- UK
Виїхавши за кордон, кілька разів зіткнувся з темою ІІ світової війни і зацікавився, чому в них відзначають 8 травня не як день перемоги, а як день пам’яті.
Досить цікаве було пояснення одного історика-італійця.
Тому цей текст для тих, хто прагне не ідеологій, а правди, шукають можливість тверезого аналізу та усвідомлення подій.
Так ось: майже всі політичні устрої в першій половині ХХ століття були радикальними. А радикальність - це формування стратегії вирішення своїх проблем чи планів за рахунок більш слабших, незахищених або просто беззбройних.
Гітлер брав приклад з Муссоліні, як той сам писав у своїй книзі…Одного разу секретар каже Муссоліні, що до нього на аудієнцію проситься якийсь німець…Муссоліні йому відповів, що не має часу для зустрічі з якимсь німцем…цього німця звали Адольф Гітлер…
Італія досить швидко стала “фашистською”. Для італійців на півдні він запам’ятався тим, що досить швидко розбивав клани мафіозної Коза ностри, що переїхала до США, і допомогла союзникам висадитися на Сицилії.
Іспанія була радикальна з Франко… після громадянської війни Франко зумів зробити “пасивне партнерство” з Гітлером, сказавши через Вільгельма Канаріса, що Іспанія занадто слабка, щоб допомогти Гітлеру… Це врятувало Іспанію, але фактично, до 70-тих років – це була авторитарна держава.
Британія була демократично-консервативна держава, але мала колонії, де проводила досить репресивну політику. Те саме Франція, Бельгія у Африці.
Більшість корпорацій того часу, навіть США, працювали в Німеччині.
В 30-тих роках війна вже йшла. Це Іспанія…І навіть Італія воювала у Африці, атакуючи кілька країн. Всі європейські держави атакували інші, в той час історично слабших на інших континентах. Те саме було в Азії. В Африці та Азії вже тоді були втрати людей сотнями тисяч, але їх ніхто не рахує…бо якщо в медіа немає новин про це, то, значить, цього і не має.
Було лише питання – коли буде реальний вибух у Європі.
Східна Європа:
Єдиною справді демократичною державою в той час була Чехословаччина. Та балтійські країни. Після І світової війни та після окупації СССР сусідніх народів до Чехословаччини втекли дуже багато-хто: від царської російської аристократії до українців УНР-ЗУНР… І політика чеського уряду була дуже врівноважена і мудра в той час. Власне, тому війна і розпочалася з Судет. Коли авторитарні держави вважають демократію за слабкість.
Гітлер досить поважав Пілсудського, і коли той помер, то навіть попросив встановити символічну домовину, щоб віддати шану. Тому говорити про те, що східні держави, Румунія, Угорщина, Польща та СССР були проти Гітлера – це міф. Були досить нормальні стосунки.
Реально війна почалася 10 жовтня 1938 року, коли через контрольований суд Гітлер організував анексію Судет від Чехословаччини. І почав вводити свої війська… Усі європейські держави не просто проігнорували це, а їм було відверто, начхати на те, що розпочинається війна проти незалежної Чехії (ситуація з Кримом аналогічна).
Згодом – аншлюс Австрії (не раз підтримано свідомо багатьма австрійськими громадянами).
Чехословаччина була розділена 3 державами: Німеччина, Угорщина і Польща її території розділили між собою. Радянський Союз підтримав дану акцію.
На другому етапі у вересні вже була атакована і Польща з боку Гітлера та Сталіна… Але не треба говорити лише про імена: Гітлер і Сталін формували свої режими, але і були результатом підтримки серед значної частини населення своїх держав… Переважно жителів великих міст, яких створювали більш-менш комфортне життя за рахунок провінцій..
Згодом атакована Фінляндія, балтійські країни і Франція, Скандинави…
Це можна продовжити…
А тепер Україна…
Тому український “радикалізм” чи націоналізм, на якому дуже хочуть зіграти східні сусіди, - це ніщо в порівнянні з радикальними урядами тих часів. Бо окуповані народи, що хотіли б організувати хоча б якісь форми особистого автозахисту, то попадали у графу націоналізму.
Ні після І світової, ні після ІІ війни ніхто не бажав аналізувати спробу надати Україні незалежність, або, принаймні, її визнати. Бо свободу беруть самі, а не чекають від інших.
Висновок простий:
Європейці, східні і західні, швидко зрозуміли абсурдність помпезних святкувань. Гітлер не з’явився просто так: на перших етапах війни, коли ділили та завойовували демократичні держави, то чимало з тих, хто вважається жертвою, то на початку війни радо атакував разом з Гітлером інші держави ( просто так сталося, що вкінці, як кажуть, якщо ведмідь, вовки і лисиці йдуть на чужу ферму разом за вівцями чи курками, то спершу вони партнери, а потім, якщо є голод або більший апетит, то їдять і своїх, починаючи з найслабшого). Італійці так і визначили партнерів Гітлера: німецькі вовки, його партнери-лиси і російський ведмідь.
Тому, після плану Маршала, згодом була запропонована концепція Європейського Союзу. Перш за все, не стільки для економічного розвитку, скільки для безпеки між країнами. Що таке безпека? Це не допустити до влади різних божевільно-політичних маняків, що почнуть формувати організаційні системи та суспільні інституції для реалізації своїх фікс-ідей.
