Єдина Помісна. Хроніка нового діалогу про об’єднання Православних Церков

Питання об’єднання православних Церков в одну структуру не раз піднімалось за роки незалежності після розколу у 1992 році. Рвучке розгортання політичних подій та революції, спільне служіння та постійний діалог на тлі Майдану дав змогу знову підняти цю тему та жорстко поставити питання про поєднання та отримання власної автокефалії. Наразі досі рано казати про якісь досягнення переговорів, тому пропонуємо вашій увазі хроніку спільних заяв, подій та провокацій.

Чергова спроба залучення Церков до поєднання почалась 22 лютого, коли Синод УПЦ КП прийняв два звернення з приводу необхідності невідкладного подолання розділення Православної Церкви в Україні. Одне звернення скероване до УПЦ (Московського Патріархату), друге – до частини єпископату УАПЦ.

«У цей трагічний і доленосний момент історії українського народу як ніколи очевидною є потреба подолати розділення Православної Церкви в Україні, яке триває вже понад 20 років, та утворення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви. Існуюче розділення тісно пов’язане з розділенням у суспільстві, живить його і підживлюється від нього. Єдина Помісна Церква повинна і могла би відігравати потужну миротворчу та об’єднуючу роль в суспільстві, сприяти порозумінню між різними силами, недопущенню розпалювання ворожнечі на національній, релігійній, регіональній, мовній основі», — закликали вони.

Зазначимо, що Синод УПЦ КП звернувся до єпископів УАПЦ, оминувши Предстоятеля Митрополита Мефодія (Кудрякова) («який на словах завжди підтримує об’єднання, а на ділі робить все, щоби руйнувати і не допускати його»): митрополита Макарія та очолюваної ним Львівської єпархії, митрополита Андрія та очолюваної ним Івано-Франківської єпархії, до парафій Тернопільської єпархії та інших парафій УАПЦ.

У своєму інтерв’ю РІСУ митрополит Мефодій відповів, що насправді УАПЦ давно готова до об’єднання, однак цьому заважає тільки персона Патріарха Філарета. «Головною перешкодою на шляху об’єднання в Єдину Помісну Православну Церкву є Патріарх Філарет. На словах він за об’єднання, а дії його зовсім протилежні. На жаль, його виступи і не правдиві заяви можуть обманути людей», — обурився він.

На тлі перших покликів до поєднання почали активізуватись і провокатори. Показовою стала ситуація з Києво-Печерською Лаврою. У суботу ввечері, 22 лютого, з'явилася інформація, що з Києво-Печерської лаври вивозять цінності. Ці чутки швидко поширилися Києвом, частина людей рушила з Майдану, щоб стати на чергування під стінами комплексу, разом з Самообороною. Щоб прояснити всю ситуацію, до представників самооборони Майдану вийшов керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич). Він заявив, що ніхто нічого з лаври не вивозить і що всі мощі, як і раніше, спочивають у печерах.

Ніч минула без сну, оскільки представникам лаври довелось постійно переконувати людей, що нічого не відбувається, а отримана інформація – хибна. І якщо бійці Самооборони швидко погодились з ними, то посеред ночі на сцену вийшов невідомий священик, який знову закликав людей йти на захист святинь, які «хочуть вивезти в Росію». Такі хвилі дезінформації та провокацій тривали фактично до ранку.

«Ми дякуємо "Самообороні Майдану", яка взяла Лавру під захист, щоб унеможливити провокації. Ми дякуємо всім, хто молився, прийшов до Лаври і не піддався на провокації. Ми продемонстрували, що є боголюбивим народом і цивілізованими людьми… Лавра відкрита, з самого ранку розпочалися богослужіння», — написав на ранок 23 лютого речник УПЦ (МП) Георгій Коваленко.

Реакція Москви з’явилась через два дні, 24 лютого. Патріарх Московський Кирил закликав вірян в Україні, які перебувають у розколі, повернутися до Церкви. Особливий акцент він зробив на те, що влада не повинна втручатись у справи духовні, що звучить особливо ексцентрично після його особистої та постійної підтримки політики Кремля.

