Чому Папа Франциск доволі часто говорить речі, які неприємно чути українцям? Про це ми говоримо з Денисом Колядою, який, здається, чи не найчастіше зі всіх українців, спілкується зараз з нинішнім Понтифіком.
Українське (і не тільки) суспільство неодноразово обурювали висловлювання Папи Франциска щодо війни в Україні, оцінці агресора, певних миротворчих ініціативах тощо. У той же час ми самі фіксували, що ті висловлювання напряму залежали від того, хто і яку інформацію подає понтифіку. І ми також фіксували та відповідали на певні публікації нерядових ватиканських посадовців, які були наповнені типовими кремлівськими "темниками". Проте ми також зауважили, що чим більше різної інформації потрапляє до Папи від самих українців, тим якіснішими стають його меседжі, оцінки подій в Україні.
Одним з тих, хто віднедавна почав активно контактувати з Папою Франциском, є Денис Коляда. Випускник Українського католицького університету, але протестант за віросповіданням, певний час був консультантом з релігійних питань в уряді. А ще майже випадково познайомився з аргентинським протестантом, який є у дружніх стосунках з Папою, а також дуже вболіває за українців і всіляко допомагає. Саме через нього вийшло знайомство Дениса з Франциском, кілька зустрічей і налагодилася переписка. Після нещодавнього висловлювання Папи про росіян і Достоєвського, Денис знову написав листа і швидко отримав відповідь.
— Ви нещодавно звернулися з листом до Папи Римського. Розкажіть, про що йшлося і що він відповів?
У мене з Папою відбувається досить регулярне спілкування. Останні заяви Папи Римського, коли він сказав про гуманізм російського народу, викликали хвилю недовіри й «зради» в українському суспільстві. Мені було важливо донести Папі, як українці сприймають його слова. І тому я вирішив написати йому листа, де розповів, що зараз відбувається в Україні: нагадав, що російські військові катували полонених, як вони з ними поводилися, розповів про тортури, які переживають наші солдати в ув’язненні. Запитав Святішого Отця, як він розуміє: це гуманізм російського народу, чи це щось інше? Зокрема надав йому інформацію про те, що 65% населення Росії підтримують війну в Україні. У такому разі як ми можемо говорити про гуманізм російського народу?
Українці сприйняли ці слова так, ніби Папа не вірить нам, коли ми розповідаємо про жорстокість війни, а далі продовжує вірити в "гуманізм" російського народу й російську пропаганду. Це зовсім не так, з мого досвіду спілкування зі Святішим Отцем.
Тиждень тому я писав йому листа, повернувшись з Риму, де мав з ним зустріч. Подякував за неї і за ту допомогу, яку він надає різним людям точково. Я це точно знаю, бо частину допомоги він скеровував через своїх єпископів навіть протестантським капеланам. Один з них ― Геннадій Мохненко. Він теж надіслав подячного листа, у якому було написано: «Моя кафедра є окоп, а мої вірні ― солдати, які йдуть у бій». Папа цей лист цитував у своїй проповіді й говорив, що Геннадій ― це людина, яка робить те, що сказав Христос. Святіший Отець вшанував цього капелана: «Ваше покликання велике. Як здорово те, що ви робите своєю працею. Дякую за ваше свідчення. Дорогий брате, я поруч з тобою і молюсь за тебе. Це найменше, що я можу зробити зараз. Я молюсь за вас і хочу допомагати у вашій праці».
Я отримав відповідь на докори до Святішого Отця про те, що українці неправильно сприйняли його звернення, і про те, що Достоєвський не є гуманістом, а російський народ не є гуманним. Він відписав, що є дві проблеми. З його точки зору, журналісти подали не все, що він сказав: «Я дійсно сказав, що маю велику повагу до російського народу, але також маю прихильність (зауважте, там ― повага, а тут ― прихильність!) і особливе ставлення до українського народу. Коли мені було 12 років, то поруч був український священник. У нього не було вівтарника. Він мене навчив служити Літургію українською мовою. Я знаю українські пісні ― навчився в дитинстві… Як бачите, я відрізнив досвід народів від жорстокості війни й говорив про жорстокість, яку ви терпите, яку вони вам заподіюють… Дорогий брате, дякую тобі за щирість, мені добре бути чесним. Якщо я помилився, то можу виправитися. Так тримати».