Переважно дані маняки виростають з популізму, тобто прості швидкі рішення на складні питання, або вони є майстрами у видумуванні проблем та їх роздмухуванні. Вони придумують ідеології, забираючи від народу реальну науку, і уміють подавати ідеології у стилі релігій. Тобто, уміло маніпулювати даром віри людей… Іншими словами, маняки багато в чому досить розумні люди, але мають егоїстичний нарцисизм. Їхнє завдання просте: завдяки ідеологіям зуміти оправдати будь-які їхні злочини.
Логічно, що коли кілька політичних шизофреніків отримали владу, то для них важливо є її зберегти. Тому цілком природньо - це утворення "залізної завіси", тобто СССР почало трактувати своїх екс-союзників як ворогів і все це поступово виросли у ядерні змагання та берлінський мур: божевільно-політичні хворі мусять себе відмежувати від демократичного світу, бо відкритість і діалог - це передумови їхньої руїни. Щоб зрозуміти це, то можна побачити на прикладі "пєрєстройки": як тільки відкрили хоч трішки кордони, то самі ж радянські люди почали масово скуповувати західні товари...Навіть невелички промінь свободи споживачів поставив хрест на усю совєтську економіку: заводи почали масово закриватися, і усі галузі стали неконкурентноздатними, бо були націлені на воєнні потреби, а люди - це було другорядне....
Тому європейці свідомі не просто трагедії ІІ другої світової війни та руїни, але і співвідповідальності, Гітлер не виник просто так: це і партнерство, і пасивність, і допомога йому з боку інших держав, особливо на перших етапах війни, коли багато-хто хотів увірвати свій шматок Європи.
Які потрібно зробити висновки українцям?
- Святкувати з Європою день пам’яті. Це був трагічний період, коли українців поділили між собою різні режими і заставили воювати за їхні інтереси. Було знищено біля 12 мільйонів українців.
- Незалежність, навіть погана, все ж краще, аніж бути колонією.
- Перестати спекулювати. Ні Гітлер, ні Сталін, ні союзники того часу не бачили незалежної України. Хочеш мати державу – умій боротися за неї.
- Зуміти не допускати популістів до влади у своїй державі…і бути готовим, що вони прийдуть у сусідніх… не перебирати міфічний популістичний світогляд Грушевського, якого чомусь величають, але який зруйнував разом з українськими соціалістами українську мільйонну армію та систему безпеки: навіть, якщо ти не хочеш на когось нападати, то це ще не означає, що хтось не бажає напасти на тебе. Саме на відповідальності міфічних українських соціалістів та мрійників того часу - це допустити в свій дім різного роду злодіїв та махінаторів, нехтуючи інтересами простих людей.
- Ми досі програємо головну війну: а це інформаційна війна. Світ не знає про Україну, бо і ми до кінця ще не знаємо навіть нашої історії. Ми не вміємо давати відповідь на історичні питання і захищати наше право бути і жити.
- Брати приклад з європейців: поменше помпезності, побільше реальної поваги.
- Захищати принцип: ми прощаємо вас, ви прощаєте нас. На нашу землю ми нікого не запрошували. У війні потрібно вибачатися за невинні жертви, але за право бути вільним народом – ніколи.
- Забути про те, що ми маємо отримати співчуття щодо втрат нашого народу. Тим більше, якщо ми досі не розібралися в офіційній історії. А крім того, є багато людей, які не вміють і не хочуть шукати правди ані в своєму житті, ані в історії. Співчуття є на рівні осіб, а на рівні націй – тільки визнання.
- Як результат ІІ війни – це руїна усіх ладів, побудованих на божевільних ідеологіях. Питання лише – коли саме. Нацизм швидше. Комунізм трішки пізніше, але зігнив сам по собі.
- Глибока помилка є та, що сьогодні у ХХІ столітті, як і в ХХ, можна відбудувати мир в якійсь окремій державі. Світовий устрій діє за принципом доміно: якщо десь щось зруйновано, то упаде весь ряд. Потрібна дуже сильна співпраця між інтелектуальними провідниками України з реальною елітою сусідніх держав проти популізму. Це паралельна форма до нацизму та комунізму: породжує пасивність людей та активність маргіналів, що починають об’єднуватися та творити макро- і мікро екосистеми та сформують свого гітлера чи сталіна… Особливо, коли в сусідній державі дехто вже засів на трон. І багато людей готові підтримати божевільні ідеї наступу на інші держави, особливо тоді, коли не вмієш і не знаєш як будувати свою, не маєш знань і бажання працювати щоденно. Тому що постійно є бажання лише одне – це жити за рахунок інших. І головне для кримінальних популістів – це сформувати відповідну ідею і ідеологію, щоб це оправдати.
Тому сьогодні дуже важливо – бути пильними і організованими.
історія пишеться переможцями. Щоб тримати право писати власну історію, то єдиний спосіб - це стати переможцями... а саме тому, що ні рейху, ні комунізму вже не має, а ми є, так це тому, що Бог і історія розставили свої крапки над І... головне - це цінувати.
Зіновій Свереда
