Вересень — це новий початок. Тут маю на увазі не початок нового навчального року. Хоча й справді, у ці дні ми молимося за учнів, студентів, вчителів і викладачів, які з певною обережністю приступають до пригоди навчання, що цьогоріч відбувається у доволі химерних обставинах. Більшість з нас в Америці перемикається з літа на осінь саме після Дня Праці: канікули закінчилися, повертаємося до роботи. 1 (14) вересня, спираючись на давній звичай, Церкви візантійської традиції розпочинають свій новий літургійний рік. Разом ми розпочинаємо священне паломництво таїнствами стосунків Бога і людини.

У перший тиждень, 8 (21) вересня, ми святкуємо Різдво Богородиці, і протягом 12 місяців йдемо через празники, що позначають наше спасіння, закінчуючи Успінням Пресвятої Богородиці 15 (28) серпня.

Протягом розвитку цивілізації люди використовували різні календарі та по-різному рахували час. Не так важливо, якого календаря ми дотримуємося, а як ми використовуємо час, який є великим даром. І цінність його зростає, коли цей час ми віддаємо іншим, коли маємо час на одне одного. З такими думками бажаю розпочати регулярну колонку у нашому архиєпархіальному виданні “Шлях”, щоб мати можливість спілкуватися з Вами, дорогі читачі, з нашим духовенством, монашеством та членами наших парафій і спільнот.

Найважливіше, щоб ми мали час на Бога. Молитися, читати Святе Письмо, прислухатися до Його тихого голосу. Це не вдається зробити швидко і конденсовано. Це вимагає терпіння і послідовності. День за днем.

Годинник над нами владарює лише у цьому світі. У духовному царстві Божої вічності час більше не матиме над нами влади. Незалежність від терміновості, поспіху, віку і старіння буде одним з благословень у повноті Царства.

А зараз, коли ми насолоджуємося часовий виміром свого існування, важливо радіти часові, що нам дарований. У нас такий багатий календар празників, який тут і тепер являє Боже Царство. Кожного тижня нам дається неділя, святий відпочинок на сьомий день, до якого ми всі покликані. Літургійний рік допомагає нам святкувати спасенний прихід Бога у наш світ і наше тіло. Господь приймає смерть і долає її, даючи нам можливість жити з Ним у вічності.

Протягом року у кожного з нас є свої особливі дати і нагоди, щоб святкувати час.

Час — це благословення. «Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід», — каже псалмопівець (Пс 104, 19). Духовну цілісність у собі плекаємо, коли відкриваємо і цінуємо Богом дану красу: день змінює ніч, а ніч — день. Літо переходить у осінь, настає зима, приходить весна, і знову повертається літо. Всі вони несуть життя, усі у премудрості сотворені і дані нам Спасителем.

Використовуймо час мудро. Нехай він буде наповнений справжніми життєдайними стосунками. Нехай наші дні будуть благословенні Божою присутністю у роботі, навчанні та відпочинку. Нехай наш час сповнюється миром Господнього погляду. Перед сном присвячуйте час, щоб вдивлятися в Боже обличчя і відчувати тепло Його присутності, щоб побачити благодаті дня і віддати себе спокоєві прийдешньої ночі.

Благословенного року у Господі!