Мене вразило, що Святіший Отець каже, що міг помилитися і готовий виправлятися. Але важливо не тільки дискутувати про те, що він говорить, а розповідати, як люди, зранені війною, це переносять. Це дуже важливо для нього. Я йому також писав: «Святіший Отче, ви носите служіння Петра. Він був рибалкою і ви покликані бути рибалкою, а рибалка повинен дбати про свої сіті. Вашими сітями є слова. Сьогодні вони в Україні розірвалися. Чи не так протранслювали, чи зробили не ті заголовки, але зараз українці знову думають, що Папа перебуває в орбіті російської пропаганди». Хоча це не так. Папа постійно говорить про російський імперіалізм, про злочини Росії. Але це не вперше, коли я пишу такі зауваження.
Коли в Римі був митрополит Борис Ґудзяк, Папа погодився на термінову зустріч. Це було в той час, коли дуже багато кардиналів були в Римі й хотіли зустрітися з Папою хоча б на п’ять хвилин. Але він півтори години говорить про Україну з українцями, слухає й робить свої висновки. Папа Франциск дуже багато точкових речей говорить, але не всі медіа це транслюють. Читати проповідь за померлим кардиналом і згадувати при цьому про українського протестантського капелана, казати, що це приклад для наслідування, що він робить те, що казав Христос, ― це теж великий жест.
— Це той лист, де він говорив про Достоєвського, і на основі якого зробили меми?
— Так. Папа робить дуже багато тишком-нишком: перераховує кошти на гуманітарні місії, на різні парафії, єпархії, щоб вони могли допомагати українцям. Він не говорить про ці речі, бо вважає, що дива потребують тиші.
Так само велика його роль в обміні полоненими. Папа регулярно передає списки російській стороні, тим, з ким він може говорити щодо звільнення наших людей. Це одна з причин, чому він досі не їде в Україну. Святіший Отець писав, що наразі має можливість говорити й просити про звільнення полонених, але якщо поїде в Україну, то не знає, чи не втратить цю можливість. Для нього головним є порятунок життів.
— Тобто, для нього важливіше не так говорити про те, що він бере участь в обміні полоненими, як тихо робити це, тобто працювати на результат, а не на піар? Як відомо, цим він займався іза попередньої фази російської агресії.
— Я знаю, як він огортає сім`ї біженців, і наскільки він чутливий до таких речей.
Папі дійсно складно повірити в жорстокість російських солдатів. Він багато перепитує на зустрічах, чи це правда.
Хтось йому сказав тезис про те, що Росія застосовує багато найманців. Думаю, в Папи склалося уявлення, що Росія тільки найманцями й воює. З цим треба боротися, доносити факти, показувати, що це регулярні російські військові. Але робити з Папи російського агента я б не насмілився, бо якщо це так, то який сенс відповідати мені на листи, зустрічатися з українцями, допомагати інкогніто?
— Можна звернути увагу, що коли ми читаємо оригінал тексту виступу Папи, а потім те, як його подали відомі й невідомі видання, то деколи слова ніби ті самі, але дух та ідея втрачені, щось вирване з контексту.
— Медіа люблять брати скандальні заяви. Але, наприклад, була заява до Дня бідності, де Папа говорить, що причина війни ― це намагання іншої держави нав’язати свою волю меншій країні, і це суперечить віровченню Католицької Церкви й міжнародному праву. Це офіційний документ.
І навіть те комюніке, яке Папа випустив 30 серпня, після того, як йому роз’яснили, яка була реакція українців. «The New-York Times» тоді написав, що це вперше після Другої світової війни Ватикан чітко назвав агресора. Скільки можна було позитивного хайпу про це зробити, але не було...
Ватикан за час нової фази війни прийняв у лікарнях понад 1500 дітей з України. Ми такі символічні речі не помічаємо, але зранку перед вильотом у Бахрейн Папа зустрічається з українськими біженцями ― начебто просить у них благословення на цю подорож. Святішому Отцеві точно не байдужі наші проблеми.
— Як ви взагалі познайомилися?
