"Канонічне" рейдерство Москви
В контексті останніх подій в православному світі між Константинопольським Патріархатом, Києвом та Москвою дуже часто виникають суперечки щодо меж церковних інституцій. Україна звинувачує Росію у незаконному привласненні території Київської митрополії. Москва натомість апелює до того, що давня Київська митрополія відрізняється від території сучасної України. РІСУ вирішила розібратись з цією темою, проконсультувалася з істориками та підготувала пояснювальну інфографіку.
Історія Православної Церкви на окремих територіях сучасної України сягає епохи Вселенських Соборів. Зокрема, в Криму та в Південній Бессарабії східне християнство має історію з III-IV ст. Церковним центром, з якого прийшло християнство на українські землі, був Константинополь.
У Х столітті з'являється Київська митрополія. Вона існує в складі Константинопольського Патріархату аж до 1686 р., коли Московському Патріарху тимчасово було передане право висвячувати Київського митрополита. На практиці це де-факто привело до переходу з-під юрисдикції Константинополя до Москви. Рішенням Синоду Вселенської Патріархії від 15 жовтня 2018 р. цей акт було скасовано. Однак Київська митрополія у XVII ст. не охоплювала всіх терен України, і навіть 1686 року значна частина території ще перебувала поза юрисдикцією Москви.
Реальна влада Російської Православної Церкви над Волинню, Поділлям та Правобережною Україною почалась лише з ліквідацією Речі Посполитої та після приєднання цих території до складу Російської імперії.
Центральна і Південна Україна увійшла до складу Російської Церкви лише з ліквідацією Запорізької Січі та утворенням нової церковної одиниці — Слов'яно-Херсонської єпархії. Територія Криму та Північного Причорномор'я майже до кінця XVIII була в складі Константинопольського Патріархату. І лише у 1786 році, після смерті митрополита Ігнатія, який був кримським греком, відбулося захоплення цих території Синодальною Церквою.
Після підкорення Російською імперією Південної Бессарабії відбулося підпорядкування цієї території Російською Церквою, внаслідок цього за декілька років було фактично ліквідовано Браїльську митрополію Константинопольського Патріархату, яка до того діяла на цих територіях не одне століття.
У 1940 р., внаслідок Прутського походу, СРСР змушує Румунське Королівство віддати Північну Буковину і ця територія входить до складу Російської Церкви, хоча в минулому вона встигла побувати в складі Київської митрополії, Карловацької автокефальної Церкви та Румунської Православної Церкви.
В 1946 р. радянська влада ініціює проведення т.з. "Львівського собору" внаслідок якого насильно переводить всіх християн східного обряду на Галичині до лав РПЦ. На Закарпатті "галицький сценарій" повторюється в 1949 році. Хоча до цього територія регіону канонічно належала до складу Константинопольського Патріархату, Сербської та Чехословацької Церков.
Отже територія сучасної України історично була в юрисдикції Константинопольського Патріархату (а окремі території і в інших Церквах), але згодом паралельно з приходом російської армії та встановленням політичної влади Москви чи Санкт-Петербурга відбувалось і захоплення церковних земель та переведення їх з-під влади інших помісних Церков до РПЦ.