Численні спроби захоплення храмів УПЦ (МП) та масові спекуляції на темі «українськості» Церкви стали активізуючим фактором для подальшого розгортання подій. Нагадаємо, 25 лютого Сумську єпархію УПЦ (МП) намагалися захопити люди, які називали себе активістами Майдану. Як наголосив референт інформаційного управління УПЦ КП священик Андрій Головков, Київський Патріархат не має жодного стосунку до цих подій.

Спершу офіційно УПЦ не сильно проявляла ентузіазм з приводу можливого діалогу про Помісну Церкву. "Діалог може бути, але результат поки невідомий. Йти на поступки можна в економіці, а не в духовних правилах і канонах, адже є єдине вчення, і іншого бути не може!" — заявив митрополит Онуфрій 25 лютого.

Свою позицію у той самий день висловив і представник новоутвореної комісії для діалогу з представниками УПЦ КП та УАПЦ, єпископ Львівський і Галицький УПЦ (МП) Філарет (Кучеров). За його словами, що заява про можливе об’єднання зняла суспільне напруження, однак процес має відповідати усім церковним нормам.

РПЦ відразу ж підхопила ситуацію з закликами та окремими діями з захоплення храмів. «Ми звертаємося до всіх православних християн України, незважаючи на їх політичні уподобання, із закликом не допустити посягань на святині. Дякуємо тим, хто вставав на захист храмів і обителей, не давши піддати їх нарузі і відторгнути від істинної Церкви», — йшлось у листі від 27 лютого.

Вже 24-27 лютого між церковний діалог сягнув інституційного рівня, коли були взаємно створені комісії з приводу можливого об’єднання як з боку УПЦ (МП), так і з боку УПЦ КП.

Загостренню ситуації сприяли і поодинокі заяви від діячів культури та світських осіб, які вимагали перерозподілу храмів та церковного майна на користь УПЦ КП. Зокрема 28 лютого низка діячів культури та громадськості звернулися до Верховної Ради України з проханням передати комплекси Свято-Успенської Києво-Печерської лаври та Свято-Успенської Почаївської лаври УПЦ КП, «як національній помісній Церкві українського народу».

Визначною стала реакція РПЦ щодо втручання російських військ у Крим, особливо коли вона розбилась на офіційну заяву від прес-служби Церкви та на пряме звернення Патріарха Кирила (Гундяєва). Це стало відповіддю на заклик УПЦ (МП) повпливати на поведінку російської влади та скерувати її в мирне русло. Разом з цим 2 березня послідувало оприлюднення листа до Путіна, в якому його просять: «зупиніть людське горе, запобіжіть розділенню нашої Української держави і святої Церкви».

Православний богослов д-р філос. наук Юрій Чорноморець пояснив, що, за його даними, вже серед мирян, священиків УПЦ в різних регіонах йде рух, щоб припинити поминати Патріарха, але в принципі люди вже налаштовані так, що якщо вони відчують, що «батько кинув своїх дітей», то вони піднімаються і йдуть з МП. «Мені зараз відомо, що так само, як ставали на захист Лаври масово у 1992 році, так і тепер єпископат примусять припинити поминати Кирила, розірвати з ним євхрастійне спілкування і почнуть добиватись прав автокефалії від Патріарха Варфоломія. Це можливий сценарій у тій ситуації, якщо Патріарх піддасться на тиск російської держави та російських спецслужб, а тоді – він втратить українську паству, причому російськомовну теж», — акцентує він.

Реакція Київського Патріархату 3 березня була однозначною, такою, що заяви з Москви пролунали «лукавими». Лукавство Патріарха Кирилла, як стверджують в УПЦ КП, виявляється і в тому, що людина з його найближчого оточення, один з головних речників Московського Патріархату протоєрей Всеволод Чаплін публічно вже виправдав російську військову агресію проти України, назвавши агресорів – миротворцями.

