Протягом останні кількох днів міжнародна преса з захопленням повідомляла про сенсаційну новину з Риму: у свіжому інтерв'ю Папа Франциск знову висловився  поступливіше щодо абортів, контрацепції і гомосексуальних шлюбів. Він дійсно звернув увагу на те, що не всі моральні та догматичні вчення мають однакову вагу, і що «доктрина не є монолітом», адже вчення Церкви розвивається з плином часу, на зразок поглиблення самоусвідомлення кожною людиною. Але щодо цих трьох питань, він пригадав нам, що думка Церкви є добре відомою.

Тим не менш, продовжив він, не варто говорити постійно і лише про ці питання. Насправді, це були не основні моменти цього довгого інтерв'ю, яке, серед іншого, торкалось кількох питань, які становлять особливий інтерес для українців. І те, що Папа Римський сказав про ці питання, було, по суті, набагато цікавішим і важливішим, ніж все, що цікавить тих, хто б хотів переробити Церкву за своїм образом: чи то «ліберальним» або «консервативним ».

Інтерв'ю було опубліковане на основі серії зустрічей з Папою Франциском і редактором головного єзуїтського часопису (виходить двічі на місць) La Civiltà Cattolica, Антоніо Спадаро, ТІ. Зустрічі відбулись 19 серпня , 23, і 29 , а сам матеріал був опублікований 19 вересня 2013 в цьому журналі, а також в інших періодичних виданнях єзуїтів.

Відмовляючись ставити «гарячі» питання абортів, контрацепції та гомосексуалізму на передній план, Папа зробив стратегічно проникливий хід. Протягом останніх років тиск з боку різних зацікавлених груп змусив Церкву постійно захищати власне бачення цих питань. В результаті Церква виглядає реакційною і негуманною. Папа Франциск усвідомлює, що Церква не повинна відволікатися від своїх первинних принципів і завдань. Вона повинна відновити контроль над дискурсом і зосередитися на головному, найважливішому.

В інтерв'ю Папа закликає Церкву сконцентруватися на пастирській місії, а не залишатися «одержимою невиразним передаванням безлічі доктрин». Важливим і головним є те, що запалює серця - проголошення Євангелія у всій його «свіжості і пахощах».

Треба починати з «простої, глибокої і променистої» євангельської звістки. Таким чином , проповідь повинна починатися з доброї звістки про спасіння. Тільки після цього можна робити перехід до моральних питань. Адже «проголошення спасительної Божої любові передує моральному і релігійному обов'язку». Коментуючи ці слова, Стівен П. Уайт, науковий співробітник Католицької наукової програми Центру етики та громадської політики у Вашингтоні, сказав, що Папа прагне повернутися до серцевини католицького вчення, до серцевини Євангелія, якою є любов Ісуса до нас. (“Pope Francis Identifies with Regular Catholics,” Washington Post, 20 September 2013.)) Це означає, що вчення Церкви про аборти, контрацепцію і гомосексуалізм (Катехизм №. 2270-2275 , 2366-2372 і 2357-2359), є зрозумілими і для багатьох прийнятними лише в тому випадку, коли точкою відліку є звістка про спасительну Божу любов до людства.  

Можна додати до цього, що це вчення є зрозумілішим і прийнятнішим, якщо мова йде про суспільство, яке є католицьким. Адже навіть людина, яка, натхненна Божою любов’ю і готова піти на жертви, необхідні для життя за законом Божим, буде мати труднощі з реалізацією свого покликання, якщо вона живе в язичницькому суспільстві.

Але якщо, наприклад , незаміжня вагітна жінка живе не в атмосфері байдужості і ворожості, але у суспільстві , яке відкрите на дітей, де держава підтримує сім'ю, то вона навряд чи захоче зробити аборт, а тим більше вважати його своїм правом. У суспільстві, в якому панує моральна атмосфера стриманості і самопожертви, де багато людей обирають шлях чернецтва, подружні пари були б підготовлені до  природного планування сім'ї, залишаючись відкритими на народження дітей. В такому суспільстві контрацепція не вважалася би «необхідною». Насправді, таке суспільство може підтримувати стійкі темпи зростання населення (на відміну від Європи, в тому числі України, де корінне населення скорочується, або інших частинах світу, де воно зростає надто шкидко). В цьому ж суспільстві, в якому деякі гетеросексуальні чоловіки обирають  добровільну безшлюбність заради любові до Бога і служіння Йому, гомосексуалістам легше було б  зберігати цнотливість, як рекомендує Церква.

Враховуючи наголос папи Франциска на простоті і спільноті, ці думки, мабуть, співпадають з його баченням.

Але  в цьому інтерв’ю є набагато більшим. Поряд з деякими думками на власний досвід єзуїта, Папа міркує  також про непомильність всього народу Божого, потребу в зціленні ( Церква має бути «як польовий госпіталь після бою»), пастирську місію Церкви (віднайдення «нових доріг» до тих , хто не часто відвідує храм, чи залишив його , чи залишається байдужим ), чернецтво («обітниця цнотливості повинна бути обітницею плодючості» ), необхідність розвитку теології жінок, враховуючи їх роль у прийнятті рішень в Церкві («але уникаючи «мачизму у сукні»), мистецтво і творчість, необхідність сумнів ( «Якщо у людини є відповіді на всі питання, то це свідчить, що Бог не з ним» ), і багато іншого.

Особливий інтерес для українців представляють слова Папи про екуменізм і традицію. Папа припускає , що можливо настав час змінити методологія Синодів (Католицької Церкви – прим. Ред.), і вони можуть отримати також і екуменічне значення, особливо у ставленні до православних: «Від них, ми могли б дізнатися більше про значення єпископської колегіальності та Синодальної традиції». При цьому, католики повинні визнати , що Дух посіяв добрі зерна в інших Церквах, які є подарунком і для католиків.

Папа Франциск попереджає консерваторів, що реставраціоністи чи легалісти , які прагнуть, щоб все було чітко і ясно, будуть розчаровані. «Той, хто завжди шукає дисциплінарних рішень, хто тяжіє до перебільшеної «доктринальної безпеки», хто вперто прагне відшкодувати втрачене минуле, має статичне і закрите бачення».  Це може призвести до того, що віра стає ідеологією, однією серед багатьох. Традиції і пам'ять про минуле «повинні допомогти нам знайти в собі мужність, щоб відкрити нові простори до Бога».

Папа Франциск сказав набагато більше, ніж очікувала преса, що любить сенсації, чи необізнана громадськість. Він не надав гарантій ні «лібералам», ні «консерваторам». Він не дав нам можливості повернутися до нашої зони комфорту. Навпаки, він змусив нас розпочати захопливу і непередбачувану подорож до кордонів нашого досвіду. «Не треба встановлювати кордони перед нашими домами", - говорить Папа: «але  слід жити на межі і бути сміливим». Бо «Бог завжди є сюрпризом».

Андрій Сороковський