Одне місце у книзі Даниїла (Дан.10:2-14) дає нам невеличку картину деяких подій у духовному світі, що є недоступний для людського ока. Даниїл молився, і раптом перед ним постав ангел у сяянні небесного світла. «Не бійся, Даниїле! Вже з першого дня, як ти прихилив твоє серце, щоб зрозуміти, і щоб умертвляти себе перед Богом, почуто слова твої… Та князь перського царства чинив опір мені двадцять один день, аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді…»

 Одне  місце у книзі Даниїла (Дан.10:2-14) дає нам невеличку картину деяких подій  у духовному світі, що є недоступний для людського ока. Даниїл молився, і раптом перед ним постав ангел у сяянні небесного світла.  «Не бійся, Даниїле! Вже з першого дня, як ти прихилив  твоє серце, щоб зрозуміти, і щоб умертвляти себе перед Богом, почуто слова твої… Та князь перського царства чинив опір мені двадцять один день, аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді…»

Ясно бачимо боротьбу двох величезних потуг: слуг диявола й посланців Божих. Чому таку силу мав  оцей князь персидського царства? Персія була могутньою поганською державою, народ поклонявся ідолам,  поганською була й державна політика, і піднебесний князь,  черпаючи сили в народі, поступово відтіснив духів Божих. Так і тепер: кожна країна має і свого «князя», що провадить там політику сатани, і  свого ангела, який веде з ним боротьбу. І тут майже все залежить від людей: до кого у своїй діяльності вони схиляються, до правди чи до зла, то та сила й перемагає.

Звичайно, ми цього протистояння не бачимо, але при уважному погляді можемо помітити на нашій планеті деякі важливі символи, встановлені тим духом, який здобув у країні перевагу. В США це статуя Свободи, що уособлює свободу, демократію та справедливість. У Франції два символи: Ейфелева вежа й Собор Паризької Богоматері. В Італії теж два: Собор святого Петра та Колоссеум.  В Україні це статуя Володимира Великого з хрестом, і «Родіна-мать», що її встановила у часи жорстокого атеїзму комуністична влада. Ну і в Росії. Там лише один символ, але надзвичайно потужний: це зікурат-мавзолей з мумією великого вождя, яка дуже дбайливо зберігається, власне, як символічне матеріальне втілення самого духу Росії.

Наш Володимир пережив не одну війну, іноземні окупації, орди будівничих соціалізму, які нещадно трощили все пов’язане з іменем Божим, голодомори, руйнівну політику багатьох правителів і партій. Про нього надовго забували, але він щоразу відновлювався у народній пам’яті. І цей символ Божої влади є ознакою певної місії України на цій землі, нашого великого й прекрасного майбутнього, запорукою нашої незнищенності під омофором благодаті Божої.

[email protected]