Свідки Єгови та війна в Україні

Костянтин Бережко

У цій статті хотілося б подати своє особисте дослідження на цю тему на підставі доступних для автора джерел. І насамперед, хотілося б дати відповідь на головне питання – чи означає політична нейтральність Свідків Єгови їхню байдужість до того, що відбувається?

Отже, згідно з внутрішньою статистикою організації через військові дії в Україні вже загинули близько півсотні віруючих і ще близько ста чоловік були поранені. Понад 1200 будинків віруючих було зруйновано чи сильно пошкоджено. Також сильно постраждали 25 релігійних споруд Свідків Єгови. Ще 76 релігійних споруд чи Залів Царства отримали незначні ушкодження.

Найбільше постраждали Свідки Єгови довкола Києва (Гостомель, Ірпінь, Буча), Харкова, а також на сході України. Автор особисто зміг опитати деяких очевидців із різних регіонів України. Найбільше вразила вкрай трагічна ситуація у Маріуполі. Багато хто на власні очі бачив смерть своїх рідних чи сусідів. Також, за свідченням очевидців, деякі молоді дівчата, Свідки Єгови, у цьому місті зазнали насильства з боку військовослужбовців окупаційної армії.

Як показала реальність, ті віруючі, хто залишився на окупованій території, одразу опинилися у списку екстремістів. Допити та обшуки почалися одразу після окупації. Нагадаємо, що раніше на території РФ Свідки було внесені до списку екстремістських організацій. Через позицію нейтралітету, а також відмови служити в російській армії і вбивати невинних людей, Свідки Єгови в цій країні зазнають жорстоких переслідувань. І сьогодні деяких Свідків Єгови в РФ засуджують до термінів більших, ніж за вбивство людини.

Сучасні судові вироки навіть перевершили суворість радянської системи. Слід зазначити, що раніше тоталітарний радянський режим вже намагався масово розправитися зі Свідками Єгови. Так, у 1951 році була організована наймасштабніша "релігійна" депортація в СРСР. Майже 10000 віруючих були депортовані із західних регіонів країни до віддалених куточків Сибіру. Сьогодні змінилося лише формулювання, але причина релігійних репресій залишилася такою самою – небажання Свідків поступитися своїми принципами та підтримати військову політику держави.

У зв'язку з цим багато Свідків Єгови залишили окуповану територію України. Віруючі в зоні бойових дій також залишили свої будинки, щоб не наражати себе на небезпеку. На решті України було створено 26 спеціальних комітетів з надання допомоги всім, хто втік від війни. У багатьох містах місцеві церкви (Зали Царства) були переоснащені під притулки. У цих сховищах місцеві жителі регулярно готували їжу та приносили речі першої необхідності всім нужденним. При цьому Свідки надавали допомогу не лише своїм співвіруючим, а й їхнім невіруючим родичам та всім, хто її потребував. Загалом такі комітети допомогли майже 55 000 біженцям. Крім того, на вокзалах у великих містах західної України були організовані спеціальні стенди, біля яких усім охочим надавали інформаційну підтримку, а також психологічну та моральну допомогу.

Чоловіки Свідки з перших днів війни брали активну участь у волонтерській роботі. Багато хто ризикував своїм життям, щоб доставити продукти та медикаменти в райони бойових дій. Задля цього деякі щодня долали понад 500 кілометрів та проходили через безліч блокпостів. Одна група з 21 чоловіків волонтерів здійснила близько 80 поїздок, і загалом проїхали майже 50 000 кілометрів, доставивши понад 23 тон продовольства. Іноді волонтери потрапляли у полон, де їх жорстоко били солдати. При цьому у них відбирали машини та продукти. Також траплялися випадки, коли Свідки гинули під час своєї волонтерської роботи. Наприклад, один старійшина з Донецької області загинув у Краматорську під час того, як допомагав мешканцям міста залишити зону воєнних дій.

