В РПЦ обурились, що митрополит Ризький не поминає Кирила та хіротонізував єпископа без їхньої згоди
Про це йдеться у Журналі № 51.
Російських синодалів обурило, що митрополит Ризький, не питаючи дозволу керівництва РПЦ, 13 серпня висвятив архимандрита Іоаніса (Ліпшанса) на єпископа Валмієрського.
У Москві також висловили невдоволення, що митрополит Олександр сам не поминає Патріарха Кирила під час Богослужінь та ще й вимагає це робити від своїх священнослужителів.
Як нагадують в РПЦ, архиєреї Самоврядних Церков, до яких належить Латвійська Православна Церква, обираються Синодами таких Церков з кандидатів, затверджених Патріархом Московським і всієї Русі та Священним Синодом (стаття 9 глави XII Статуту).
Учасники засідання зазначили, що питання про можливість визнання хіротонії архимандрита Івана (Ліпшанса) на єпископа Валмієрського та канонічну відповідальність її учасників передано на розгляд Архиєрейського Собору".
Нагадуємо, 5 вересня 2022 року Президент Латвії Егіл Левітс подав до Сейму законопроєкт про зміну статусу Латвійської Православної Церкви, який передбачав виведення цієї релігійної організації з підпорядкування Московського патріархату. У заяві Президента з цього приводу наголошується наступне: "Відмова від будь-якого зв'язку з Московським патріархом є важливим питанням для наших православних віруючих, всього суспільства Латвії та національної безпеки".
Відповідно 8 вересня Сейм Латвії ухвалив у терміновому порядку поправки до Закону про Латвійську Православну Церкву, які встановлюють повну незалежність ЛПЦ з усіма її єпархіями, парафіями та установами від будь-якої церковної влади за межами Латвії (автокефальна Церква).
Тоді у жовтні Собор Латвійської Православної Церкви звернувся до Патріарха Кирила з проханням надати ЛПЦ статус автокефальної Церкви. У відповідь у РПЦ заявили, що число парафіян Латвійської Православної Церкви Московського Патріархату відносно нечисленне, тому немає жодної церковної логіки в тому, щоб просити про автокефалію і вимоги влади Латвії не може бути достатньою підставою для такого кроку.
Православ’я на території сучасної Латвії поширилось ще у XI столітті. Тоді ці землі підпорядковувались Київській митрополії. Однак поступово православ’я було витіснене протестантами та католиками, хоча окремі парафії продовжували свою діяльність. Другий розвиток православ’я стався після приєднання цієї території до Російської імперії. У 1863 р. було створено Ризький вікаріат.
Після здобуття незалежності у 1917 р. православні вирішили перейти до юрисдикції Константинопольського Патріархату. У 1936 р. латиші отримали Томос про автономію у складі Вселенської Патріархії. Однак після анексії країн Балтії у 1940 р. цю автономію було ліквідовано, а Латвійську Церкву приєднано до складу Московського Патріархату.
