У 1790-му році він написав наступну ORATIO AD DEUM IN URBEM ZACHARPOLIM («Молитву до Бога за місто Харків»)

З такого зерна Захарія-пророка: "7 очей господа..."

Захарія прорікає, що в тебе сім очей.
Сьоме око — місто Захарія.
Цим семи очам ти єдиний, Христе, зіниця.
Сліпі очі, коли закрита зіниця.
О розкрий свої очі, зглянься на нього!
Так місто Захарія буде справжнім сонцем

Сковорода робить відсилку до оцього фрагменту книги (Захарія 3:9), що дещо по різному звучить в різних перекладах:

- «Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день» (переклад Івана Огієнка).

- «Оце бо камінь, що я поклав перед Ісусом: на камені ж одному є сім очей. Я вирізьблю на ньому його напис, - слово Господа сил, - усуну в один день провини цього краю» (переклад Івана Хоменка)

- «Тому що камінь, який Я дав перед обличчям Ісуса, на одному камені є сім очей. Ось Я копаю рів, — говорить Господь Вседержитель, — і висліджу всяку неправедність тієї землі в один день» (переклад Рафаїла Турконяка).

Цей вірш написаний в селі Пан-Іванівка (нині – Сковородинівка), за 30 верст від Харкова, в маєтку поміщика Андрія Ковалевського. Саме там, 9 листопада 1794 року мандрівний мудрець «втік» від світу, що його ловив. І саме по цьому місцю, де тепер розташовано музей Сковороди, було нанесено удар російськими варварами, що силуються підкорити «місто Захарія» з видіння філософа-містика.

За їхньою версією, «в селе Сковородниково (sic!) Харьковской области» знаходилося одразу «два пункта управления» української армії.

Що ж, тим гірше для нападників, які спробували зневажити дуже глибокі і тонкі "матерії" за допомогою грубої і примітивної сили. При повному нерозумінні щодо можливих наслідків таких дій…