Блог Сергія Чекуна_image

Блог Сергія Чекуна

Мої роздуми в ракурсі богослів'я та практичного християнства

«Русскій мир» в житті Церкви

01 квітня, 11:24
 Радіо Свобода «Русский мир», беззмістовний і нещадний - фото 1
Радіо Свобода «Русский мир», беззмістовний і нещадний
Дана публікація висвітлює основні витоки ідеології "Русского миру" та стає зрозумілим чому росія пішла війною в Україну

Цю публікацію я написав ще в 2019 році.

В кого є час прочитайте й стане зрозумілим чому росія пішла війною в Україну

Оскільки багато моїх друзів стали жертвами ідеології «Русского миру», то змушений був написати дану публікацію.

«Русскій мир» в житті Церкви

Одним з непростих завдань з яким зіштовхнулась Церква на теренах Україна є ідеологія «Русского миру» (Далі – РМ). Ця іделогія є складною тим, що важко піддається опису й аналізу, адже являється багатогранною. Ця концепція особливо притаманна серед Церков РПЦвУ. Створена ця ідеологія на геополітичному підгрунтті задля корисливих цілей керуваннями масами.

При СРСР Росія намагалася витворити єдиний «радянський народ», а тепер — на пострадянському просторі створити православний простір під егідою Російської Православної Церкви з назвою — «Русский мир», в основі якого пануватиме російська культура, російська мова, російське православ'я і російська політика.

Протягом ХХ ст. Церква зіштовхнулась з багатьма ідеологіями, такими як фашизм, нацизм, расизм, комунізм і мала б розробити певний імунітет до цих явищ і протистояти РМ. Однак ХХІ ст. підказує нам, що Церква піддатлива впливу концепції РМ і язвима та слабка в цих питаннях. Ефективність іделогії РМ зумовлена тим, що вона підносить і наводить тематику й ідеї до слухачів не роблячи ніяких висновків, лише протиставляє себе з іншим середовищем й іншими народами.

Маніпулятивні тенденції віднайшли добре своє місце в екклезійних структурах. Відбулась певна сакралізація ідеології РМ в Церкві, яка ототожнала себе із Церковою, хоча такою не являється. Те, що екклезійні структури ранимі і слабкі до ідеології РМ радше говорить про секулярну добу постмодерного суспільства, ніж про клерикалізм й відродження духовності.

Витоки

Класичне формулювання виникнення даної концепції можна віднайти в ченця Єлеазарського монастиря Філофея, який активно пропагандував в кінці XVI ст. ідею про те, що «Москва -Третій Рим». Процеси зародження ідей РМ можна також відшукати за царювання Петра I, який “прорубував вікно у Європу”, скасував патріархію та створив Синод, і став повноправним головою Церкви. І в 1721 р. Московське царство було переіменовано на Російську імперію. З цього моменту, як висловився Станіслав Данко «…московський народ став великоросійським, а звідси підкорені русини (українці) стали малоросами”

Ідея РМ активно почала розвиватися в російських інтелектуальних колах на початку 90-х роках, як реакція на розпад СРСР і впливу Заходу. Такі російські ідеологи як Петро Щедровецький, Вадим Цимбурський, Гліб Павловський, Сергій Чернишов, Борис Межуєв стали новаторами в побудові ідеології РМ. Як зазначає Володимир Гуржи: «Все змінилося, починаючи з середини 2000-х років, коли «Русскій мір» поступово перейшов з інтелектуальних кіл до владних кабінетів Кремля і Російської православної церкви, ставши одним з основних векторів у зовнішній політиці Росії».

Анропологічний дискурс

Оскільки нашій людській гордині властиво живитися протиставленням, а марнославству відчувати силу й велич, то концепція РМ взяла на озброєння ці два наратива: протиставлення себе із Західним світом, висвітлюючи себе в світлі ексклюзивності як «збереження Православної віри» і боротьби з «Загниваючим Заходом» та скористалася цивилізаційно неоімперським проектом, який би стирав кордони між пострадянськими країнами.

Якщо нацизм боровся за «чистоту раси», фашизм мав конфронтацію з комунізмом, а комунізм вів боротьбу з буржуазним класом, то РМ веде боротьбу з жидобандерівцями та жидомасонами як міфічними ворогами у внутрішній політиці та із країнами Заходу в зовнішній геополітиці.

Ці задуми потребують месіанського поклоніння і культу особистості вождизма й диктатора. Приміром, для італійського фашизму- це був Муссоліні, для німецького нацизму- Гітлер, для радянського комунізму - Сталін, то для РМ - це Путін, як політична складова і Кирило Гундяєв, як церковна складова концепції. Путінізм і Гундяєнізм стали основними політичними і церковними силами для месіанського задуму в реалізації нав’язування світогляду рашизму і РМ.