— У мене є друг, який знає пастора з Аргентини, що 24 роки товаришував з Папою. Цей пастор близький до України через наших п'ятидесятників. Він сюди приїжджав неодноразово, навіть був у 2014-му році, коли окупували Донецьк. І він трохи розповідав Папі про Україну. Коли почався скандал з хресною ходою, у якій мали брати участь українка й росіянка, була незрозуміла політика Ватикану, то я написав гнівного листа й попросив його передати Папі. Святіший Отець відписав і запропонував зустрітися. Ми з паном Мирославом Мариновичем мали таку зустріч. Після другої моєї аудієнції влітку Папа попросив залишити свій емейл.
Уже під час чергової зустрічі, на якій був також митрополит Борис Ґудзяк, ми говорили про російський імперіалізм. Коли Папа говорить про це у старому інтерв’ю, то каже про загальні речі. Він наче звертається до росіян, намагаючись знайти в них щось добре. Знайшов Достоєвського, умовно кажучи. Мені здається, він його не читав, а ідею подали з комунікаційної служби. Папа звертається до того, що, з точки зору західного інтелектуала, є доброго в Росії. Він намагається до росіян достукатися. І не міг згадати нічого хорошого про російський народ, окрім Достоєвського!
— Тобто це була апеляція до росіян, а не когось іншого?
— Так. Більше ніяких причин, чому російський народ гуманний, у нього нема, він їх не називає такими. Натомість, коли говорить про Україну, то говорить конкретні речі ― те, що пережив і знає. Різниця у підходах відчувається.
— Тобто ви намагаєтеся моніторити висловлювання Папи і звідси робите такий висновок про різні підходи?
— Я слідкую за словами Папи і його висловлюваннями. Знаю також Його характер. Його чутливість до жертви. Варто також підкреслити, що мало хто зауважив, що коли він говорив про гуманний російський народ, то не стверджував це як аксіому. А сказав: мені хотілося б так думати. Це важлива деталь. Так само, як важливою є деталлю, що коли він говорить про НАТО, то не стверджує, що це його думка, а підкреслює, що це йому сказав європейський політик. Це важливе розділення. Бо коли Папа каже про Україну — то чітко зазначає, що не даремно вибрав слово мученицька. Навіть з такої логіки — мученики вище, ніж умовні “гуманісти”.
— Як ми знаємо, часто не має значення те, що людина сказала, а має значення що передали.
— Я Папі казав про деякі помилки його комунікаційної служби. Коли Святіший Отець звернувся до Путіна та Зеленського й запропонував шукати шляхів миру, у нас це зрозуміли як примушування до миру. Хоча потім представник Ватикану мав слово в ООН і сказав, що Папа чітко вказав: переговори мають бути за поваги міжнародного права, територіальної цілісності та суверенітету України. Це було в заяві, але не в медіа.
Папа мусить закликати до переговорів, він не може закликати до війни. Але вони мусять бути на чітких позиціях. Чи ми проти таких переговорів? Ми ж не проти, якщо Росія виведе війська і наші кордони визначатимуться межами, ухваленими 1991-го року.
Папа цілу молитву «Ангел Господній» присвячує тому, щоб розповісти про жахіття й злочини росіян в Україні. Він називає винуватця цієї війни, адже звертається до Путіна як до першопричини. Українці знову: «Папа щось сказав не так». А Святіший Отець при кожній нагоді шукає зустрічі з українцями.
— Здається часто, що він перебуває під впливом багатьох проросійських меседжів, які, напевно, йдуть з його оточення.
— Не те, що з оточення, а з інтелектуального італійсько-ватиканського кола. Кажімо відверто, які наративи зараз транслюють в Італії?
— Власне, що у провідних італійських медіа прозвучали якраз перед тією згадкою Папи про Достоєвського різноманітні "миротворчі" матеріали, які на руку кремлю. Або, українці представлені не у найкращому світлі. Про це у нас не так голосно говорять.
— Але Папа постійно шукає діалогу з українцями, які його критикують. Я по собі суджу. Він не відмовляється спілкуватися зі мною.
— Але і ми не змушені кожного разу намагатися зрозуміти, що він хотів сказати.
— Але якщо ми хочемо дійсно вибудовувати комунікацію, то мусимо розуміти, під якими впливами формується різна позиція. У Папи, наприклад, не буде симпатії до англосаксонського світу, тому що в нього є досвід Аргентини, який складно перебороти. Уявіть собі, що українець стає Папою Римським і потім хтось нападає на Росію. Зрозуміло, йому тяжко буде симпатизувати Росії.
— Звісно, таке уявити собі важко, що українець десь скоро стане понтифіком. А щодо Росії — на все воля Божа...
