Мобілізація духу: про роль і місце Церкви на війні
У минулі роки в Україні до цієї дати зазвичай відбувалися різні міжрелігійні заходи, ініційовані відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. Цьогоріч знані релігієзнавці, релігійні та громадські діячі інформували журналістів про ситуацію у сфері релігії в Україні в умовах повномасштабної війни та пов’язані з цим виклики для світової релігійної спільноти. А також наголосили на потребі активної праці аналітиків, експертів, юристів для протистояння дезінформації з боку агресора та необхідності духовної мобілізації усього суспільства задля перемоги.
Віряни без привілеїв
У вітальному слові на прес-події президент Української асоціації релігієзнавців, доктор філософії, професор Людмила Филипович зазначила: «Ми вирішили поговорити про ті зміни, які відбулися в житті України за декілька попередніх років з тим, щоби визначитися в наших перспективах, як ми будемо жити після перемоги, які цінності будемо утверджувати в незалежній Україні і як це впливатиме на загальний розвиток людства».
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що коли в Україні починали відзначати Всесвітній день релігії, складно було уявити, що наші співвітчизники на окупованих територіях будуть потерпати від гонінь, що буде зруйновано сотні храмів, гинутимуть священники і віряни, за гратами опинятимуться члени релігійних спільнот. Баптисти, п’ятидесятники цілими громадами будуть вимушені ставати біженцями.
«Сьогодні ми бачимо, як релігійні спільноти України консолідувалися для підтримки і фронту, і тилу, вони, як мурахи, тягнуть звідусіль допомогу в Україну, — нагадав д-р Єленський. – Бачимо, як виходять на передній край боротьби військові капелани і дехто з них поклав уже своє життя. Як багато зробили релігійні організації для допомоги стражденним. Ми збираємо про це дані і свого часу усім, хто це робив, і всім, хто був на передньому краї, буде віддано належну шану».
Він наголосив, що Україна історично була прихистком для тих, хто зазнавав гонінь за їхнє віросповідання. І сьогодні тут немає привілейованих Церков. Це унікальна ситуація для сучасного світу, особливо для Європи.
«В Україні ніколи, від початків української державності, не забороняли жодної Церкви, — зазначив релігієзнавець. – Згідно з останнім звітом відомого американського дослідницького центру — Pew Research Center, який що два роки здійснює дослідження щодо переслідування релігій у світі, до списку країн, де переслідується одна чи більше релігійних організацій, увійшли 40 держав. України серед них немає».
Законопроект за гроші не відкупиш?
За словами, пана Єленського, який насамперед відомий як релігієзнавець, у сучасному світі релігія починає відігравати меншу роль у щоденному житті людей, натомість більшу – у міжнародній політиці, культурі, публічному просторі. Тому дуже важливо мати зв’язки і пояснювати організаціям і політикам за кордоном, чим є Україна з релігійної точки зору.
«Приблизно що два дні до нас в офіс приходять кореспонденти великих газет із різних країн, — розповів очільник профільної Держслужби. – Їм цікаво, як працюють наші капелани на фронті і в тилу. Не кожна людина може уявити, що священник упродовж тижня має щодня по кілька похоронів молодих людей, які щойно загинули, і що це для нього означає».
За словами релігієзнавця, іноземних експертів вражає релігійний плюралізм в Україні і те, що в останньому політичному циклі, який був з 2014 по 2019 роки, головою Української держави був православний, прем’єр-міністром – юдей, спікером парламенту – греко-католик, секретарем Ради з нацбезпеки і оборони – баптист.
Утім нині у Брюсселі представники Російської Православної Церкви та особи, які назвалися правозахисниками, говорили про гоніння на релігію в Україні.
Проти законопроекту 8371, що передбачає заборону релігійних організацій, що пов’язані з країною-агресоркою, спрямована масштабна інформаційна кампанія. Вона має на меті переконати громадськість закордоном, що законопроект «знищить Українську Православну Церкву». «Когось розвеселив, а когось і засмутив той факт, що в інтересах Московського патріархату винайняли адвоката, лобіста, якому платять 1400 доларів за годину, — нагадав пан Єленський. – Це в той час, коли, як ми розуміємо, є куди вкладати кошти».
Віктор Єленський пояснив, у чому полягає законопроект, який спричинив таку активність закордонних лобістів Росії. Річ у тім, що Московський патріархат, у підпорядкуванні якого перебуває УПЦ, є безпосереднім учасником війни супроти України. Цей законопроект не забороняє сповідувати віру, натомість спрямований на захист від впливу адміністративного центру релігійної організації держави-агресора. Якщо цей зв’язок буде перервано – УПЦ продовжить існувати в Україні, якщо ні – державний орган у справах релігій отримує право позиватися до суду і через суд домагатися припинення її діяльності.
