Зустрічають за деклараціями, а проводжають – за правосуддям?

Про сумні виклики нашого судочинства не чули, мабуть, лише мешканці якоїсь з острівних держав Полінезії. А не згадував про них у медіа хіба що дуже лінивий або вкрай байдужий журналіст.

При цьому, одна річ знати з чужих слів, інша – зіткнутися з чудесами правосуддя, вже "реформованого" й "очищеного" новою владою, віч-на-віч. І більш нічого й не треба для формування позитивного іміджу України закордоном, на яке з бюджету щороку зливають купу грошей.

"Було ваше – стало наше…"

До мене як до народного депутата звернулася одна з міжнародних християнських благодійних структур на ім’я "Молодь з Місією" (надалі – МзМ), яка сім років тому наважилася на будівництво в Україні бази світового рівня, де мали відбуватися семінари, конференції і практичні заняття, координовані різними церквами і благодійними організаціями.

Круглий рік – навчання і тренінги, а влітку – дитячі табори. Для наших не завжди доглянутих і соціально забезпечених підлітків, якими в цю пору року займатися принципово нема кому.

Для цих потреб МзМ було придбано земельну ділянку, яка складалася з двох частин: 2,5 га. і 0,92 га. У точній відповідності до українського законодавства і християнських заповідей – все чесно. Відтак, уявіть собі здивування керівників МзМ, коли один з українських рієлторів запропонував їм придбати їх же землю … вдруге.

Спочатку вони вирішили, що трапилося непорозуміння. Що все з’ясується саме собою – на користь законослухняних власників. Не в Африці ж землю придбано. Але представникам благодійників пояснили: купуйте, а то все відберемо – у нас усе "під контролем". Будете рипатися – буде лише гірше.

"Засуньте собі ваші принципи, знаєте куди?"

МзМ, маючи на руках всі правовстановлюючі документи і впевненість у цивілізованості нашої влади, звернулася до прокуратури за захистом і підтримкою.

Слід віддати належне нашим правоохоронцям – прокуратура не гаяла часу зі встановленням факту порушення прав власника і подала в інтересах МзМ позов до суду. А тут уже відбулося "найцікавіше".

Наш суд у підсумку виявився таким самим, як свого часу радянський суд один з персонажів комедії "Кавказька полонянка". Тобто, гуманним. Але не до всіх.

Після трьох років зважування аргументів та складних етичних роздумів суд скасував акт власності МзМ на меншу ділянку з придбаних у 2004 році на підставі фальсифікованих відповідачами документів!

На бідування вголос ображених благодійників на кшталт: ми не можемо платити хабарі – у нас принципи, представники суду порадили просто: засуньте собі ваші принципи, знаєте куди?

По суті справи

У своєму рішенні суддя керувався актом права власності відповідача на земельну ділянку завбільшки 0,12 га, яка належала МзМ. Саме її пропонували благодійникам придбати, погрожуючи відібрати все.

Суддю жодним чином не збентежило те, що на момент судового розгляду було встановлено факт підробки згаданого акту, а голову садівницького товариства, який видавав "документи", необхідні для його фальсифікації - копіювання з Генерального плану тощо - було притягнуто до кримінальної відповідальності. Так само, як і не взяв до суддя уваги заперечення прокурора, який ще під час процесу вказував на цю, а також цілий ряд інших відвертих фальсифікацій.

Залишилося поза увагою судді і те, що факти підроблення державних актів особами, які брали участь у справі, не були поодинокими – на той момент було зафіксовано щонайменше ще один вирок суду, яким до відповідальності в 2007 році притягався той самий голова садівницького товариства.

Не менш дивним виявилося і те, що дану особу суд не позбавив волі – схоже, для того, аби конвеєр захоплення земельних ділянок на користь третіх осіб не простоював.

"Не чув і не бачив, але підтримую"

Попри саботаж з боку судді, що віддав позивачеві текст ухвали за день до збігання терміну подачі апеляції, і чималі обсяги документів у справі (вона містилася в 4-х томах, адже тривала з листопада 2008 року по лютий 2011 рік) прокуратура встигла подати апеляційну скаргу. Найцікавіші місця цього абсурдного процесу виділено в ній червоним кольором.

На апеляцію благодійники покладали особливі надії. Навіть цинізм суду першої інстанції не зміг переконати їх в продажності всієї нашої судової системи.

На першому ж засіданні апеляційного суду ця ілюзія розвіялася наче мара. Зі слів очевидців, судді не давали часу на відповіді й грубо обривали не лише представників МзМ, але й уповноваженого прокуратури, який виступав на їх захист.

Тим часом як рейдери почувалися на суді, як вдома – їм посміхались, ввічливо вислуховували, застережливо вибачались. Коли з усією очевидністю виявлялось, що судді недостатньо знайомі з матеріалами справи.

Не надто локальна справа

У підсумку звичні для нас гримаси вітчизняного правосуддя вийшли далеко за межі українського офісу МзМ. Між іншим, ідеться про один із найбільших благодійних фондів у світі, відкритий для християн всіх конфесій та деномінацій.

"Молодь з Місією" почав діяти в 1960 році, і сьогодні його працівники спілкуються з мільйонами людей в Африці, Азії, Океанії, Європі, Південній та Північній Америці. МзМ охоплює людей різного віку зі 150 країн з різних християнських конфесій, дає роботу 20 000 співробітникам у 1100 місіонерських центрах у 180 країнах світу, а їх "Університет націй" щороку навчає 25 000 студентів.

Невже нинішнім чиновникам "від правосуддя" не зрозуміло, що такі судові справи дискредитують на весь світ не лише нашу судову систему, а й українську державу? Після таких кричущих випадків "непідкупності" вітчизняної Феміди марно переконувати світ у щирості намірів щодо її реформування.

Так само як і чекати, що благодійники вилаштуються в чергу на боротьбу з нашими традиційними проблемами – епідемією СНІДу і туберкульозу, виховуванням сиріт, піклуванням про смертельно хворих і покинутих літніх, соціалізацією безпритульних і в’язнів. Іншими словами, робити все те, на що в держави досі немає ні грошей, ні бажання, ні компетенції.

Зі свого боку, звернулася до керівника Головного управління з питань судоустрою АП Андрія Портнова і голови комітету ВРУ з питань правосуддя Сергія Ківалова із низкою запитань, а також проханням взяти справу під особистий контроль. Так само, як і до голів Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції щодо притягнення судді першої інстанції Мельника до відповідальності за його неправомірні дії.

Кому ж, як не їм, реагувати на цей виклик?

Леся Оробець, спеціально для УП

Леся ОРОБЕЦЬ,

народний депутат України, голова підкомітету з питань базової освіти профільного комітету парламенту,

"Українська правда", 20 червня 2011