— Мене дивує, що Папа постійно шукає зустрічі з українцями. От нещодавно був у нього Глава Української Греко-Католицької Церкви, він зустрічався з українським монашеством і цілував наш прапор.
Є багато дипломатії, яка робиться від імені Папи, але він має до неї мало стосунку. Так само з хресною ходою. Ми думаємо, що Папа сидів і писав план цієї хресної ходи? Звісно, це не так. І ця ідея випливала з посвяти Богородиці України та Росії. Ми перший раз це прийняли. Скільки було богослужінь? А потім та сама аналогія випливає: хрест, на якому Ісус розп’ятий за всіх людей ― чому українці й росіянці разом не стати? До Богородиці молилися не лише ми, але й російські єпископи. Так, це була помилка, але це й наратив ― і не тільки Папи.
Він сказав, що російський народ є гуманним? Те ж казав президент США Джо Байден, виступаючи у Варшаві: «Ми звернені до російського народу. Ми знаємо, що ви не хочете цієї війни і її веде Путін». Те саме робить комітет Нобелівської премії: не можна дати премію лише українцям, треба дати росіянам і білорусу.
— Там трохи інший контекст, бо отримали росіяни-антипутіністи й білорус, який сидить в тюрмі, бо критикував Лукашенка.
— Так, але Папа не підтримує Путіна взагалі. Ми забуваємо, що це перший Папа, який сказав Московському Патріарху: ти вівтарний хлопчик для Путіна, чи ти патріарх? Це приниження, яке прозвучало в російських медіа, але зовсім непомітне було в українських.
Папа точно не російський агент, а людина, якій болить ситуація в Україні. Але як ми говоримо: через дипломатичні установи, церковні установи, особисті контакти? Папа довіряє особистому контакту найбільше. Коли він помиляється, я на свій страх і ризик намагаюся писати йому все, що я думаю, а він цю щирість шанує.
Роками діяла потужна російська пропаганда. Як ми знаємо, російські посли і агенти у Ватикані діють, певно, більше, ніж у багатьох великих країнах світу. Там вкладають величезні кошти в пропаганду та просування російської культури, «русского міра», а ми не робили протидії. Але Папа навіть не говорить про політику, а говорить про Достоєвського. Таке враження, що він зміг знайти єдиного «хорошого» росіянина.
— У Достоєвського описані злочинці, яких не карають. Це люди, які є типовими представниками російського соціуму. У Достоєвського росіяни часто саме негативні герої.
— Я думаю, що Папа Достоєвського не читав, але це маленькі двері, через які він може до чогось доброго в росіян достукатися. Іншими словами, "гуманізм" російського народу ― це, звісно, помилка. Про який гуманізм можна говорити, коли російські солдати, російське населення підтримують війну й хочуть нам смерті? Але чи можу я судити Папу як християнин? Це його намагання до чогось доброго достукатися навіть у них. Але Святіший Отець чує і говорить дуже багато про Україну. А скільки ще робиться точково через різні середовища. І він не розповідає про це.
— А як щодо того, щоб йому запропонувати зустрітися з українськими журналістами, суспільними діячами, військовими, які могли б відповісти на його питання про те, що відбувається в нас тут?
— У нього були українські урядовці, українські єпископи, уповноважена Верховної Ради з прав людини тощо.
— Але коли з ватиканських кіл поширювалися меседжі, в основі яких є прокремлівські темники, коли Папа повторював речі, які відповідають цим темникам, то, здається, ніхто з українських урядовців не реагував на це. На зустрічі краще запрошувати людей, які можуть Папі донести ту правду, яку урядовці, дипломати, церковні діячі не можуть з дипломатичних позицій донести.
— Папа чує. Геннадій Мохненко йому написав листа, я постійно йому пишу. Папа не цурається спілкування. Я не бачу проблеми в тому, щоб придумати формат зустрічі. Але Папі найбільш зрозуміла євангельська мова. Коли я йому описав свою поїздку у військовий госпіталь і розмову з військовим, який помирав, він мені написав: «Воістину, ти бачив Господа на цьому фронті, й Христа, який ходить на лінії розмежування». Я йому відписав, що дійсно «вірю, що це була Божа присутність. Я кожного дня бачу, як Христос іде бути знову розп’ятим в Україні». Я постійно з ним говорю про пасторський вимір.