Тема «українізації» УПЦ (МП) визріла на повну, враховуючи останні події, однак існує небезпека спекуляції на питанні можливого поєднання Церков з боку Кремля. Про це у своєму коментарі від 5 березня зазначає релігієзнавець Андрій Юраш. «Згідний, що на піку революції ефективніше, але пікантність ситуації у тому, що якщо зараз розпочнеться об’єднання, у Москви буде новий аргумент – росіян у Криму українізують, а нашу російську Церкву заганяють до Київського Патріархату, – коментує він. – Пролунають заяви, що під тиском націоналістів, бандерівців, фашистів УПЦ (МП) була змушена приєднатися до неканонічного самочинного Київського Патріархату».

Вплинути на Володимира Путіна та забезпечити мир за будь-яких умов закликали духовенство і миряни Львівської, Рівенсько-Волинської та Таврійської єпархій УАПЦ, йдеться в їхньому зверненні від 7 березня. «Духовенство та миряни УАПЦ закликають уряд Росії, керівництво РПЦ в Росії, УПЦ (МП) в Україні вплинути на президента Володимира Путіна, «який ще вважає себе православним, одуматися про дії, які він робить і ще й в час Великого посту, а світове співтовариство просять «об’єднатися у цілях захисту України, українцям цілого світу і в Україні посилити строгий піст і молитву за мир у нашій країні», — підкреслив владика Макарій.

Патріарх Філарет, відчувши актуальність теми та унікальність ситуації, що складається, вирішив заповнити інформаційний простір зверненнями та спонуканнями до діалогу між представниками православ’я. Приводом до такої активізації, безперечно, слугують заяви з боку РПЦ, а також політична ситуація. Тому керівництво УПЦ КП сміливо заявляє, що настав час для об’єднання і для рішучості української частини Московського Патріархату, інакше вони автоматично перетворяться на РПЦ в Україні».

«Якщо УПЦ (МП) й надалі не хотітиме такого об’єднання, вона, звісно, може існувати в Україні, але під своєю справжньою назвою – як Російська Православна Церква в Україні. Тому що нині ця Церква ховається під іншою назвою – Українська Православна Церква (Московського Патріархату), не будучи за суттю і за духом українською. Всі богослужіння, проповіді, історія, що їх викладають у семінаріях й академіях УПЦ (МП), – все це неукраїнське, сама ця Церква неукраїнська", — переконаний предстоятель УПЦ КП.

Окремо було скликано Архиєрейський Собор, результатом якого стали три документи, головний з яких — звернення до УПЦ (МП) приводу створення Єдиної Православної Церкви.

Але цікаво, що відповіді на конкретні питання щодо діалогу між комісіями УПЦ КП та УПЦ (МП) отримуються лише завуальовані відповіді, з одним уточненням, що «діалог заради лише діалогу не потрібен». Також 13 березня Патріарх Філарет висунув вимогу у вигляді того, щоб поєднання стартувало з низів, де кожен має відповісти на три питання:

1) Чи підтримує Церква єдність української держави?

2) Чи наявна підтримка євроінтеграційного курсу країни?

3) Чи виступає за Єдину Православну Церкву України, яка буде автокефальною?

Вже 14 березня з регулярністю заяв виступив Патріарх Кирил, запевнивши, що ті, хто «хочуть відірвати південні і західні російські землі від єдиного «Русского мира» є ворогами». Він не забув згадати про «Русский мир», як про «велику російську цивілізацію, що вийшла з Київської купелі», який «недоброзичливці 400 з гаком років робили спроби розколоти і розділити». Патріарх додав, що «прагнення держав на просторах «Русского мира» до законного суверенітету, до реалізації цього суверенітету не повинно супроводжуватися руйнуванням загального, єдиного духовного простору».

На тлі цих подій стан Митрополита УПЦ (МП) Володимира (Сабодана) лишається стабільно важким, він нині перебуває у лікарні, він у свідомості, проте йому важко розмовляти. Про це повідомив місцеблюститель митрополичої кафедри УПЦ (МП) митрополит Онуфрій (Березовський).

Натомість, активні процеси відбуваються в середині УАПЦ, де визріває невдоволення позицією Митрополита Мефодія під час Майдану та його небажанням скликати Помісний Собор.

Підготувала Тетяна МУХОМОРОВА