Блог Богдана Червака_image

Блог Богдана Червака

Церква і «Волинська трагедія»

29.03.2013, 16:51
Якщо ж цього не станеться, і голос українських церков не буде почутий, то це означатиме лише одне: події на Волині у 1943 і надалі залишаються раною, яка може виявитися невиліковною.

У дискусію щодо оцінки подій на Волині у липні 1943 році несподівано втрутилася Церква. Спершу у ЗМІ з’явилося повідомлення, що УГКЦ та РКЦ не змогли домовитися про спільну заяву стосовно 70-ї річниці Волинської трагедії.

Згодом УГКЦ оприлюднила власне звернення, у якому міститься оцінка причин і наслідків українсько-польської війни з позицій Христової Церкви: «Християнська оцінка Волинської трагедії, а також кривд у стосунках українців і поляків, що їй передували чи нею були зумовлені, – вимагає від нас їх однозначного засудження. З християнської точки зору, осудливими були як політика, спрямована на позбавлення права на самовизначення українців на своїй землі, так і збройне насилля супроти польського населення на Волині».

Відтак робиться висновок: «Бажаємо продовжувати справу примирення двох братніх народів - польського й українського - задля взаємного прощення в ім’я справедливості».

При цьому треба відзначити, що позиція УГКЦ з приводу подій на Волині – послідовна. Відомо, що у свій час митрополит Андрей Шептицький звертався до архієпископа РКЦ Болеслава Твардовського з проханням написати пастирські листи з осудженням вбивств, які відбувалися на Волині, та запевняв його, що ці листи помістить в українських часописах.

Вслід за УГКЦ Патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет також закликав українців і поляків до взаємного прощення за трагедію польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни. У відповідному зверненні, зокрема зазначається: «Сподіваюся, що спільна участь українських та польських представників, православного, греко-католицького та римо-католицького духовенства, спільна молитва та заходи пам’яті у храмах та на місцях поховання жертв стануть добрим прикладом і свідченням примирення, - зазначив патріарх. - Того примирення, завдяки якому подібні конфлікти й трагедії ніколи не зможуть повторитися у майбутньому».

Іншими словами, дві українські церкви на передодні відзначення 70-ї річниці Волинської трагедії чітко наголосили на бажанні взаємного примирення.

Але до цього часу незрозумілою залишається позиція Римо-католицької церкви. Як зазначалося, римо-католики відмовилися від спільного з УГКЦ звернення. Одна з причин, як повідомляють ЗМІ, запропонований УГКЦ знак рівності між винищенням польського народу через нібито вину польських державних чинників, який на думку РКЦ, є «абсурдним». При цьому митрополит Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький вважав за необхідне заявити, що «українці масово співпрацювали з нацистами для масового вбивства євреїв».

Як на мене, таке твердження, м’яко кажучи, не сприяє примиренню, навпаки, воно підливає масла у вогонь протистояння, який уже сім десятків років не вдається погасити, а також йде у розріз із духом відповідних звернень українських церков.

Чому про це треба говорити? У контексті підготовки до відзначення 70-ї річниці так званої «Волинської трагедії» стає зрозумілим, що «волинська рана» не буде до кінця вилікувана. На жаль, у Польщі вже зараз розгортається широкомасштабна інформаційна кампанія мета якої виставити українців у світлі «різунів», що здійснювали «етнічні чистки» на «історичних польських землях».

У цьому зв’язку церкви обох країн мали б виступити стримуючим фактором, оскільки ескалація українсько-польського протистояння не вигідна ані Україні, ані Польщі.

Якщо ж цього не станеться, і голос українських церков не буде почутий, то це означатиме лише одне: події на Волині у 1943 і надалі залишаються раною, яка може виявитися невиліковною.

Останні новини

Вчора