— Якщо ми звертаємось до Євангелія, то Христос часто говорив притчами, але вони були більш-менш зрозумілими. Папа деколи говорить такі речі, які важко зрозуміти. Можливо, проблема в його методах комунікації? Або в перекладах.
— У деяких моментах це й перекладачі винні. Пригадуєте, у твіттері був скандал. Українською Папа писав, що засуджує події в Україні, які суперечать міжнародному праву — це він говорив про так звані референдуми на окупованих територіях. А російською про це саме папський твіттер переклав: «Я обєспокоєн». Між цими словами є велика різниця. Я Папі це показав і він сказав, що це росіяни так перекрутили. Але це не росіяни, а офіційні представники від його імені так написали.
Що мене вражає в цій людині: цей Папа не вважає себе непомильним. Він каже, що може помилятися, але з ним треба говорити, доносити свою позицію. Це діалог. Я не ідеалізую Папу. Ми хочемо, щоб швидко все працювало, але з людиною працювати треба довго. І добре, що Україна має різні можливості, але їх також недостатньо, бо Росія впливала роками. Момент, який журналісти перекрутили: у червні Папа сказав нібито, що готовий спочатку поїхати до Росії, а тоді ― в Україну. Я запитав, чи дійсно він так казав. Він казав, що готовий їхати і в Україну, і в Росію, але не виставляв жодних пріоритетів. Хоча правильно було б поїхати спочатку до України, бо вона є жертвою.
Я можу говорити також як протестант. Для мене Папа є сакральною фігурою, але не так, як для католика. Символ Петра дуже важливий. Він був неідеальним папою. Теперішній Папа не є богословом, не є політиком, але є душпастирем, і тому він для мене дуже подібний до Петра в тому сенсі, що може помилятися, але вміє працювати зі своїми помилками. Петро помилявся дуже часто. Якщо дивитись на місію папства і на те, як Христос його створював, то в «резюме», яке Христос надсилав, не було пункту, щоб бути політиком, і не було позначки «непомильний». Дати ключі від Царства Небесного тому, хто тричі від тебе відрікся, ― це не про непомильність.
Частково через вплив релігійного католицизму, за догмат непогрішимості Папи, за велику любов і довіру ми створили непомильного чоловіка у всьому. Він може помилятися, будь-який Папа помилявся, Іван Павло ІІ теж. Я на нього дивлюсь як на пастира, який шукає овець. Навіть не своїх, навіть заблуканих протестантських. Він регулярно зустрічається з українськими дітьми, намагається приділяти багато уваги біженцям. Це намагання знайти Україну. Він не передумав їхати сюди, але чекає влучного часу й відсилає посланців. Кардинал Краєвський був першим дипломатом, який приїхав в Україну під час повномасштабної війни. Ще задовго до того, як Борис Джонсон був тут. Це теж про щось говорить.
— Ще коли ви працювали в уряді, були ідеї про організацію візиту Папи до України. Чому нічого не вийшло?
— Святіший Отець давно хотів приїхати, але тривалий час усе готували, відтерміновували. Тоді Україна мала зробити певні кроки. У нас роками не було посла у Ватикані. Готувати візит Папи в країні, яка не представлена дипломатично у Ватикані, ― це вже заскладно. У нас довгий час не було нунція, зараз ситуація виправилася, не було голосу України у Ватикані. Але зараз цей голос є в різних постатях. Він часто звучить не тому, що Україна така наполеглива у спробах цього досягти (хоча багато чого ми робимо), але тому, що сам Папа шукає цього голосу. Він хоче почути правду про Україну. Коли українці йому пропонують зустрітися, то Папа ніколи не каже, що не має часу, і не призначає дату. Він говорить: визначте дату, а я посуну свої справи.
— Папа знає, що ви протестант. Збоку виглядає, що протестант з ним може більше бачитися, ніж католики. Можливо, просто треба було мати особистий контакт? Чи Папа не ставить питання, щоб ви змінили конфесію?
— Жодного разу. Це ніколи не було проблемою. На останній нашій зустрічі я йому розповів жарт, що Христос є протестантом, а не католиком. Він має унікальне почуття гумору й велику пошану.
