На Тернопільщині відроджують 350-літній монастир

На Тернопільщині відроджують 350-літній монастир - фото 1
Колись найбагатшу василіанську обитель на Поділлі планують зробити такою, якою вона була до комуністичних руйнувань. Одначе цьому заважає байдужість уже теперішньої влади — її небажання повернути увесь комплекс Церкві.

Ювілей — 350-річчя від заснування василіянського монастиря у Краснопущі на Тернопільщині відзначатимуть наступного року.

Загальний вигляд монастиря

“Я ще коли прийшов сюди настоятелем (17 березня 2008 р. — прим. авт.) і глянув на стару фотографію монастиря, то одразу уявив, яким він був колись. З’явилася думка відновити усе після тих совєтських нищень”, — розповів настоятель Краснопущанського Свято-Іванівського монастиря о. Степан Романик, ЧСВВ, кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу.

Серед підказок для відновлення обителі — старі світлини

Частину монастиря досі займає Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат. Одначе це не стало на перешкоді відродженню бодай тієї частки обителі, яку церкві уже повернули. Ще у попередні роки віруючим вдалося відновити церкву: її комуністична влада перетворила на їдальню і клуб. У вівтарній частині храму діяла кухня… Тепер тут знову служать літургії.

“Наша парафія невелика — на 25 хат. Тож значну допомогу отримуємо завдяки тому, що до нас приїжджають вихідці з села. Із Золочева також приїжджає декілька родин. Знаходяться жертводавці”, — продовжує настоятель.

Відновлення обителі у Краснопущі може слугувати прикладом для багатьох інших релігійних громад України. Адже усі свої кроки настоятель узгоджує із органами містобудування, архітектури та охорони пам’яток.

Краєвид Краснопущанського монастиря до Другої світової війни

“На всі роботи беремо дозволи, радимося з фахівцями. Наприклад, у грудні відновили два вікна у церкві, які були замуровані в часи радянської влади. Про їх первісний вигляд я дізнався за тріщинами і старими фотографіями. Проект на вікна виготовив архітектор Олександр Вендзилович, який будував церкву святих Володимира і Ольги у Львові. І цей проект затвердили в управлінні містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації. Уже цього року, у березні, монастир замовив ще два вікна”, — розповідає о. С. Романик.

У майбутньому — відтворення усіх вікон, завдяки чому церква набуде вигляду, ближчого до первісного. Причому ця робота дозволяє відкривати забуті елементи архітектурного комплексу святині. Приміром, минулоріч під час відновлення первісного вікна над входом у храм, робітники відкрили частини збережених розписів 1912 року.

Свято-Іванівський монастирський храм з оновленим вікном над входом

“Церкву Різдва святого Івана Хрестителя розписував відомий художник Сергій Дідушенко. Досі не вдалося знайти жодної фотографії інтер’єру з розписами. Але вийшло так, що частина їх збереглася, коли за СРСР замуровували вікно над входом у храм. Тепер хотілося б реставрувати ці розписи, але бракує грошей. Може бути, що й в інших частинах церкви, під побілкою, є розписи. Та поки говорити про їх дослідження рано”, — пояснює настоятель монастиря.

Серед минулорічних відкриттів у Краснопущі — й вікно у вівтарній частині церкви, а також дві ніші на її фасаді. А кількома роками раніше уже у корпусі келій, біля вікон, виявили замуровані ніші.

“Їх призначення поки невідоме”, — каже о. С. Романик.

Головна краснопущанська святиня — старовинна ікона Матері Божої, копія Іверської Богородиці з гори Афон. Її також можна бачити у церкві. Але передати наступним поколінням отці-василіяни прагнуть усе. Тож навіть сторічні дерев’яні двері не замінили новими — фабричними. Їх теж реставрували…

В інтер’єрі монастирського храму поки немає розписів. Не виключено, що частини їх авторства Сергія Дідушенка збереглися під побілкою

“Хочеться якомога більше розповісти людям про це незаслужено забуте місце, яке колись називали другою Зарваницею. Хочеться відродити велелюдні відпусти…”, — підсумовує отець-настоятель.

До 350-річчя монастиря біля входу у церкву планують встановити пам’ятну дошку з цієї нагоди. Будуть і традиційні у таких випадках святкування. Також планують провести наукову конференцію, адже “білих плям” в історії Краснопущі, та й загалом Василіянського чину, — немало. Своєрідним доказом незнання історії цієї обителі та архітектурного комплексу XVIII-ХХ століть навіть фахівцями є те, що вона досі перебуває у статусі “нововиявленої пам’ятки”. Хоча цій пам’ятці набагато більше років, аніж незалежній державі Україна.

Монастир на старих світлинах

Довідка

Краснопуща — село і парафія у Бережанському районі. Її ще з XVII століття обслуговують отці-василіяни. У 1664 р. львівський єпископ Атанасій Желіборський благословив заснування тут монастиря, а власник довколишніх земель і майбутній король Речі Посполитої Ян Собєський видав відповідну фундацію. Обитель відзначалася людними відпустами, зразковим господарством і бібліотекою (детальну історію читайте тут). А втім, радянська влада насильно ліквідувала монастир. У церкві і келіях розташували спершу геріатричний будинок, а з 1979 р. — Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат для чоловіків. Храм, капличку і 38% корпусу келій ЧСВВ віддали у 1993 р. У 1998 р. Бережанська райрада повернула монастиреві решту 62% колись відібраних комуністами споруд. Але уже 27 червня 2007 р. іменем України Арбітражний суд Тернопільської області скасував передачу тих 62%. Василіяни та парафіяни монастирської церкви Різдва святого Івана Хрестителя регулярно звертаються до місцевої та центральної влади щодо повернення монастиря церкві. Але отримують тільки відписки. У відповідь на інформаційний запит тернопільського тижневика “RIA плюс” щодо термінів здійснення реституції хоча б трьох звільнених інтернатом келій заступник голови-керівник апарату Тернопільської облдержадміністрації Юрій Желіховський 29 грудня 2012 р. написав “відпрацьовується порядок повернення їх монастиреві”. І це при тому, що ці три келії звільнили ще у середині січня 2012 р.

Усі, хто може посприяти відродженню монастиря, можуть звернутися до його настоятеля отця Степана Романика ЧСВВ за тел. 067-9433244.