніті як срібний диск і його легко можна було споглядати. Це тривало лише хвилю. Раптом воно почало обертатися як гігантське вогняне коло. Потім зупинилось. І знову закрутилося, ставши криваво-червоним, почало метатися з одного кінця небосхилу до іншого, залишало вогняний слід, опускалося низько, здавалося, так низько, що земля займеться від його жару. Збожеволілий від страху натовп уголос каявся з гріхів, очікуючи на близький кінець. Зробивши такий танець тричі, сонце повернулося на своє місце. Промерзлий стотисячний натовп і земля навколо, ще десять хвилин тому зовсім мокра після тривалого дощу, виявилися сухими».
13 жовтня Богородиця оголосила дітям і через них усім присутнім, що люди не почули її прохання, не змінили своїх сердець і умів, і тому зло переможе в Росії і багато скорботи прийде у світ, «але настане час, російський народ знову звернеться до Мого Сина, і тоді мир повернеться на землю». Через 25 днів у Петрограді стався більшовицький переворот. Дивне явище було видно на відстані 20 миль, однак жодна астрономічна обсерваторія не зафіксувала його. Що це було – масовий психоз, колективна галюцинація чи щось інше, наукової відповіді досі немає, незважаючи на ретельне дослідження, проведене великими науковими авторитетами. Проте наслідки не забарилися. Португалія на десятки років забула про атеїстичний уряд, повернулася до традиційної віри та була врятована від жахіть Другої світової війни. Дізнавшись із газет про це явище (а про Фатіму то з жахом, то зі сміхом і знущаннями писала вся європейська преса), заарештований цар Микола II сказав учителеві царевича Сідні Гіббсу: «Жоден португальський газетяр не додумався би вкласти в уста цієї дівчинки пророцтва про Росію. Навіщо їм Росія? У Португалії не лише ця неграмотна дівчинка, а й більшість власників газет знають про Росію стільки ж, скільки ми про них, навіть менше. Хто ж міг вкласти в уста дівчинки, напевно, майбутньої святої, слова саме про Росію? Ну уявіть собі, пане Гіббс, що в нас, скажімо, Серафим Саровський почав би пророкувати про Португалію, Францію чи Вашу країну. Хто б його почув?»
Католицька Церква у ХХ ст. дуже обережно ставиться до всіляких об’явлень, чудес, пророцтв. Більшість із них просто ігноруються як виплід хворої уяви. Так спочатку було і з Фатімою. Але в місці появи Богородиці траплялися численні зцілення, а єдина з трьох дітей, яка вижила після іспанки 1919-1920 років, Люсія, ставши монахинею, продовжувала розповідати про свої нові видіння. 13 липня 1929 року вона просить Папу Пія XI, щоб той «у єднанні з усіма єпископами посвятив Росію серцю Богородиці, бо Цариця Небесна так наказала передати Святому Отцеві Її волю». Папа, що досить природно, проігнорував заклик екзальтованої юної португальської черниці. А тим часом це були останні дні перед початком тотальної колективізації в СРСР. Саме колективізація, голодомор і великий терор, що послідували за нею, зламали хребет народам Росії і коштували понад 12 мільйонів жертв.
У 1938 р. Люсія попереджає Папу Пія XI, що настає нова страшна війна, і щоб їй запобігти, посвячення Росії серцю Богородиці треба зробити негайно. Авторитет Люсії був на той час досить високий. Вона була відома у католицькому світі. Багато хто вірив уже і в справжність Фатімського об’явлення. А нової війни жахалися всі. Вона здавалася все більш невідворотною. Вночі 2 січня 1938 р. вся Європа була осяяна надзвичайно яскравим північним сяйвом. Незабаром після цього Німеччина зробила аншлюс Австрії та розчленування Чехословаччини. У Берліні та Москві будувалися плани нової світової війни... Але ні Пій XI, ні Пій XII, який став його наступником з 2 березня 1939 р., не наважилися здійснити соборну посвяту Росії серцю Богородиці. Надто вже цей містичний акт дисонував із раціональним духом 1930-х.