У розмові Папа кілька разів згадував Блаженнішого Любомира Гузара. Вони в один день стали кардиналами. Папі йдеться про християнську єдність, пошук гармонії християнства. Він відкритий до різних конфесій. Я йому говорив, що було б добре налагодити контакт з представниками ПЦУ, декілька разів передавав йому листи священників ПЦУ. На деякі Папа відповідав особисто.
Коли дискутуємо, він питає, чи я точно протестант, а не католик, бо в мене герменевтика католицька. Я кажу, що унійний протестант. Папа жодного разу не дав зрозуміти, що протестанти якісь нижчі або недокатолики, недохристияни. Він жартує, що біда з протестантами сперечатися, бо вони добре знають Святе Письмо. Він якось говорив, що вже застарий для подорожі в Україну потягом, а я казав, що Мойсею було 80 років, коли він почав народ виводити з пустелі. Папа сказав, що Мойсей був хоробрий, а він таким не є. А я кажу: «Хто був хоробрий? Той, хто казав: “Господи, пошли будь-кого, але не мене?”»
Папа при владиці Борисі питав, доки має терпіти й мучитися. А я кажу: «Ви думали, що від Петра прийняли тіару і скіпетр? Ні, ви прийняли хрест. Прошу нести й не жалітися». Папі дуже сподобалася ця аналогія, що папство є несенням хреста рибалки. Папство для мене не ключі, а хрест солідарності. Петро повертається в Рим, щоб бути солідарним зі своєю паствою.
— Що далі?
— Папа закликав мене бути щирим і говорити йому, коли він помиляється або принаймні про сприйняття його слів в Україні. Також маю завдання бути близьким з людьми, які зараз є на фронті. Папа шукає різні способи допомогти, любить неформальний підхід. Він шукає інформацію про Україну, чує її. Але також чує російську пропаганду, яка лунає у Ватикані, у Римі й може бути дуже красиво завуальована під “гуманізм”, “миротворення”.
Звісно, моє сприйняття Папи буде суб’єктивним, я від цього не відхрещуюся. Я до нього з великими претензіями писав, але великим є смирення, яке цей чоловік проявляє навіть у критиці щодо нього і навіть у тому, що відповідає чоловікові, який мало на що впливає, але який пише від українського народу. Мені важко уявити українського єпископа чи митрополита, який відписуватиме на докори, що він щось не так робить чи говорить.
— Думаю, Папі (і не тільки йому) треба мати більше інформації про Україну, щоб він більше розумів і більше речей говорив, які будуть тут належно сприйматися.
— Він про жодну країну не говорить зараз стільки, як про Україну. І є багато позитивних речей, але вони так не поширюються в наших медіа. Хто читає енцикліки, звернення, комюніке? Хто про це пише?
До такої жорсткої атаки Росії, до звірства — чи всім в Україні було зрозуміло, що таке Росія? А коли вже іде восьмий місяць повномасштабної війни, а в українських ютуб-чартах займають перші позиції російські виконавці, то це як? І тут Папа сказав про Достоєвського! Але він не сказав, що Путін, Лавров чи російський солдат хороший. Його слова про «великий російський народ» можна прочитати так: «російський народ ― це не те, що ви з собою зробили. Ви стали нацією солдатів і найманців, які йдуть на війну, як на пригоду».
Якщо українці на Папу образяться, йому буде боляче, але це не повпливає на його значення у світі, на його авторитет для інших католиків. Чи нам потрібно втрачати голос, який говорить там, де не може жоден політик? Папа може дзвонити будь-кому на Землі. І він використовує свій авторитет, свої прохання, свою репутацію на те, щоб звільнити українських полонених. Українці ж в цей момент: «Папа ― російський агент». Такий собі російський агент, скажу я вам.
— Тобто залишилося від нас більше продукувати різними мовами актуальні матеріали, щоби не тільки Папа, але й інші у світі, що мають ілюзії про російських “гуманізм”, розуміли хто є хто...
— Та викривати російську пропаганду, яка, як той вовк в овечій шкірі, діє і на нас самих, і на світових діячів.
Добре проаналізувати спочатку себе самих. Згадаймо як нам важко було позбутися цієї пропаганди у власних головах. І розуміючи як вона працює — протистояти їй не ненавистю і безсенсовною критикою та зрадою — бо саме це є її цілю. Розсварити, знищити довіру. А боротись з нею терпеливою працею і вибудовою щирих стосунків.
##DONATE_TEXT_BLOCK##