Хоча Свідки Єгови не беруть участь у військових діях, вони роблять все можливе, щоб допомогти у відновленні будівель після бомбардувань. Наприклад, зараз у країні діє кілька будівельних груп, які допомагають у ремонті житлових будівель, громадських установ та Залів Царства. На даний момент завершено 37 об'єктів, а ще на 48 ведуться роботи. Якщо будинок зруйнований під скромне житло переобладнають гараж чи сарай. У відновлювальних роботах беруть участь навіть ті, хто сам втратив житло через ракетний обстріл. Такі будівельні групи навіть беруть участь у ремонті громадських будівель. Наприклад, у місті Миколаїв група Свідків допомогла одній міжнародній гуманітарній організації відремонтувати та упорядкувати склад для одягу та іншої допомоги.

В силу обставин багато Свідків були змушені покинути межі України та виїхати в іншу країну. Згідно з наявними даними, п'ята частина всіх українських адептів громади, майже 28 000 віруючих, перебувають за межами країни. У більшості випадків це жінки та діти.

Майже одразу після початку війни на українсько-польському кордоні Свідки Єгови організували спеціальні пункти, де нужденним надавали волонтерську допомогу. У самій Польщі деякі зали конгресів переобладнали під центри надання допомоги українським біженцям. Одним із найбільших центрів став Зала конгресів у Сосновцях. У цьому залі для дітей обладнали спеціальну кімнату із великою кількістю іграшок. Особливо улюблені іграшки малюкам дозволяли забрати із собою.

Допомогли й німецькі Свідки Єгови. Як показали особисті дослідження автора, саме до Німеччини перемістилася більша частина Свідків з найбільш постраждалих регіонів України, наприклад, з Маріуполя. Також саме до Німеччини переїхали та продовжують переїжджати віруючі з окупованої території України, наприклад, із Криму та Донбасу.

Серед таких людей чимало тих, хто втратив свій дім та рідних. Багато людей отримали вкрай глибокі емоційні та психологічні травми. З огляду на це у Німеччині організували спеціальні комітети з надання допомоги постраждалим. Також була організована практика "опікунів". У ролі “опікунів” виступали німецькі Свідки, допомагаючи українцям не лише у пошуку житла, а й в інших звичайних питаннях, наприклад, у вивченні мови, оформленні документів та зв'язку з державними органами. Цю роботу багато німецьких Свідків досі роблять абсолютно безкорисливо.

Німецькі віруючі також брали активну участь у пошуку житла для українців. У багатьох містах Німеччини українським біженцям вдалося забезпечити не лише житлом, а й усім необхідним. Це, звичайно, дуже важливо для тих, кому вже нема куди повернутися. При цьому місцеві Свідки часто допомагали не лише своїм співвіруючим, а й усім, хто до них звертався.

На жаль, не відома точна кількість українських Свідків, які зараз живуть у Німеччині. Однак майже на всій території Німеччини російськомовні громади (збори) зросли на 40-50%. На території країни також почали з'являтися україномовні групи.

Варто зазначити, що під час аналізу повідомлень та публікацій Товариства видно, що тему війни в Україні останнім часом намагаються обминати. Якщо не брати до уваги невеликі прес-релізи, ситуація в Україні зараз майже не описується. Можливо, цю тему вважають надто драматичною та потенційно тригерною. Однак, на наш погляд, нейтральність не означає мовчання. Варто згадати Джозефа Рутерфорда, одного з перших президентів Товариства. Свого часу він сміливо та відкрито засудив фашизм. У тогочасних публікаціях відверто засуджувалися всі прояви нацизму.

З іншого боку, не можна заперечувати, що Свідки Єгови одні з перших повідомили про напад Росії на Україну. Також у наступних статтях на їхньому сайті, Товариство неодноразово повідомляло про негативні наслідки війни. Навіть було наведено слова президента України про неприпустимість ядерної війни.

Отже, на жаль, війна в Україні триває і швидше за все в той момент, коли Ви читатимете цю статтю, кількість жертв, зазначена на початку статті, ще зросте. Весь світ із болем у серці спостерігає, як через цю війну страждають абсолютно безневинні люди. Водночас приємно усвідомлювати, що навіть нейтральні організації типу Свідків Єгови не залишаються осторонь і роблять усе можливе, щоб допомогти постраждалим від воєнних дій. Також похвальне їхнє прагнення відновити самотужки те, що було знищено війною.

Про автора: Костянтин Бережко, кандидат історичних наук, автор книги «Свідки Єгови та КДБ»