Цієї неділі на каналі СТБ транслювали програму «Українське язичництво». Неділя, напевно, приковує мільйони людських очей до телеекрана, а СТБ, як відомо, належить до одних із популярних. Комунікативний ефект, який справляє така програма по обіді, можна припустити, незвичайний. І що за зміст цієї програми? Волхви, чаклуни, відьми… На перший погляд, тематика потрібна, бо розповідає про ті обряди і ритуали, які передували запровадженню християнства в Київській Русі. Мусимо знати про те, кому поклонялися наші давньоукраїнські предки і хто стояв в авангарді тодішніх язичницьких ритуалів. З освітньої точки зору, на перший погляд, все видається гаразд. А от коментарі різних дослідників язичництва аж ніяк не можна назвати об’єктивними. Наприклад, один з них вживав вислів «католицьке християнство», «православне християнство», які на переконання автора були в Україні завжди «державними релігіями». Допустившись термінологічних помилок (християнство одне, а течії різні), «дослідник» ще й наважився приписати католиків і православних до тих, кими протягом століть керувала держава, незалежно від того, чи вона була окупаційна… Виходить, що греко-католики, яких почали нищити, починаючи з часів Катерини II, чи, наприклад, православні громади, які підпорядковувалися митрополиту В. Липківському у 20-их роках минулого століття, а потім попали під жорна репресивної машини, насолоджувалися так би мовити статусом державної релігії, а це означало сприяння у всьому: вільний доступ до храмів, офіційна реєстрація громад тощо.

Знову роблячи акцент на часі виходу в ефір подібних програм, зауважимо, що вона поповнює реєстр тих, які в гонитві за сенсацією, допускаються перекручень історичних, релігієзнавчих фактів. Як відомо, рівень освіченості пересічних громадян в релігійних питаннях сьогодні не є аж надто високим. Відповідно, стереотип про таке собі язичництво та низка інших привабливих тем про відьом і ворожок, яке користувалося підтримкою народу, протиставляється правдивому розумінню у суспільстві ролі християнства, його впливу на  розвиток освіти, культури, врешті суспільного устрою. А що пропонують теперішні телеканали на цю тематику? Можна на пальцях перелічити якісь релігійно-освітні програми, вони тьмяніють на фоні різних «битв екстрасенсів», які теж популяризує з російського телебачення згаданий телеканал СТБ. У цьому дописі я не зробив відкриття, що об’єктивна релігійна тематика в телеефірі малопомітна, і тому нагальність розвінчування стереотипів про «шкідливе» християнство та людей, що володіють надприродніми можливостями і допомагають іншим «зцілюватися» залишається на порядку денному всієї християнської спільноти України.