Молитва св. Єфрема Сиріна відома більшості християн. Містить вона низку прохань, які особливо актуальні в часі Великого посту. Хотів би коротко роздумати з читачами РІСУ над таким: «не осуджувати брата мого». Якщо взяти до уваги побутовий рівень проблеми, то нам завжди «дошкуляє» сусід (-ка), співробітник (-ця), іноді й родич (-ка), бо, на нашу думку, є такими-сякими, «перешкоджають нам» в чомусь, «завдають клопотів»… Наслідки такого розмірковування залишаються у колі кількох співрозмовників, наприклад за столом на кухні чи в кафе, за чарчиною. Очевидно, не можуть мати публічних наслідків.

Інша справа, коли ми проаналізуємо нелюбов до «брата свого» у мас-медійній сфері. Тут можна навести масу прикладів того, як «акули пера», і не лише вони, обливали брудом своїх опонентів в період набридлої для багатьох передвиборної президентської гонки. І така нелюбов, іноді підкріплена емоційними висновками, втілилася в інформаційному продукті – конкретній публікації, радіопрограмі, телесюжеті, Інтернет-статті. Відповідно відбувся певний вплив на нас, нав’язування стереотипу щодо маловідомої нам персоналії тощо.

Візьмімо ще до прикладу такі популярні сьогодні розділи Інтернет-видань як коментарі та форуми. Скільки помітимо там шквалу не лише необґрунтованої критики (бо вона може бути цілком цілком заслужена) на конкретних людей, а й немало образливих слів, врешті лайки із трьома крапками, що зовсім не личить людям, які претендують на якусь грамотність. Можливо, їхня свідомість не приймає будь-яких етичних норм і вони ладні щодня виливати жовч не лише на теперішніх «героїв нашого часу», а й на постатей історії, культури, релігії. Прикро усвідомлювати, що осуд, який ми прочитаємо на адресу конкретної людини, стає загальнодоступним, але в той же час може очорнити таку людину в очах тисяч користувачів нету.

Проблема стара як світ. Нічого нового під сонцем, як каже псалмопівець. Тільки от можливості для поширення осуду розширилися.

Прислухаймося  до слів молитви св. Єфрема: «Духа … терпеливості і любові подаруй мені».