На офіційному сайті УПЦ (МП) було опубліковано журнали засідань Священного Синоду цієї церкви. Це перше цьогорічне засідання даного органу. Аналіз журналів наштовхнув на певні роздуми.

Відтак було заслухано інформацію, щодо подвір’я Свято-Пантелеймонівського афонського монастиря. Собор старців обителі вирішив тимчасово припинити діяльність в м. Києві подвір’я Свято-Пантелеімонівського монастиря. Цікаво, що це подвір’я немає власних монахів, але при ньому функціонує сестринство, про це зазначив російський опальний протодиякон Андрій Кураєв. Відомо, що Афон є комплексом виключно чоловічих монастирів і внутрішніми правилами Святої Гори забороняється допуск жінок до її монастирів. Незрозумілим лишається факт представництва чоловічого монастиря у вигляді жіночого.

Також було оновлено склад богословсько-канонічної комісії УПЦ, яка покликана давати офіційну оцінку церкви стосовно проблем сучасності. Примітно, що до основного складу було включено трьох представників з розширеного кола учасників комісії, а саме митр. Іонафана (Єлецьких), єп. Серафіма (Залізницького) та єп. Нафанаїла (Крикоту). Ці представники вищого духовенства УПЦ відрізняються вельми консервативними та безкомпромісними поглядами. І якщо владика Іонафан схильний до консервативних політичних поглядів: прихильник монархізму та російського імперіалізму, противник автокефалії УПЦ; то єпископи Серафім та Нафанаїл скоріше виступають з позицій фундаменталізму, антиглобалізму та загалом на антизахідних позиціях.

Серафім в нульові роки доволі часто і активно виступав проти отримання податкових номерів та загалом проти сучасного світу, який, на його думку, «втопає у гріхах». Він був вельми популярним серед апокаліптично налаштованих вірних. Не зрозуміло чи свідомо, чи не свідомо, владика популяризував концепції «малого стада» та «осажденной крепости». Цікаво, що ці концепції опосередковано впливають на свідомість частини віруючих, причому не тільки в релігійному, але й ще в політичному вимірі. Відтак в рамках такого світосприйняття за замовчуванням приймається ідея про виключну істинність окремої релігійної групи, інші ж постають не тільки як ті, що помиляються, але й ті, хто «веде наступ на Істинну Церкву». Відповідно останні постають як ідейні опоненти, а іноді навіть і як прямі вороги. Зазначені концепції також містять міцний антизахідний та антимодернізаційний потенціал. Таким чином виходить, що до негативної інформаційної кампанії щодо євроінтеграційних прагнень України підключається і релігійний чинник. На нашу думку, владика Серафім відстоює ці погляди не з якоїсь вигоди, а скоріше за все є щирим послідовником зазначеного світосприйняття, яке вельми популярне в чернечому, часто консервативному, середовищі.

Саме за часів предстоятельства митрополита Онуфрія (Березовського) члени єпископату з вкрай консервативними поглядами, іноді переростаючими у фундаменталістські, починають активно просуватися по кар’єрним сходам. Так, зокрема, митрополита Іонафана було піднесено до сану митрополиту, схи-єпископа Серафіма призначено на кафедру, що порушує канонічне право Православної церкви. Також саме митр. Онуфрієм було висвячено архім. Нафанаїла на єпископа та призначено на Волинську кафедру.

Як вже писало РІСУ, всі ці події складають чітке враження, що УПЦ посилює  керівні церковні позиції «надійними» проросійськими кадрами. Відтепер посилено і синодальну богословсько-канонічну комісію.