Наша перемога – те, що християнська етика викладається у школах Львівщини уже двадцять років
Про розвиток викладання християнської етики у школах Львівщини та про видання підручника з основ християнської етики для восьмого класу розповіла автор підручника Галина Сохань.
– Пані Галино, нещодавно вийшов друком черговий підручник з основ християнської етики вже для 8-го класу. Це є доволі клопітка праця, яка потребує чимало зусиль. Як довго тривала робота над створенням підручника?
– Галина Сохань: На щастя, вже вийшов підручник для восьмого класу. Попередньо були підручники для п’ятого, шостого класів. Тому стала в нагоді методика, яку розробили раніше. Над книжкою для восьмого класу ми з моїм чоловіком Ігорем працювати разом, тому було легше, а також додатково була велика підтримка від Управління освіти Львівської ОДА та від Інституту екуменічних студій. Зрозуміло, що коли є моральна підтримка, зацікавлення інших осіб та установ, то легше було й писати. Фактично робота тривала один рік. Це була дуже деталізована робота, оскільки слід було працювати із представниками різних церков, з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, а також з видавництвом «Світ». Тому, коли говорити про підручник для восьмого класу, то хоча є два автори, але насправді до створення підручника доклалося дуже багато людей.
– Ви згадали про Інститут екуменічних студій у Львові. Як саме налагодилася співпраця між вами і як вона виглядає тепер?
– Г. С.: Співпраця з інститутом розпочалася кілька років тому, коли познайомилася з Антуаном Аржаковським, який донедавна був директором інституту. Коли він прочитав підручники з основ християнської етики для п’ятого, шостого класу, в нього виникла ідея написання підручників й для інших класів. І фактично за його підтримки та Інституту екуменічних студій був запроваджений і успішно реалізований цей проект підручника для восьмого класу.
– Чи можна цей підручник також називати екуменічним?
- Г. С.: Абсолютно так. Бо коли говорити навіть не лише про підручник, а й ширше, про предмет християнської етики, то це – позаконфесійний екуменічний предмет. Тут наголос передусім на тому, що вивчаються морально-етичні категорії християнства. Водночас позаконфесійність та екуменізм – це один із принципів, якого повинні дотримуватися вчителі, які викладають християнську етику, і, тим більше, ті, хто укладає програму і пишуть підручники. Звичайно, це важко, бо виникають різні нюанси навіть щодо окремих богословських питань. Але добре, що у нас є Комісія з питань викладання християнської етики та виховання, до якої належать представники різних Церков, тому можна порадитися і дійти до спільної думки.
– А як щодо саме цих «нюансів»? Адже пасувало використовувати до конкретних тем певні зображення у вигляді, наприклад, хрестів чи ікон, текстів, які несуть тематичне навантаження. Як Вам вдавалося все ж доходити до спільного знаменника?
– Г. С.: Тут вже дався взнаки попередній досвід. Якщо, наприклад, говорити про сакральне мистецтво, про ікону, то ми говоримо про стилі написанні ікони. І в підручнику є чітко зазначено, яка це ікона і який стиль її написання. Але щодо тих питань, що є надто контраверсійними, які можуть викликати непорозуміння між Церквами, то ми намагалися уникати цього. Для прикладу, коли ми писали про відомих діячів, то підбирали тих, яких визнають різні Церкви (Мати Тереза, Петро Могила, Костянтин Великий). Тут питання полягає навіть не в міжконфесійному непорозумінні, а радше проблематичність полягала в зауваженнях протестантів. Тому, коли ми підбирали певні ікони, то ми звертали увагу перш за все на те, що це зразок сакрального мистецтва.
– А як сьогодні загалом виглядає ситуація із вивченням християнської етики у школах Львівщини? Чи є це обов’язковим предметом до вивчення? Бо знаємо гірку правду про те, що християнської етики в багатьох регіонах України взагалі немає або ж викладається предмет суто факультативно…
– Г. С.: Без перебільшення можна сказати, що порівняно з іншими областями України, на Львівщині вже понад двадцять років викладається християнська етика. Львівщина також має великі досягнення у цьому напрямі – є і грифована програма, і грифовані підручники (до речі, не лише за моїм авторством). Щодо шкіл, то фактично стовідсотково у всіх школах викладається християнська етика. Єдине, справді є проблеми з навантаженням. Найкраща ситуація з п’ятим, шостим класами, також в початковій школі. Коли ж йдеться про старші класи, то християнська етика часто є факультативом, оскільки враховується специфіка школи: якщо це гімназія або школа з поглибленим вивченням певного предмета, то тоді християнська етика може бути як гурток або додаткове заняття.
– Розкажіть, будь ласка, ще про підтримку Міністерства. Чи маєте якусь допомогу у методичному забезпеченні, під час написання, підготовки викладачів християнської етики. Адже основи християнської етики в школі – це великий комплекс, який потребує чимало зусиль та вкладень для досягнення бажаного хорошого результату.
– Г. С.: Слава Богу, що є така підтримка. Є вона і з боку вчителів, і з боку Інституту екуменічних студій, Інституту післядипломної педагогічної освіти, з боку Управління освіти Львівської ОДА. Зокрема, щодо восьмого класу, то я дуже вдячна Богдані Біляк (заступникові начальника управління освіти Львівської ОДА), яка сама постійно цікавилася роботою над підручником. Вдячна також і Антуанові Аржаковському, Галині Бохонко (ІЕС), Ігорові Мельнику (видавництво «Світ»). Тому, що не конкретна установа замовляла цей підручник, а до цього доклалася велика кількість людей.
– Чи можемо ми сьогодні говорити про Ваш здобуток, як про своєрідну невидиму перемогу? Перемогу, яка робить внесок у розвиток і становлення освіти, своєю чергою, завдяки освіті, держава здобуває добрих майбутніх проводирів. Адже це все робиться не просто так. Християнська етика належать до навчальної програми тому, що є реальна потреба у духовному вихованні молодого покоління.
– Г. С.: Так, однозначно можна говорити, що це – перемога. Але перемога не конкретно моя, а всіх тих, хто приклався до створення цього підручника. Сьогодні, після двадцяти років викладання, приємно констатувати, що практично усі православні церкви Львівщини, Греко-Католицька Церква знайшли спільну мову. Зрозуміло, що можуть бути якісь дискусійні питання, коли ми зустрічаємося разом, але завжди доходимо до спільного висновку. І якраз це – той екуменізм, та позаконфесійність, про яку ми часто говоримо. Тому те, що в нас християнська етика викладається вже двадцять років – це перемога.
Цікавими були результати нещодавнього опитування школярів. На запитання для чого їм вивчати християнську етику, багато відповіли, що на цьому уроці вони можуть набиратися тих моральних цінностей, яких часто просто неможливо навчитися вдома через постійну надмірну зайнятість, а то й відсутність батьків. Вони є вдячні, що є такий предмет. І зрозуміло, що це є перемога кожного з нас, тих, хто до цього докладається. Звичайно, що виникають проблеми, однак ми їх успішно вирішуємо. Віримо, що є Божа Рука над тим, що в нас викладається християнська етика у школах.
Розмовляла Юля Гнатів
