Щойно після закінчення ІІ Конгресу мирян Києво-Галицької митрополії  Української греко-католицької Церкви. Темою обговорення стала «Нова євангелізація: виклики та завдання». Зізнаюся чесно – давно я не була настільки шокована.

Відразу попереджаю: я є греко-католичкою, тому все написане нижче можна пояснити тим, що «кожний кулик своє болото хвалить».  Далі будуть виключно суб’єктивні враження.

9 травня у храмі Святого Василія Великого в Києві  пройшов другий Конгрес мирян УГКЦ. Зібралися представники деканатів, що входять до Києво-Галицької митрополії, а це схід, південь і центр України. Зізнаюся, коли їхала на цей захід, то не мала жодного уявлення що то буде і в якому форматі, а тому нічого й не очікувала. Але сам хід роботи, спілкування, свідчення того, що всі обговорені проблемні питання дійсно болять не лише мирянам, але й керівникам Церкви просто вразили. Глава якої ще Церкви увесь день буде просто так на рівних радитися з мирянами?

У вступній промові та подальших коментарях патріарха  Святослава  звучав заклик до «нової євангелізації», якої так потребує схід і південь України. Саме місійність громад є найважливішим у розвитку Церкви. Патріарх визнав, що Церкві треба «переступити межі Збруча», маючи на увазі не лише розвиток на схід, але й проблеми місійної діяльності в інших країнах.

Обнадійливим є те, що до формування стратегії розвитку Церкви активно залучають мирян. І не просто в якості пасивних слухачів, а як головних учасників. Під час Конгресу дійсно відчувалося, що ми працюємо на конкретний результат, що від цієї роботи і нашої діяльності вдома залежить те, якою буде Церква через 10 років і далі. А це дійсна ознака того, що Церква живе, що навіть за умов невеликих громад та труднощів розвитку на сході країни, люди люблять свою Церкву та  живуть з Ісусом в серці.