«А як Христос не воскрес, то марна віра наша», - об’явив св. ап. Павло у листі до коринтян.

І не лише віра, але й надія,  любов, молитва , піст і милостиня, та й всі чесноти, і вся доброчинність марна, даремна, безглузда, безкорисна і непотрібна, якщо Христос не воскрес. Так скажімо, для чого тоді бути  сумлінним, чесним, правдивим, справедливим, співчутливим, доброзичливим, милосердним, жертовним, щирим, дружелюбним, миролюбним, ввічливим, привітним, лагідним, смиренним, покірним тощо, якщо немає воскресіння мертвих і вічного життя?

А чого варті всі земні цінності, як-то: добробут, комфорт, багатство, високі посади, великі зарплати, перші місця і навіть світова влада, світове визнання і слава, якщо останнім пристановищем людини є цвинтар? 

Із землі і в землю… Безповоротно, навічно…  Ось за земними мірками і є твоя найбільша справжня істинна  ціна, людино! То для чого ж тоді ти так багато всього в житті вважаєш великим, важливим і високо підносиш: особливі та визначні досягнення в науці,  техніці, політиці, літературі, культурі, спорті тощо – якщо остання межа всьому є смерть, яка перекреслює , нівелює і знецінює  для тебе все, і за якою безповоротне зникнення на віки вічні ?!  Ось це і є справжній тріумф життя за земними поглядами, мірками та оцінками!

Без віри в Бога,  без віри в Христове Воскресіння всі надбання є нічим!

Та де-хто з пафосом вчить, що людина велика тим, що здобуде, чого досягне і залишить після себе. А що ж тоді, наприклад, залишають  після себе новонароджені  діти, які ще навіть не пізнали цього світу і вже покинули його?! Так, тільки смуток, біль і страждання батькам. Який і в чому був мудрий сенс їхнього короткого життя? І хто повинен дати відповідь на це запитання?

Все людство на цій землі не вічне. І все живе – смертне. Був же час, коли нічого живого на цій землі, як і самої Землі,  не було. І прийде час, коли нас знову не стане.   В чому і для кого  тоді різниця, коли це станеться – чи через 50, 100  чи 1000 років?  І що це  сьогодні для мене міняє, якщо після моєї смерті мене вже ніколи не буде?!  Хіба такий світогляд може когось надихати та втішати? Та й зовсім безглузді, бо не мають ніякого відношення до будь-якої науки, припущення, що колись появиться нова цивілізація… А, може, не появиться ніколи?

Знаків питання дуже багато… А кого запитуємо? Хто мав би нам відповісти?

У тому ж листі до коринтян  Великий Вчитель народів пише: «Проминає образ світу цього…». Але ж образ  -  це лише відбиток першообразу. А те, що проминає, воно тимчасове. Отже, той інший світ і є першообразом, тобто непроминаючою  реальністю, – він вічний. Ми всі належимо і підвладні часу, але й приречені на вічність, якої нікому не уникнути. Перед смертним порогом на шляху до неї залишається все земне. А там, у вічності, немає уже ніякої влади: ні зло, ні гріх, ні навіть смерть -  їх просто там не існує. Там все довершене, досконале.

Воістину дивна Божа Премудрість: перші будуть останніми, а останні першими. Горді будуть понижені, а понижених піднесуть. Не буде калік, і ніхто не матиме ніякої душевної ні фізичної вади. Не буде ні сиріт, ні вдів, одиноких і опущених… Господь все це вже нам приготував - і ми ні про що не журитимемося. Це буде щасливе вічне життя після нашого воскресіння на новій землі, під новим небом!

«Я - Воскресіння і Життя… Хто в Мене вірує, той житиме вічно», - сказав Христос. Виключно тільки в цій Правді Божого Слова безцінна основа нашої віри. Тільки вона відкриває справжній смисл нашого земного життя, як дорогу до вічності, і закликає всіх побороти зло і гріх, бо туди, в Царство непроминаючого миру, радості і любові, ніщо нечисте не ввійде. І це буде найбільший, неперевершений і найважливіший істинний  тріумф нашої віри. «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога,» - запевнив Ісус.

Христос   Воскрес!

Воістину  Воскрес!