Українсько-польський діалог у сакральному. У Луцьку відкрилася виставка робіт іконописного пленеру
У 2010-му невеличке село в Любомльському районі Волині, на кордоні з Польщею, стало місцем зустрічей митців, які займаються іконописом та сакральним мистецтвом. Польська Новиця – колишня українська територія, Лемківщина. Спільна молитва, обмін досвідом та творчі пошуки, співпраця, а інколи й суперечки, допомагають краще пізнавати християнство та його цінності, шукати нові виражальні засоби для втілення сучасного бачення сакрального.
Щодня художники долучаються до Служби Божої. В Новиці – українською мовою, в греко-католицькому храмі. В Замлинні відбувається римо-католицькі Богослужіння під патронатом поляків, хоча це українська територія.
Обов’язковим для всіх художників, які беруть участь у пленерах, є використання старовинної техніки іконопису на дошці, вкритій левкасом. Проте твір не обов’язково має бути іконою, написаною згідно з церковним каноном, він може бути картиною на сакральну тематику.
Ініціатор і натхненник міжнародних зустрічей, польський священик Ян Бурас, нині також директор Центру інтеграції «Замлиння», під час відкриття виставки зазначив, що участь у пленерах за шість років брали не тільки українці та поляки, але й учасники з Білорусі, Грузії, Італії та Австралії. «Відбулось вже шість пленерів, а спочатку навіть не вірилось, що це можливо, — каже він. — Ікона, яка є вікном в інший світ, дає нам таку можливість. Релігійність допомагає зустрічатися і все, що нас розділяє, допомагає усунути. Я дуже радий, що в такому маленькому селі як Замлиння, де ми зустрічаємось, художникам подобається і всі вони кажуть, що там чудова атмосфера. Я дуже вдячний всім учасникам, що вони створюють цю прекрасну атмосферу, через спільну молитву та доброзичливість один до одного стають співтворцями».
Луцька художниця Катерина Ганейчук два роки поспіль бере участь у пленерах в Замлинні та Новиці. «Під час роботи і виставок, — розповідає вона, — відбувається багато суперечок та обговорень. Що таке сучасна ікона, чи може вона взагалі існувати, що таке іконописний канон. Ми самі дуже багато про це говоримо, намагаємось знаходити спільне. Хоча ми й різні і по різному бачимо цей світ, але щось нас все таки об’єднує. Усе це питання пограниччя, адже пленери відбуваються на кордоні між різними країнами. Цього року тема апокаліпсису була дуже складною і святі миротворці — минулого року. Продовжується війна в Україні і художники, люди вразливі та емоційні, дуже болісно це переживають. Всі почуття відобразились в іконах, присвячених миротворчості та воїнам».
Щороку теми пленерів змінюються. Цього року художники творили на тему «Божого Милосердя» в Замлинні, в Новиці – викладали своє бачення «Апокаліпсису». Одна з робіт Катерини Ганейчук, представлених на виставці – «Милосердя».
Мисткиня розповідає: «Дуже важко було в християнстві віднайти один символ милосердя: Христос – отець милосердний, Матінка Божа – ми також до неї звертаємось. Саме християнство, по суті, це заклик: «Будьте милосердні!». Коли я почала обирати серед усіх святих, я зрозуміла, що вибрати не зможу. Я відчула бажання намалювати велике серце — символ любові, яке б зверталось до кожного з нас і це наше серце, серце кожного з нас. Тема дуже глибока, і не святі мають бути милосердні, а ми. Я зобразила серце в божественно-блакитному ореолі божественної любові. Оскільки на іконах пишуть ім’я, я написала: «Милосердя». Як символ божественно початку світу використала відповідні фактури. Хоч це і не канонічна ікона, але тематика – сакральна, як молитва своїми словами, як щира розмова з Богом. Робота «Милосердя» виконана за канонічною технікою (дошка, левкас), але спосіб передачі інформації – новий, сучасний».
Частиною виставки стала персональна експозиція польської художниці Анни Макач «Біблія в малюнках». «В Польщі цей цикл був представлений під назвою «Біблія для бідних», тобто для неписьменних. Поняття походить з Середньовіччя, коли мистецтво називали Біблією для неписьменних і твори образотворчого мистецтва, вітражі мали наблизити світ божественного для тих, хто не навчився читати. Це надихнуло мене і це можна побачити на моїх іконах. До експозиції увійшли дві роботи, створені на пленері в Новиці, на тему «Апокаліпсису». Ще коли ми готувались до пленеру, були дискусії на цю тему, як представити цю тему. Найвідоміше трактування – апокаліпсис як кінець світу, знищення, що чекає людство. Але наприкінці пленеру Новиці ми побачили, що ікон, які б представляли страшний кінець світу, майже нема. Більшість із нас подумала про те, що ж буде після апокаліпсису і зупинилась на думці про краще буття після кінця світу».
Вже відомо, що темою наступного, VII Міжнародного пленеру іконопису та сакрального мистецтва у Замлинні обрано «П’ятикнижжя».
