Розумію обурення словами Папи Франциска про білий прапор, навіть якщо малася на увазі символіка тільки перемовин. Мені вони теж страшенно не сподобались. Але йдеться не про симпатії (мені принаймні), а про стратегічну користь/некористь для наших націєдержавних інтересів. Що ж, хайповими попсо-мемчиками справі не зарадити. Слава Богу, є РІСУ, де у власному блогу можна написати по-всякому, зокрема й непопулярно.

Пропоную не дискусію, а подумати. Не завжди дискусії допомагають, подумати допомагає все ж частіше. Реакція на останню подію (публікацію частини інтерв”ю з білим прапором Папи Франциска) з боку українців, зокрема і представників УГКЦ та РКЦ в Україні — цілком передбачувана. І аналогічна ситуація стається не уперше. Припущення про недостатню поінформованість керівництва католицької церкви (далі - КЦ) чи про те, що воно не врахувало реакцію — нереалістичне. Значить, саме така реакція була для чогось потрібна - для чогось, заради чого навіть можна пожертвувати частиною авторитету і симпатій.

Отже, що варто враховувати при оцінці дій (будь-яких) КЦ. Якщо почитати історію цієї Церкви не (тільки) у памфлетній формі, можна актуалізувати для власних роздумів таку, зокрема, інформацію стосовно КЦ як організації:

1. вона є найстаршою великою безперервно діючою на Землі організацією, яка має свої структури мало не в усіх куточках Землі та найбільший досвід вишколу своїх співробітників та структур;

2. вона впорувалась з великими викликами для своєї діяльності багато разів;

3. в ній траплялись Папи, котрі в силу тих чи інших причин погано впорувались з керівництвом (усі люди можуть помилятись, а колись і "не тягти"), і тоді інші князі Церкви здійснювали, скажімо так, різні заходи, а ці Папи, скажімо так, закінчували по-різному;

4. в ній бувала різна динаміка розвитку, як і в паралельно існуючих інших Церквах, але КЦ залишається найбільшою;

5. її представники, починаючи з Папи, контактували/співпрацювали (і продовжують) з різними очільниками світських держав (так діють, до слова, й керівники інших Церков), і те, що з цього відомо в публічному просторі — лише частка, а всього, що роблять у тих чи інших локаціях чинники КЦ, абсолютна більшість людей радше за все не дізнається, навіть зараз, в еру Інтернету.

Все, далі наразі можна порозмислювати без мене, врахувавши, кому і для чого кинута можлива чергова “кістка” і яка не забарилась ?парадоксальна? реакція (мобілізаційна на користь України) очільників держав і структур Євро-Атлантики...

Так чи інакше, а ми — ми все робимо правильно: воюємо, працюємо, донатимо, емоціонуємо, критикуємо — все це має своє місце і свій хосен, і, хто б там не робив гру в довгу, зараз ми, українці — опинились центральними діячами історії. Тримаймося разом, шануймося, міркуймо виважено, враховуючи можливі ходи довгої гри. Бог — з нами. І прапор Перемоги буде наш!