Уявлення про мир чи ілюзія про миробудування
Метою зустрічі, на яку з’їхалося близько трьох тисяч делегатів від цієї Спільноти, чільні представники різних релігій світу, громадські лідери, було обговорити просування миру в світі, в якому зараз точиться близько 50-ти більших чи менших військових конфліктів і в тому числі агресія проти України.
Спільнота святого Еґідія відома в усьому світі своєю гуманітарною місією з допомоги найбільш вразливим, біженцям, маргіналізованим. Ця щира, віддана і жертовна праця, а радше служіння, поширила ідею спільноти на 75 країн світу і зараз вона налічує близько 150 тисяч осіб і не тільки християнських конфесій. Місія Спільноти св.Еґідiя розпочалася в Україні в 1991 році. В часі російської агресії вони приділяють особливу увагу допомозі вимушеним внутрішнім переселенцям і тим, хто перебуває у прифронтовій зоні. Обсяги наданої допомоги вимірюються тисячами тон.
Така діяльність сформувала дуже позитивну репутацію для Спільноти і повагу в середовищах як релігійних, так і політичних. На Міжнародній зустрічі в Парижі були 3 кардинали, понад десяток єпископів Католицької Церкви, серед яких очільники ватиканських структур, голови єпископських конференцій, зокрема, Італії та Франції, посли, урядовці різних країн. Особливим підтвердженням репутаційної сили організації і її впливовості було те, що пленарне засідання на відкриття заходу відбувалося в Палаці З’їздів у Парижі (Palais des Congrès), а одним з ключових доповідачів на тему «Уявити мир» був Президент Франції Еммануель Макрон.
І тут важливо зазначити, що на відкритті лише Еммануель Макрон мав доповідь, яка була не теоретичною, а дуже практичною і реалістичною. Якщо з уст інших доповідачів, зокрема, від засновника Спільноти св.Еґідія Андреа Рікарді, лунали радше загальні фрази — від необхідності припинити війни і заборонити застосовувати зброю в конфліктах різного масштабу до необхідності стояти в обороні життя людей і турботі за найбільш вразливими (що є само по собі очевидним), то Макрон зазначив дуже чітко, що доки існують країни з націоналістично-імперіалістичними амбіціями і доки існують терористи, то уявлення миру без зброї може виглядати дещо дитинячим. Саме Макрон на відкритті назвав конкретно по імені найзагрозливіші війни, які мають потенціал перерости в третю світову: російську агресію проти України і війну між Ізраелем і Сектором Гази, спровоковану терористичними атаками в жовтні минулого року.
Я особисто мав можливість виступити на одній з панелей, темою якої було «Людське життя щораз більше втрачає цінність». У своєму виступі представив таку тезу: якщо ми хочемо уявити мир (чи, як влучно сказав президент Макрон, наново відкрити, вимріяти мир), то передовсім слід збагнути справжню суть і причину російської агресії проти України. А вона полягає в тому, що Москва прагне повернути собі статус глобальної супер потуги, який вона втратила після падіння Берлінської стіни і розпаду СССР. А тому мир має передбачати зупинку націоналістичного імперіалізму Росії, позбавлення Росії мілітарної потуги, допомога справжнім дисидентам-опозиціонерам в Росії і допомога поневоленим народам Росії зробити свій вибір на користь свободи і вільного розвитку. А для цього, як би це не звучало парадоксально, і всупереч абстрактним і кабінетним ідеям багатьох доповідачів, Україна потребує окрім дипломатичних зусиль, більше зброї і кращої, ніж має Росія.
Після мого виступу до мене підходили багато присутніх на цій панелі (на якій було понад 300 осіб) і висловлювали підтримку моїм тезам. Тут мушу особливо згадати, що підійшов один з учасників і сказав прямо: «я росіянин, я повністю підтримую Україну, вибач за те, що з вами робить моя країна». Підходили єпископи, священники, прості учасники з різних країн і висловлювали солідарність.
Однак модератор панелі прокоментував мій виступ так: ну якщо шукати мир, то не варто представляти світ в чорно-білих кольорах. І це нагадало дикий вислів: нє всьо так адназначьна.
Ну і на завершення слід згадати, що окрім надзвичайно потужного гуманітарного служіння Спільноти святого Еґідія, вона прагне працювати задля пошуку миру, примирення. Одна з їхніх раніше висловлених ключових позицій є необхідність діалогувати, йти на переговори і припинити вогонь, пішовши на взаємне перемир’я. Аргумент звучить наче добре і правильно, бо так можна зберегти людські життя, їхнє здоров’я і уникнути більших руйнувань інфраструктури. Однак така позиція свідчить про нерозуміння суті російської агресії, що перемир’я і перемовини лише нададуть можливість агресорові перегрупуватися поповнити свої збройові арсенали і продовжити агресію із ще більшою силою. Не хотілось би вірити, що вони це розуміють і все одно пропонують те, що пропонують, бо тоді це пряме підігрування Москві.
Ще одна ідея, яку висунуло кервіництво Спільноти на початку війни, – це оголосити Київ відкритим містом. Це означає, що Україна відмовляється від оборони міста аби не допустити облоги, штурму і бомбардування міста і задля збереження життів цивільних людей. Аргумент, на перший погляд, виглядає дуже привабливим і благородним. Його ще супроводили аргументом про історичну культурну і цивілізаційну важливість Києва. Мовляв без Києва неможливі здобутки християнства та багатьох інших явищ культури, зокрема, для України, Білорусі і Росії (чомусь напрошується асоціація з відомими тезами про “три братські народи” чи “трієдінство русского народа”). І ту знову виникає питання чи автори такої ідеї свідомі того, що увійшовши в місто, яке не чинить спротиву, Росія моментально садить в крісло президента свого намісника (наприклад Януковича чи Медведчука) і починає знищення України, як це описано в статті Тімофєя Сєргєйцева в РИА Новости «Что Россия должна сделать с Украиной». А в цій статті розписано кого ліквідувати, кого в концтабори, кого перевиховати і як решту перетворити на московитів. Чи розуміло це керівництво Спільноти святого Еґідія, висуваючи таку ідею, не знаю. Але без огляду на те, чи розуміли, чи ні, така ідея вкрай руйнівна для України. Хоча один з керівників Спільноти, який добре знається на історії Росії, мав би все розуміти.
Такі ідеї, які висуває Спільнота святого Еґідія, можуть мати вплив на позицію Папи Франциска, який зробив одним із своїх посланців до України і до Росії кардинала Дзуппі, який пов'язаний із цією Спільнотою. Може звідсіля беруться непослідовні пропозиції Папи Франциска щодо зброї і права на справедливу війну чи справедливий захист.
І замість висновку. Ми повинні на усіх доступних майданчиках представляти нашу позицію, захищати свій інтерес перед простими членами різних організацій, керівництво яких може мати невигідну Україні позицію і крапля по краплі точити камінь нерозуміння, чи камінь чужого розуміння.
Про автора: д-р Юрій Підлісний, Патріарша комісія у справах родини і мирян УГКЦ
