Релігійна дипломатія: як голоси українських Церков звучать на міжнародних платформах
Олександра Коваленко
Генеральна Асамблея КЄЦ збирається що п'ять років для прийняття рішень щодо майбутнього організації, обрання нових членів правління, обговорення нагальних викликів та проблем, що турбують Церкви Європи, а також спілкування та молитви, що поглиблюють екуменічні зв’язки між Церквами-членами. Приймаючою стороною цього разу виступили Естонська Євангелічно-Лютеранська Церква та Православна Церква Естонії.
Особливо хочеться відмітити основну локацію заходу – Культурний Хаб у порту Таллінна, що є колишнім приміщенням історичної електростанції міста. Організована тут же каплиця для щоденної спільної молитви у поєднанні з бруталістичним індустріальним оточенням створювали особливу атмосферу, викликаючи асоціації як із катакомбними церквами перших християн, так і з історією гонінь та життя Церкви в підпіллі в різних історичних та географічних контекстах. Служіння щоразу проводили представники різних церковних сімей, що дозволяло протягом короткого періоду Асамблеї відчути багатство і різноманіття проявів християнської традиції.
Асамблея збирає учасників, що представляють Церкви-члени КЄЦ, партнерські організації та Європейські національні ради Церков з усієї Європи. Запрошені були і представники Українських Церков та релігійних об’єднань – у складі офіційних делегацій та запрошених на панелі спікерів. Наразі КЄЦ налічує 114 членів. З Українських Церков донедавна була представлена лише Закарпатська Реформатська Церква, а віднедавна і ПЦУ отримала схвальну відповідь на свою заявку щодо набуття членства. Символічно, що саму заявку представники офіційної делегації ПЦУ передали керівництву КЄЦ на минулорічній Асамблеї Всесвітньої Ради Церков у Карлсруе (серпень-вересень 2022 року).
Серед головних спікерів Асамблеї були Вселенський Патріарх Варфоломій, колишній архиєпископ Кентерберійський та відомий богослов Роуен Вільямс та лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська.
У своїй промові Патріарх висловився щодо трансформації екуменічного руху, порівнюючи його минуле і майбутнє та, зокрема, звернув увагу на зміну релігійного контексту Європи, що породжує потребу більш глибокого та уважного діалогу також із представниками інших релігійних традицій. Не оминув він увагою і Україну: «Звичайно, християнські церкви в минулому багато страждали від деспотичних правителів і комуністичних режимів; і сьогодні є християнські народи, які все ще бояться дискримінації та переслідувань. Але там, де Церкви встановили надто тісні стосунки з державою, користуючись унікальними привілеями в рамках національної держави, історія продемонструвала, що такі привілеї мають свою ціну. І найбільш помітною серед цих втрат є пророчий голос Церков — індивідуальний і колективний, тобто екуменічний. Одним з найяскравіших прикладів цього є німий голос екуменічних акторів щодо несправедливого вторгнення Російської Федерації на територію України».
Важливою була також промова Тихановської, в якій було поставлено питання можливості ненасильницького спротиву тиранії та агресії, в контексті білоруських протестів 2020 року та особливо – повномасштабної війни в Україні. «Чи можемо ми все ще вірити в ненасильство у світі, де це може означати геноцид слабких і вразливих? Чи можемо ми все ще дозволити собі дотримуватися ненасильницьких методів там, де катують і вбивають наших сусідів, наших близьких? Чи не є це утопією і наївністю, що зі злом можна говорити мовою любові і добра, відповідаючи на кулі квітами? Що має сказати християнство з цього приводу?». Кілька разів зала переривала виступ оплесками. Тихановська також підкреслила унікальну роль жінок у цих протестах, зазначивши, що це багато в чому була «боротьба із жіночим обличчям». На питання, чи не забирає війна в Україні увагу світу від ситуації в Білорусі та диктаторського режиму Лукашенка, Тихановська однозначно відповіла, що повністю згодна з підтримкою України, а також підкреслила, що «без вільної України неможлива демократична незалежна Білорусь, і навпаки. Без вільної Білорусі не буде стабільності і безпеки в усьому регіоні… Ми боремось зі спільним ворогом»
Дві окремих панелі було присвячено Україні, обговоренню нинішньої ситуації та майбутніх перспектив. У перший день з промовами виступили митрополит Білоцерківський ПЦУ Євстратій (Зоря), заступник голови Управління зовнішніх церковних зв'язків Православної Церкви України, єпископ Закарпатської Реформатської Церкви в Україні Шандор Зан Фабіан, єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Україні Павло Шварц, професор Володимир Бурега, проректор Київської духовної академії УПЦ МП, та преподобний доктор Гжегож Гемза, представник Екуменічної Ради Церков у Польщі. Панель під назвою «Церкви як змінотворці у повоєнному суспільстві» представила широке коло спікерів різних християнських конфесій України. Спікери презентували власне бачення нинішньої ситуації в Україні, через півтора роки після початку повномасштабного вторгнення, роль Церков у супротиві агресії, а також ті виклики, з якими стикаються релігійні спільноти та організації.