Для православного вуха образ «серця Богородиці» дещо дивний. Тим часом, містики повсюдно називають серцем осередок людської волі, ту точку, в якій людина робить вільний вибір між добром і злом, правдою та брехнею. Згадаймо Євангеліє – «із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину.» [Мт.15,19-20]. Занурення розуму в серце – улюблений спосіб молитви для православної аскетики. Вільна згода Богородиці на слова архангела стати Матір'ю Слова, що втілюється, – явище досконалої чистоти Її серця, яке зробило правильний і рятівний для всього людства вибір у день Благовіщення: «Ось, Раба Господня; нехай буде Мені за твоїм словом». Посвята Росії серцю Богородиці означало для католицької свідомості з'єднання волі російського народу з чистою і доброю волею Богородиці, а не з диявольською волею богоборців. Але цього поєднання не сталося тоді ні формально, ні фактично. Фатімське об’явлення було офіційно визнане Ватиканом у 1967 році, коли в п'ятдесяті роковини об’явлення Папа Римський, тоді Павло VI, офіційно відвідав Фатіму. А посвячення «серцю Богородиці» Папа Іван-Павло II і собор єпископів звершили в Римі 25 березня 1984 р., через три роки після того, як саме в річницю об’явлення, 13 травня 1981 р. під час богослужіння в соборі св. Петра в Римі, радянський агент Алі Агаджа, турок, підготовлений у Болгарії, стріляв у Папу і чотири рази тяжко його поранив. Оговтавшись трохи від ран, Папа звершив посвяту. Через рік, у березні - квітні 1985 р. у Росії почалася перебудова. Однак при посвяті Іван-Павло II ім'я Росії не промовив. Він говорив про "всі народи, які особливо потребують заступництва Богородиці". Радники говорили Папі не псувати стосунків із всемогутнім СРСР. І Папа піддався. Німецький єпископ Пауль Йозеф Кордес згадував, що якось під час обіду з наближеними єпископами, Папа Іван-Павло II заговорив про посвяту Росії, що відбулася 25 березня 1984 р. Він розповів, що під час молитви збирався зробити особливу згадку про Росію, але був змушений відмовитися від цього на вимогу свого оточення, щоб не кидати такий зухвалий виклик радянському керівництву. Він сказав єпископам, які обідали з ним, що продовжує шкодувати про втрачену тоді можливість. Проте багато хто вважає, що ця зміна посвяти була провіденційною. Адже до 1980-х років не лише Росія, а й багато християнських країн від Східної Німеччини до Болгарії страждали під гнітом сатанинського комунізму, і всі вони звільнилися від нього у 1988-91 рр. Усі – але не колишні "республіки" СРСР (крім Балтійських). Тут знову сатана заволодів душами людей, і з особливою силою саме в Росії, яка, як і сусідня Білорусь, залишилася, по суті, більшовицькою країною. Чекісти тут відзначають свої роковини з розмахом, скрізь стримлять статуї Леніна та інших огидних богоборців, грабіжників та вбивць, Лукашенко навіть повернув радянські прапор та герб, Путін – гімн, але з радістю повернув би і червоний прапор, тільки поки не наважується. Спритники не повернули власність пограбованим більшовиками людям, а порозпихали її у свої бездонні кишені, понабудовували собі палаци і яхти. У Росії навіть Меморіал – пам'ять про скорботне минуле – тепер під забороною. І всюди гримлять литаври лжеісторії, смакування знарядь вбивства, звеличення сили перед правдою. Все це не могло не скінчитися трагедією та морем крові. Агресія Путіна проти України, неймовірна нелюдяність цієї війни, як перед тим війни в Сирії, повне зневажання всіх норм права та гуманності, - саме це змусило християнський народ просити Папу про нове посвячення Росії та України серцю Божої Матері. І Папа почув це прохання християн усієї землі. Цього разу ім'я Росії та ім'я України будуть виголошені голосно та виразно Місту і Світу. 25 березня, на Благовіщення 2022 року має відбутися велика подія християнського життя. І важливо усвідомити його у всій його величезній значущості для наших країн та для всього людства. Як і в 1917 році, як і в роки перебудови, від нашого вибору залежить наше майбутнє. Ісус і Його Мати лише відкривають можливість. Здійснити чи відкинути цю можливість – у нашій владі.
Переклад на українську РІСУ
