Вчора Катерина Щоткіна написала про «змову мовчання» в УПЦ. Вражений текстом, я й собі подумав, що далі не зможу замовчувати правду про цікавий документ протестантів, який був похований делегатами 27-го з’їзду Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів (ВСЦЄХБ). У баптистів – своя «змова мовчання», і можливо, що публікація не прийнятого документу допоможе розірвати це замкнуте коло страху-конформізму-відчуженості-байдужості.

Отже, 12-13 червня відбувся 27-й з’їзд ВСЦ ЄХБ, на якому було обрано нове керівництво – головою союзу став Валерій Антонюк, першим заступником Ігор Бандура. Очікували, що команда нових лідерів підготує дві заяви щодо ситуації у церкві і країні, які стануть основою для соціальної та місіонерської позиції в умовах фактичного військового стану. Натомість 13 червня делегатами з’їзду була прийнята резолюція «Ідіть і проповідуйте Євангелію». Документ узагальнював основні тези дводенної роботи з’їзду і нічого нового чи конкретно-злободенного не додавав, тож був прийнятий без дискусій. Другий документ – «Звернення до церков ВСЦЄХБ та всієї християнської спільноти» - викликав негативну реакцію залу і заперечення з боку авторитетних пасторів. Документ виявився неприйнятним, тому що «містить гострі питання, роз’єднує, політизує, провокує». Як сказав один з опонентів, «нас за язик ніхто не тягне» - можна відмовчатись і зберегти «нейтралітет». Тим паче, що «війни ще не має», принаймні з Києва її не видно.

Далі я обмежусь відтворенням «неприйнятого звернення», а про мораль цієї історії вже написала пані Катерина: «Давати чіткі моральні оцінки — це не «збільшувати ворожнечу і прірву», як чомусь говорять деякі церковні «примирителі». Навпаки, ця «робота над помилками» — важливий крок на шляху до подолання прірви. Роз'єднує не правда, а брехня, яка в нашому випадку ховається за повсюдною, повсякденною підміною понять. У якій знаходять притулок від недружньої реальності в тому числі і, на жаль, не в останню чергу, наші «князі Церкви». Що нам з того, що це у них не з хитрості, а зі слабкості?.. Стоїть ребром питання про саме виживання структури, в якій священноначалію досить довго було комфортно і яка для них по-своєму дорога. Але життя змінюється. А в епоху змін краще бути сміливим»

ПРОЕКТ

ЗВЕРНЕННЯ

до церков ВСЦ ЄХБ та всієї християнської спільноти

від делегатів 27-го з’їзду ВСЦ ЄХБ

Дорогі брати та сестри!                                                                          

Україна переживає критичний момент своєї історії. Політична та економічна нестабільність поглиблюється через нові виклики: анéксію Криму, військову агресією та протистояння на Сході країни.

За останні пів року Україна зазнала багато горя та страждання, і тому найперше хочемо висловити щирі співчуття родинам, які втратили своїх рідних та близьких.

У той час як багато хто ставить під сумнів українську державність і єдність країни, ми закликаємо помісні церкви посилити молитви та стати в заступництві за наш край.

По-перше, ми дякуємо Богові за можливість жити в незалежній країні і служити українському народу в умовах релігійної свободи.

По-друге, ми вдячні нашим друзям, братам і сестрам у багатьох країнах світу за молитви та всіляку підтримку в цей нелегкий для нас час.

По-третє, ми продовжуємо невідступно благати Господа про захист нашої країни, відновлення миру і єдності, духовне відродження нашого суспільства і процвітання України. (Єр.29,7).

Сьогодні, як ніколи, нам важливо проповідувати Євангеліє і словом, і ділом. Тисячі постраждалих потребують гуманітарної, медичної допомоги та фінансової підтримки. Десятки тисяч біженців із Криму та Донбасу очікують співчуття і допомоги. Особливої ​​уваги потребують діти, інваліди та інші малозабезпечені верстви населення. (І Тим.6,18)

Ми закликаємо всіх християн відкрити свої серця й оселі людям, які зазнають лиха. Ми можемо послужити народові і донести людям Євангеліє Ісуса Христа через виявлення любові та доброчинності до них (Лук. 6,36).

Україна стала жертвою агресії з боку братнього народу. У нас, християн, немає прагнення помсти, але є почуття гіркоти і жалю. Наші серця розбиті, але не озлоблені.

Ми, євангельські християни-баптисти України, прощаємо в ім'я Христа і молимося про покаяння та прозріння тих, хто чинить сьогодні  зло в Україні. В умовах політичних протистоянь та соціальної нестабільності позиція ВСЦ ЄХБ залишається незмінною: Україна є і повинна бути вільною, цілісною і демократичною державою.

Церкви ЄХБ України підтримуватимуть зусилля держави, які спрямовані на ствердження християнських цінностей у житті українського суспільства, і надалі служитимуть усьому народу, дотримуючись справедливості та чесності, що буде сприяти миру і процвітанню.

Закликаємо молитися про керівництво країни, законно обраного Президента України і всіх, хто приймає рішення щодо долі України. Будемо молитися, щоб нова влада будувала майбутнє України на християнських принципах відповідальності перед Богом і любові до ближнього, свободи і правди, справедливості і милосердя.

Підтримуємо вибір українського народу щодо ствердження демократичних принципів та європейського напряму розвитку країни, зберігаючи при цьому традиційні християнські цінності нашого суспільства.

Віримо що Господь приготував добру долю, духовне пробудження і християнське майбутнє для українського народу!

 м. Київ, 13 червня 2014 року