Фахівці для обороноздатності
Завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Олександр Саган розповів про кількісні і якісні зміни у релігійному житті України та наголосив, що суспільство часом недооцінює досвід релігійної кооперації в Україні. Він також акцентував на тому, що детальний аналіз ситуації з релігійними організаціями та поширення правдивих даних має прямий стосунок до обороноздатності нашої країни. Адже постійно збільшується кількість свідомо неправдивої інформації, так званих фейків, про нібито обмеження релігійної свободи в Україні. Вони спрямовані на те, щоб показати Україну закордоном як недемократичну, де порушуються права вірян.
«Це може мати вплив на рішення щодо обмеження надання нам військової та економічної допомоги, — переконаний релігієзнавець. – Минулого року такі заклики звучали з вуст Трампа-молодшого, який використав інформацію від Московського патріархату про те, що в Україні відбуваються гоніння на віруючих з тим, щоб обмежити або й зовсім припинити допомогу державі, у якій, мовляв, порушуються базові права і свободи людини».
Тому, за словами вченого, сьогодні дуже потрібні фахівці, які добре орієнтуються в історії, термінології та сучасному стані релігій і готуватимуть якісну аналітику. Величезний пул експертів і відповідно підготовлених держслужбовців потрібен також для того, аби після визволення територій, які перебувають в окупації уже близько 10 років, не ускладнити ситуацію, а навпаки, ініціювати позитивні зміни. Професіонали у сфері релігієзнавства потрібні й для підтримання високого рівня релігійної свободи в Україні, який не склався сам собою, а став результатом копіткої праці компетентних фахівців.
Олександр Саган наголосив на проблемі підготування кадрів у сфері релігієзнавства, яких катастрофічно бракує. На жаль, освітній напрям у цій сфері, замість розширюватися, згортається. Тому релігієзнавець закликав інституції громадянського суспільства звернути на це увагу.
Аскетична програма для перемоги
Ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, філософ, богослов, отець Георгій Коваленко присвятив свій виступ питанню духовної мобілізації. Він окреслив своє бачення відкритого православ’я, очищеного від фундаменталістського російського спадку. «Це відкритість до інших релігій і конфесій, нове бачення єдності – коли єдність не перекреслює унікальності кожного, — деталізував священник. – Коли кожен залишається вірним своїй спільноті, своїм поглядам, священним текстам і водночас почувається часткою єдиної родини українських вірян».
Отець Георгій розповів про Мобілізаційний Розпоряд Ради Державних Секретарів ЗУНР від 2 лютого 1919 року, який опублікував на своїй Фейсбук-сторінці працівник Державної служби України з етнополітики та свободи совісті В’ячеслав Горшков. У першому пункті цього документу зазначено: «Безпроволочне покликання до військової служби без оружжя всіх богословів Українців...». На думку отця, тема мобілізації – це не тільки про рекрутинг військових. Мобілізація має охоплювати усе суспільство, як аскетична програма, як рух, певний спосіб життя, що базується на чеснотах. А її сенси мають сіяти, зокрема, і богослови.
«Для Церкви мобілізація – це служіння. І не лише в храмах, де все позолочено, добре виглядає і звучить – це раз на тиждень. А ще має бути весь тиждень копіткої роботи і служіння ближньому, через яке реалізується служіння Богові».
Відновлення громад, вірян і храмів
Важливою є також тема духовного відновлення. «Церква вже сьогодні має долучатися і до реабілітаційних програм, які робить держава, і створювати власні реабілітаційні програми», — вважає о. Георгій Коваленко. Такого відновлення потребують як військові, так і капелани, а також вдови, сироти, поранені, травмовані морально і фізично.
Керівник проєкту «Релігія в огні», релігієзнавець Руслан Халіков розкрив деталі роботи над фіксацією воєнних злочинів у сфері релігії, база яких стане підставою для майбутніх судових позовів. На сьогодні зафіксовані руйнування понад 500 релігійних споруд, 9 відсотків з яких знищені повністю, а 16 відсотків зазнали таких руйнувань, що їх уже неможливо відремонтувати. Прикметно, що майже половина цих пошкоджень припадає на храми УПЦ МП, при чому частина колишніх парафіян цих церков перейшли до ПЦУ. Вражаючим став випадок, коли учасники проекту приїхали в одне з сіл звільненої Ізюмщини, аби зафіксувати руйнацію церкви, і побачили, що знищене все село.
Руслан Халіков звернув увагу також на проблемі відновлення організацій релігійних меншин. Він зазначив, що великі релігійні організації отримають допомогу від вірян з-за кордону чи надходження від чималої пастви. Утім у деяких нечисленних релігійних напрямів може бути знищене все, а назбирати коштів на відбудову не буде змоги. На думку релігієзнавця, громадянське суспільство має пильнувати, щоб релігійні меншини також отримали підтримку для відновлення.