Оманливість і в тойже час пагубність РМ обумовлена бажанням «володіти масами», ними жонглювати і керувати в своїх корисливих цілях. Хитрість цього світогляду в тому, що підхопивши цей вірус, людина зміщує свої акценти і бажане стає більш актуальне ніж дійсне, реальне підмінюється ілюзорним, раціональне-ірраціональним і т.д.

“Тобто, ідеологія прагне укорінитися в реальному, але її божеством є не саме реальне, а ідея про реальне, абстрактне поняття, яке це реальне має охопити і обійняти. Її зачарування “реальним” ілюзорне, бо ідеологія обожнює не іманентне, а ідею про іманентне; не реальність, а концепт реальності” – зазначає сучасний український філософ Володимир Єврмоленко.

Будь-яка ідологема є нав‘язливою, зухвалою й експансійною для сумління. Вона завжди закликає на бороьбу із зовнішніми ворогами, а не з внутрішніми ворогами в контексті християнського розумінні боротьби (гріхи, пристрасті). Ціллю ідеології РМ – є знищення й смерть тих, хто не згідний й знаходиться в конфронтації з цією “системою цінностей”. Але як будь-яка ідеологія є плинною, нестійкой й не вічною.

Опишемо деякі основні кліше в релігійному контексті, які використовує ця ідеологема. Такі лозунги як «стояння в істині», «будемо берегти нашу віру», «ворог людський хоче погубити Церкву», «не дамо образити Церкву» обумовлені радше маніакально-шизофренічними розладами ніж реальною динамікою. Церква добре знає що таке християнські гоніння і з досвідом може ідентифікувати т.з. “переслідування». Стояння і протистояння, тведість і непохитність своїм наративам, образливість і пригніченість ( звісно прикриваючись Христовою Церквою) в маркері своєму несе в собі більше людської гордині і зухвалості, ніж смирення і святості. Церковні Хресні ходи цьому підтвердження, які завжди демонстративно намагаються висвітлити «образу почуттів віруючих», та які проводяться не в покаянні, а в самоствердженні й пафосі.

В філософії РМ нехтується людське й гуманне, на противагу християнській етиці, де завжди людина відігравала центральне місце і заради якої Бог став людиною (Івана 1:14). Але в світі світогляду РМ цінності як «права людини й її індивідуалізм» асоціюються радше з християнським лібералізмом і засуджуються як прихильниками РМ так й християнськими консерваторами й фундаменталістами. РМ завжди націлений експансійно і маючи амбіції неоімперські, при цьому ностальгічно переживаючи пострадянське минуле, РМ намагається відновити втрачене.

За сутністю РМ - це цивилізайно-неоімперський проект, який ставить на меті пропагандисько нав‘язати концепцію могутності, величності, створюючи при цьому «ілюзорне відчуття сили та влади», стираючи при цьому етнічні й національні ознаки інших держав та ставить за ціль поглинути їх.

РМ базується на вірі в ілюзію, на уяві в абстракційних “поняттях істини”.

Як зазначає відомий сучасний богослов Кирило Говорун: «Русскій мір», безумовно, має свій стиль уяви себе. Це стиль «цивілізаційного» націоналізму. Уявна спільнота «Русского миру» радикально відрізняється від іншої спільноти - церковної, тобто Церкви як такої. Різниця між ними в тому, що остання аж ніяк не уявна і не ґрунтується на критерії учнівства Христового, а «Русскій мір» - уявна спільнота, сконструйована за допомогою ідей цивілізації та цінностей, вихідних до радянського минулого».

Довкола ідей РМ

В той же час лунають есхатологічні заклики ексклюзовності православної російської самодержавності. Як зазначає Марк Юргенсмейер : «Політичний сценарій справжніх царебожніков - есхатологічний: передбачається, що по молитвам віруючих Господь пошле для Святої Русі «Грядущего Царя», який переможе або вб'є антихриста і відновить російську самодержавність на час, що залишився до Другого пришестя. Подібний сценарій - по суті своєї космічний, який описує боротьбу добра зі злом, російського народу-богоносця зі слугами диявола в теорії і релігії та насильства»

Олексій Бодров виділяє нову квазірелігію, як нову російську пропаганду традиційних цінностей. Зокрема, він зазначає: «В Росії останні декілька років риторика про традиційні цінності пронизує всі рівні політико-релігійного життя наскільки, що вже претендує на нову квазірелігію». Звісно із бажанням захистити традиційні цінності проти ліберального західного впливу.