Друга панель пройшла під назвою «Готуючись до миру: роль Церков у трансформації насилля» і об’єднала спікерів з академічного та журналістського середовища, а також представників молоді з України та Білорусі, представників Православних Церков України, Вселенського Патріархату та Союзу Євангельських християн-баптистів. Окремі доповіді стосувались ролі пропаганди у війні Росії проти України та бівалентності висловлювань щодо війни Патріарха Кирила, і тому, як ці наративи впливають на екуменічну спільноту. Професор Андрій Смирнов з Острозької Академії говорив про війну в Україні як виклик для православних спільнот, руйнування церковної інфраструктури внаслідок збройної агресії та перспективи діалогу між православними в Україні. Тему діалогу між православними презентувала також Юлія Комінко, представниця УПЦ МП та одна з авторів ініціативи «Діалог ТУТ». Учасники у формі коротких інтерв’ю поділилась власним досвідом проживання війни, а також надіями і перспективами майбутнього відновлення миру та встановлення справедливості в Україні. Загалом, не зважаючи на назву, атмосфера панелі була далекою від ідеалістичних cподівань на швидкий мир та примирення, а більшість учасників наголошували на тому, що першою передумовою миру та встановлення справедливості має бути звільнення українських територій, вивід військ РФ з України, а також розкаяння та визнання своєї провини з боку агресора. «Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. На жаль, Церкви зараз з тими, хто плаче», — пролунало в одному з виступів.
Незважаючи на деякі відмінності в акцентах та подекуди фокусування уваги на специфічних викликах і проблемах конкретних релігійних спільнот, представники України були об’єднані у головних посилах та меседжах, привносячи в дискусію та дискурс Асамблеї реальність ситуації та викликів, з якими зараз стикається не лише Україна та її союзники, а й весь світ. Виступи отримали позитивні реакції та особливу увагу з боку інших учасників Асамблеї, про що свідчили питання зі зали та особисте спілкування між заходами.
Терміном на п’ять років було обрано нове керівництво КЄЦ. Президентом став архиєпископ Тіатейрський і Британський Нікітас із Вселенського Патріархату, а віце-президентами — преподобні д-р Дагмар Вінтер і Френк Копанія.
Архиєпископ Нікітас є координатором Робочої групи Вселенського Патріархату з питань протидії торгівлі людьми та сучасного рабства, був головою Комітету Патріархату у справах молоді, а також співголовою та членом керівного комітету Міжконфесійного фонду Іллі. На сьогодні він є співпрезидентом Європейського католицько-православного форуму. Новообраний Президент КЄЦ вселяє надію на позитивні тенденції у розвитку контактів КЄЦ з українськими Церквами, він є доволі активним та прогресивним, достатньо добре знається на українському контексті, знайомий з Предстоятелями обох Православних Церков та має сильну позицію щодо війни в Україні та ролі РПЦ у ній.
Будемо сподіватись на активну участь і з боку українських Церков та потенційні нові заявки щодо членства в організації, адже релігійна дипломатія та контакти – не менш важливі за державні, а в деяких питаннях – можливо і більше.
