На це засіданні було винесено кілька фундаментальних питань, які мали би визначити чіткіше засади взаємовідносин Церкви й держави в нашій країні. Це тим більше цікаво, оскільки наближаються виборчі "жнива", а спираючись на досвід, можна не сумніватися в тому, що популярність Церкви напередодні виборів у державних і політичних діячів різко зросте. Питання лише в тому, чи будуть мати згадані діячі достатньо важелів для впливу на Церкву і чи залишаться вони при тому в межах закону.

Отже, УЦЕПД ім. О.Разумкова запропонував до розгляду наступні питання:

• законодавче забезпечення діяльності релігійних організацій,
• дотримання існуючого законодавства,
• визначення суб'єктів правових відносин,
• повернення культових будівель,
• упереджене ставлення місцевої влади до певних деномінацій,
• присутність Церкви у школі та армії,
• питання статусу релігійних навчальних закладів,
• неорелігії у соціально-депресивній атмосфері України,
• надання контролюючих функцій органам державної влади (Держкомрелігії),
• визначення відповідних вихідних днів.

Церкві знову пропонували відчути себе "інститутом громадянського суспільства". Утім, здається, це їй виявилося "не за розмірами": розмова нагадувала діалог двох людей, які розмовляють різними мовами. Як завжди, Центр Разумкова намагався запропонувати суто світський погляд на речі і спробувати знайти компроміс із суто церковним поглядом. Спроба, звичайно, потрібна й своєчасна, але наразі вона виявилася дещо утопічною. Церква відстоює своє незаперечне право оперувати власними категоріями, які не завжди зрозумілі світській особі. А намаганням її (Церкву) "класифікувати" мовою закону вона опирається.

Загалом, розмова не охопила всього масиву питань, запропонованих організаторами. Але, як висловився один з учасників після засідання, "кожен сказав те, що від нього чекали".

Про перспективи розвитку душпастирської, соціальної та благочинної діяльності Церкви та про перешкоди, що виникають із-за недосконалого законодавства говорили, головним чином, представники УГКЦ, УПЦ та протестантських громад. Утім, один з представників УПЦ зазначив, що душпастирська діяльність Церкви має починатися з найвищих посадовців (збирається "йти у владу"?), а протестанти, скоріше, схильні були відзвітувати про свої набутки на цій ниві, аніж проаналізувати перешкоди.

Неоднозначно була сприйнята пропозиція про надання Церквам статусу юридичної особи. УПЦ КП вважає питання про набуття Церквою цього статусу "не на часі, доки не вирішено питання про Єдину помісну Церкву, яка стане єдиним власником церковного майна", але в той же час прагне принести світській школі світло "Християнської етики". Яким чином інституція, яка не має навіть такої "дрібниці" як юридичний статус, може бути допущена в школу або військо — це "не питання" для шановних представників УПЦ КП. Утім, представники інших конфесій цілком підтрималі ідею надання статусу юридичної особи церквам. Загалом, склалось враження, що УПЦ КП поперед усього цікавиться питаннями майна (яке на господарці не завадить), і відповідальності за пам'ятки, які до цього майна можуть належати. А ось відповідальність — це, на їній погляд, зайве. Принаймні, таке склалося враження від виступу владики Димитрія (Рудюка).

В чому традиційні конфесії були одностайні, так це в питанні введення в школах предмета "Християнська етика". Світський статус школи і відповідна стаття закону про свободу совісті цього разу, як і в багатьох інших випадках, залишилися поза увагою духовенства. Тим більше, що їм було до чого апелювати. Цікаво було спостерігати як "ідеологічні суперники" — представники УПЦ та УПЦ КП — одностайно посилалися на німецький досвід. Отець Василь (Заєв) з УПЦ не лише як приклад звернув увагу присутніх на обов’язковість "Закону Божого" в німецьких загальноосвітніх школах, але й видавши бажане за дійсне, проголосив наявність у німецьких законах заборони на "релігієзнавство". Пан Дмитро Степовик, який завжди представляє позиції УПЦ КП, у свою чергу попросив фонд Конрада Аденауера ще раз організувати йому подорож до цієї чудової країни, де питання викладання народної освіти вирішено в такий шляхетний спосіб. Дивно, чому учасники круглого столу посилалися саме на Німеччину — країну з не дуже схожими на Україну вихідними умовами...

Утім, в питанні введення обов'язкового курсу "Християнської етики" протистояли протестантські деномінації. Не виключено, що саме тому, що вони не сподіваються взяти участь в цій "справі майбутнього". Також не стала до душі позиція традиційних Церков у цьому питанні світським учасниками круглого столу. Більш менш прийнятне рішення запропонували організатори зустрічі: створювати приватні церковні школи за сприяння держави і підтримувати недільні школи, в яких будь-яка дитина отримає необхідний комплекс знань із Закону Божого. Утім, так компромісне рішення не припало до душі більшості представників релігійних кіл.

Часом світські учасники засідання виглядали ще більш ареально, аніж представники Церков. Так, знову можна було почути з вуст народного депутата Анатолій Матвієнка проект "єдиного християнства", який він пропонує зреалізувати на теренах України об'єднавши православних між собою і "присовокупивши" до них католиків усіх типів. Як завжди картинно й непереконливо виглядав народний депутат Володимир Стретович, який ганьбив керівників церков за "політичну короткозорість", але так нічого і не запропонував взамін. Цікаво було спостерігати за суперечкою двох світських осіб — народного депутата Василя Костицького і старшого прокурора Генеральної прокуратури України Олександра Куколевського, які сперечалися з приводу доцільності розвитку відносин Церкви й держави на засадах договору. Чомусь з цього приводу з церковних діячів висловилась тільки УГКЦ, яка устами владики Софрона Мудрого підтримала цю ідею.

Неприродньо виглядала відсутність на цьому засіданні представників нехристиянських деномінацій, адже вони теж мають право висловиться з приводу закону про свободу совісті, із яким узгоджують свою діяльність. І пояснення головуючого А.Гриценко, що це сталося через те, що представники цих релігійних об'єднань не входили до складу постійних учасників Круглого столу, видаються непереконливими.

Хоча, як було вже зазначено, учасники не обговорили і не досягли єдності зі всіх позицій, запропонованих організаторами, завдання цього засідання було виконано, оскільки учасники постійно діючого Круглого столу "Релігія та влада в Україні" висловили готовність взяти участь у розробці нових нормативних актів, які стосуватимуться питань свободи совісті та релігійних громад в Україні.