Преображення: свято доброї новини про відновлення людини як Божого Храму

В центрі Свята Преображення – добра новина про відновлення людини як Божого Храму. Відбувається це через наслідування Ісуса, котрий понад усіх людей має у собі Боже Життя.

Свідчення про подію Преображення Церква черпає головно з трьох Євангелій: Марка, Матея і Луки. В події Преображення Ісус бере з собою на Гору трьох учнів, котрі перед тим найбільш протистояли звістці про те, що Месія йде до Єрусалиму, щоб постраждати та померти. На горі Ісус сповнюється світла, а поруч з ним з'являються два провідники Ізраїлю – Мойсей та Ілля. Бачачи це, Петро пропонує побудувати три намети: Ісусу, Мойсею та Іллі, після чого гору отіняє хмара і чутно голос: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте. (Мт.17:4)».

Явлення світла та хмари є в Писанні знаком Божої присутності, а спілкування з Ісусом Мойсея, котрий уособлював для юдеїв найбільшого серед законодавців, та Іллі, котрий уособлював найбільших з пророків, – вказівка на те, що Ісус є більшим від них, і в ньому є повнота Божого Життя. Тому немає потреби будувати намет для зустрічі з Богом, як це зробив колись Мойсей, зустрівши Бога на горі, адже сам Ісус є Божим Домом, перебуваючи з яким людина перебуває з Богом.

Слова «Це Син мій улюблений» є тими самими, що і в час хрещення Ісуса в Йордані. Об'єднує подію хрещення і преображення також тема смерті, адже Ісус сприймав своє хрещення як готовність виконати волю Отця, аж до смерті (Див. Мар. 10:38). Подія Преображення розкриває, що виконуючи волю Отця, Ісус вже має в собі Боже життя, а тому, учні не повинні боятись смерті. Але якщо хрещенням розпочиналось публічне служіння Ісуса, то Преображення є на завершальному етапі служіння Ісуса перед страстями. В зв'язку з цим, Преображення сприймали в церковній традиції також як розкриття значення хрещення Ісуса, адже в обидвох випадках Ісус є об’явлений як Син Божий. Тому найперші свідчення про згадування Преображення в церковному святкуванні маємо в контексті свята Богоявлення в IV-V століттях. Іншим контекстом, в якому святкували Преображення в V столітті, був Великий Піст, прямі свідчення про що ми маємо, щоправда, лише з латинського заходу.

Окреме ж святкування події Преображення постало в Палестині у VI століття на горі Тавор. Саме гора Табор вважалась вже з ІІІ століття місцем преображення Христа, і навіть свято Преображення подекуди називалось «Святом Гори Тавор». Вже у V столітті відомо про паломницькі маршрути, що пролягали через гору Тавор, на котрій було побудовано три церкви: Ісусу, Мойсею та Іллі. Вірогідно, саме в контексті паломництва до цих святинь постає окреме свято Преображення. Вже з Палестини свято розповсюджується по християнському світу.

Дата святкування 6 серпня можливо була обрана заради символізму відстані в 40 днів між святом Преображення і святом Воздвиження Чесного Хреста. Як сорок днів було між хрещенням Ісуса і Його виходом на публічну проповідь, так тут 40 днів є між Преображенням та восходженням Ісуса на Хрест. Зв'язок Преображення і Розп'яття є важливим для літургійних текстів свята:

«Перед часом Хреста Твого, Господи, гора до неба уподібнювалася і хмара мов шатро простягалася. Коли преображався Ти і Отець се засвідчував, був там Петро з Яковом та Йоаном, бо мали вони бути з Тобою і в пору видання Твого, щоб узрівши дива Твої, не убоялися страждань Твоїх, яким поклонитися нас у мирі сподоби заради великої Твоєї милости».

Бачимо, що в літургійних текстах свято Преображення є підкріпленням вірних, щоб вони були приведені у мирі до часу поклоніння Господнім страстям.

Залишається в текстах свята важливою й тема просвічення людини та оновлення у хрещенні: «Осквернену природу смертних очистив Ти водою і вогнем; власною плоттю показуєш Ти її світлість, лицем Своїм засяявши яскравіше від сонця, на образ майбутньої слави». Вірні молять Бога «преобразити наше Єство, щоб і воно засяяло з Божественною твоєю плоттю».