Пафосно звучить також риторика Всеволода Чапліна, який публічно розвиває нову для християнства концепцію “священної війни”, яка несе в собі тотальний характер. Його позиція радикальна, і він вважає, що тільки війна і насилля дозволяють проявитися кращим духовним якостям в людині.

Олександр Проханов закликає гордитися перемогою у Другій світовій війні, виправдовуючи основного диктатора XX cт. – Йосипа Сталіна, мотивуючи це тим, що перемігши у війні, він спокутував всі свої гріхи.

Мова

Не обійшла стороною також в ідеології РМ старослов’янська мова, яка є богослужбовою мовою в Церкві і яка використовується в Літургії. Мова почала сакралізовуватись в Церкві, вона набула статусу «священної мови», яка не піддається змінам, відбулусь певне мовопоклоніння. І як зазначив канадський історик та професор українського походження Дмитро Поспеловський:: «Якщо йти назустріч сучасній людині і хоча б частково замінити незрозумілу переважності більшості людей на російську або інші мови, то зміни в церковній мові сприймаються як єресь в Церкві. Слов‘янська мова зводиться в площину богослів‘я, називається священною, тобто, в наявності маємо мовне поклоніння, «языкобесие», бо мова є засіб, а засіб не може бути абсолютом і ціллю».

Тобто, мовна тематика концепції РМ в руслі «догматизації мови» забороняє вводити в обіг рідну мову для молитви на теренах інших країн, а в церковному розумінні на т.з. «канонічних територіях РПЦ».

Церкви, які воліють молитися рідною мовою і мають бажання звершувати Літургію не старослов‘янською мовою, піддаються утискам і сприймаються як розкольницькі й неканонічні.

Пагубність впливу РМ для Церкви

В результаті Церква ( в першу чергу йде мова про РПЦвУ) підхопивши ідеологему РМ, відійшла від своїх основ і стала не христоцентричною, а екклесіоцентричною й ідеологічною, зацикленою на собі. Проявились сектанські, замкнуті на собі, шизофренічно-маніакальні тенденції.

Перестала бути відкритою до громадянського суспільства, втратала чуйність і сентиментальність до своїх вірян, комунікаційні відносини погіршились зі всіма соціальними класами.

Церква в світі концепції РМ стала індиферентною до взаємодії із суспільством, замкнутою в собі, апатійно перестала взаємодіяти із суспільством. Ізолюючи себе від всіх, Церква закрила ключем свій “власний дім”. Саморефлексія як і самокритика в Церкві відсутня, натомість критичний аналіз Вона готова давати будь-яким діям, які не суперечать її інтересам.

Вона б мала шукати розраду в обездолених, бідних, надаючи для них захист і притулок. Церква мала б сприяти поширенню волонтерських рухів, займатися просвітництвом і катехизацією своїх вірян, вести екуменістичні діалоги, але захворівши ідеологічно, Вона фактично стала індиферентною і атрофованою.

Війна – як результат дії ідеології

Мілітаризм цієї ідеології ставить за ціль боротьбу, протистояння і як потрібно війну заради захисту й збереження табору одновірців.

Росія, звідки виникла ця ідеологія РМ принесла в Україну справжню війну.

Як зазначив богослов Кирило Говорун: «Русскій мір» перетворився в ідеологію, яка ділить людей на чужих і своїх, надихаючи їх вбивати один одного. Щоб зупинити бойові дії в східній частині України, концепція «русского мира» повинна бути демонтована. З неї повинна бути видалена її ідеологічна складова».

РМ приніс багато страждань, його імперський світогляд не відчуває кордонів і меж. І як зазначив сучасний філософ Вододимир Єрмоленко: “Власне йдеться не скільки про геополітику, скільки про зоополітику Росії. Вона повертається до старої логіки соціального дарвінізму, де перемагає тільки найсільніший, компроміс і поступка – вияв слабкості”. Це обгрунтовує логіку агресії і мілітаристичної експансії щодо країн, які знаходяться навколо Росії. РМ як ключовий концепт російської національної ідеї залишається й досьогодні ідеологічнім виправданням російського імперіалізму і військової агресії проти України. На тлі російської збройної агресії проти України та намагань російської пропаганди через свою ідеологію розколоти українське громадянське суспільство, Росія використала потрійну зброю: інформаційну, ідеологічну й гібридну.

Ідеологія РМ стала ідолом й істуканом для багатьох християн замінивши собою Христа. Спокусившись, християни стали рабами й жертвами «ідейного концтабору». Настав час Церквам почати критично оцінювати себе, свою поведінку й свій світогляд. Самодокір й самокритика повинні стати рушійною силою в Церкві в подоланні ліквідації й демонтажу в лукавій і підступній ідеї РМ.

Чекун Сергій, вірянин ПЦУ

Теги: #Блоги

Останні новини

Вчора