Можна весь час дурити деяких, можна деякий час дурити всіх, але не можна весь час обдурювати всіх.
  Авраам Лінкольн

Невідворотність надання українській Церкві Томосу про автокефалію від Константинополя примушує певні сили вдаватися до дуже екстравагантних вчинків. В першу чергу мова про банальну брехню, без якої неможливо створювати альтернативну реальність.

В УПЦ МП, як відомо, існує крило радикальних прихильників збереження України в церковних лещатах Москви, і перед цими людьми стоїть завдання - створювати ту саму альтернативну реальність, в якій весь світ проти української автокефалії, самі українці за винятком маленької купки маргіналів - за УПЦ у складі РПЦ, автокефалії хочуть націоналісти та радикали, які одразу після надання Томосу впадуть в унію та почнуть лити ріки крові канонічних православних тощо.

Але і ця штучна картинка починає давати збої.

Ось поїхала делегація УПЦ МП до Стамбулу - вимагати (випрошувати) так зване невтручання Константинопольського патріарха в українські справи. 6 годин сиділи, говорили, нарешті на публіку видали майже переможні реляції: Константинопольський патріарх нам обіцяв не легалізовувати розкол, текст Томосу не написаний, технології припинення розколу ще не розроблено, буде не втручання у справи УПЦ (а по факту - РПЦ), а лише братська допомога в якісь незрозумілій перспективі. Головний спонсор вояжу пан Новінський заявив, що все чудово. Головний толмач УПЦ МП протоієрей Микола Данилевич: "Ми візитом і спілкуванням задоволені".

Після цього митрополит Київський Онуфрій збирає в Києво-Печерській лаврі архієреїв, де підводить підсумки візиту (знов-таки, він міг це зробити лише зі слів тих, хто їздив у Стамбул):

"Архієреї заслухали повідомлення Блаженнішого Митрополита Онуфрія та постійних членів Священного Синоду Української Православної Церкви про зустріч делегації УПЦ з Його Всесвятістю, Константинопольським Патріархом Варфоломієм та членами Синоду Вселенського Патріархату, що відбулася 23 червня у Стамбулі. Зокрема, було повідомлено, що Константинопольський Патріархат спростував інформацію про те, що канонічний механізм подолання розколу в Українському Православ’ї вже нібито остаточно узгоджений, а текст Томосу про автокефалію Української Церкви складений. Не підтвердилося і те, що однобічне надання Українській Церкві автокефалії має відбутися найближчим часом або в якісь визначені терміни. Натомість, архієреї Константинопольського Патріархату засвідчили готовність своєї Церкви долучитися до процесу подолання українського церковного розколу у консультації з братніми Помісними Православними Церквами. Для цього найближчим часом делегація Константинопольського Патріархату зустрінеться з представниками Руської Православної Церкви".

Далі починається стандартна пропагандистська кампанія на кшталт "політики та ЗМІ все перебрехали, а ми вам зараз розкажемо усю правду". Митрополит Волоколамський Іларіон Алфеєв в інтерв'ю агенції "Ромфеа" заспокоїв усіх москвофілів: "Патріарх Варфоломій обіцяв не легалізовувати розкол".

І раптом сталось незрозуміле: на панахиді, присвяченій сороковинам упокоєння митрополита Перги Євангела, патріарх Варфоломій заявив, що Церква-Мати буде боротись за остаточне вирішення церковних справ в Україні, і що взагалі Константинополь ніколи нікому не передавав довічно територію України.

Сказати, що у декого був шок - не сказати нічого. Ключові пропагандисти мовчали майже добу.

Раптом на одіозному сайті "Страна.юа" з'явився коментар протоієрея Олега Точинського, в якому він, не стримуючи себе, наговорив достатньо образливих слів на адресу Вселенського патріархату (ну, людину можна зрозуміти, таке розчарування), але, окрім усього іншого, він сказав дуже смішні слова: "Новое заявление патриарха Варфоломея наталкивает на определенные мысли. В первую очередь оно не совсем вписывается в результаты недавней поездки делегации УПЦ на Фанар, после которой было сделано несколько весьма серьезных обращений от первых лиц Украинской Православной Церкви".

Та ні, отче. Це не заява патріарха Варфоломія НЕ ВПИСУЄТЬСЯ в "результати" поїздки єпископів УПЦ МП до Стамбулу. Це їхня інтерпретація результатів та завдання будь-якою ціною показати своїм вірним, що зради немає, "враг нє пройдьот", "броня крєпка і танкі наши бистри" - не вписуються в реальні наслідки цієї поїздки. Які, нажаль, були дещо сумні для УПЦ МП. Такі сумні, що навіть спільної заяви сторони не випустили. Але не варто думати, що в Константинополі не відслідковують (причому дуже уважно) всі коментарі з боку представників УПЦ МП щодо нинішніх подій. І не розуміють, де правда, а де брехня.

А скільки такої, прямо скажемо, брехні було і раніше? А вірні все вірили та вірили - на те вони і вірні. А реалії все далі і далі розходились з тією штучною картинкою повної підтримки УПЦ МП у світовому православ'ї. А який шок чекатиме цих вірних, коли стане ясно, що немає ніякого "11 церков проти автокефалії, 3 не визначились"? Що все це банальна підтасовка, що не має нічого спільного з фактажем? Цікаво, кому вірні будуть ставити питання "що відбувається?" - знов Константинополю, який, понімаєтє лі, "не вписується" в їх уяву? 

Може, все таки варто подивитись в очі реальності? Прислухатись хоча б до слів власного архієрея, митрополита Черкаського Софронія:

«Дорогие владыки, я знаю, что у многих в епархиях такая же ситуация (коли більше половини мирян та священиків в єпархії проти підпорядкування РПЦ - Т.Д.). Я не могу не замечать эти настроения и меня удивляет, дорогие владыки, что вы игнорируете эти настроения в нашей Церкви».

Дати нарешті слово своїм проавтокефальним прихожанам та кліру. І припинити брехати - і собі, і всьому світу, про те, що НАСПРАВДІ відбувається в Україні. По правді воно ж легше жити, чи не так?