Новим же акцентом в церковному святкуванні можна вважати встановлення прямого зв'язку між святом преображення та старозавітнім святом наметів (Кучок). Кучки є святом радості, подяки та спочинку в наметах після збору врожаю. Враховуючи слова Петра: «Добре нам тут бути» і пропозицію побудувати намети, Церква тлумачила Преображення як передсмак другого приходу Христового, в якому вірні будуть радіти та спочивати, тішачись зібраними плодами. Ідея Преображення як передсмаку другого пришестя Христового відображена в літургійних текстах: «Щоб ясно вказати на Твоє несказанне друге зішестя, на те, як Ти, Всевишній Бог, явишся, стоячи посеред богів, Ти на Таворі невимовно возсіяв Апостолам та Мойсеєві з Іллею; тому всі ми Тебе, Христе, величаємо».

При переході свята Преображення з Палестини до Константинополя прямі згадки про свято Кучок зникли, тому не має їх і в сучасному візантійському обряді. Попри те, певним зв'язком Преображення зі святом Кучок можна вважати благословення в цей день плодів.

Немає прямих свідчень, що свято Преображення початково було пов'язано з благословенням плодів, адже первоплоди могли благословяти і на свято Успення Пресвятої Богородиці, й навіть на свято Воздвиження Чесного Хреста. Водночас з тим, варто врахувати, що найперше йдеться про благословення винограду, котрий достигав в Палестині на початку серпня. Існувала традиція висушувати виноград, в тому числі будуючи для висушування винограду намети, а тому свято Преображення, в контексті згадування старозавітного свята наметів, пасує до благословення плодів значно більше, ніж свято Успення або тимпаче Воздвиження Чесного Хреста.

Благословляючи первоплід винограду, Церква складала подяку не просто за дари землі, а за єдність з Ісусом, «виноградною лозою», в котрому ми маємо життя, як це висловлено в молитві на освячення винограду в требнику Петра Могили:

«Боже, Спасителю наш, Ти благоволив виноградом наректи Єдинородного Твого Сина, Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і через Нього плід безсмертя нам дарував! Сам і нині сей виноградний плід благослови, і нас, рабів Твоїх, що споживатимуть від нього, вчини причасниками Істинного Винограду, неушкодженим життя наше збережи, і мир нам завжди даруй, і вічними Твоїми невід’ємними даруваннями життя наше прикраси, молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії і всіх святих, що од віку Тобі благоугодили. Бо Ти благий і чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Безначальному Отцю, з Єдинородним Твоїм Сином, і з Пресвятим, і Благим, і Животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків».

Для довідки:

• Біблійне тлумачення свята було здійснено з залученням: Juan Mateos - Fernando Camacho, Marcos. Texto y Comentario.
• Про святкування Преображення разом з Богоявленням див.: Thomas J. Talleyю The Origins of the Liturgical Year, 142. Також варто врахувати гімни Єфрема Сиріна, Котрі об'єднують Преображення та Богоявлення темою світла: John Anthony McGuckin. The Transfiguration of Christ in Scripture and Tradition. Preface
• Про святкування Преображення в контексті пасхального посту засвідчено в 51 гомілії Папи Льва Великого.
• Про зв'язок Преображення і свята Кучок є видимим завдяки присутності серед найдавніших читань свята Зах.14:16-21. Див: Tarchnišvili. Le grand lectionnaire de l'Église de Jérusalem (Ve-VIIIe siècle). Збережено тематику свята Кучок до сьогодні в західно-сирійському обряді.
• Детальніше про історію свята: Δημητρίου Β. Τζέρπου, Η ΕΟΡΤΗ ΤΗΣ ΜΕΤΑΜΟΡΦΩΣΕΩΣ ΤΟΥ ΚΥΡΙΟΥ..

Серед іншого там сказано: За свідченням письменника XIV ст. Никифора Калліста, свята Олена заснувала на Таборі храм в ім'я трьох апостолів, які брали участь у Преображенні, а саме Петра, Івана та Якова. Цю інформацію не слід вважати цілком достовірною, оскільки історик Євсевій, який докладно згадує про будівлі та храми, зведені у святих місцях Костянтином та його матір’ю святою Оленою, ніде не згадує про будівництво храму на горі Табор.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року". Якщо Вам вона сподобалася і Ви бажаєте його підтримати — це можна зробити просто і швидко за покликанням нижче.