Про сучасний кооперативний рух в Україні та його непростий історичний шлях, основні виклики та перспективи поспілкувались із Зіновієм Свередою. Пан Зіновій працює в сфері кооперації та соціального підприємництва, громадського та сталого розвитку, є експертом з питань реформ та креативної економіки та президентом Українського кооперативного альянсу. Пан Зіновій братиме участь у X Екуменічному соціальному тижні, який відбудеться у Києві (7–9 червня 2017 р.), зокрема модератор панельних дискусій "Сучасний кооперативний рух в Україні як спосіб зміцнення громад", сесії 1 і 2.

–  Пане Зіновію, розкажіть, будь ласка, що таке сучасний кооперативний рух у світі та у нашій країні? Яка його структура та як він працює?

– Загалом у світі нараховують близько мільярда кооператорів, які працюють у різних напрямах – сільського господарства, житлово-будівельної сфери, споживчої кооперації, охорони навколишнього середовища, спортивної кооперації тощо. Особливо сьогодні все більше стають популярними такі напрями, як IT-кооперація, а також кооперативи альтернативної енергетики.

 Історично склалось так, що кооперація зародилась з потреби співпраці між людьми: у 1844 році у Великобританії засновано перший кооператив. Саме потреба солідарності побудувала перший такий кооператив.

 - Коли в Україні зародилась кооперація?

– Кооперація в Україні зародилась досить рано. Принципи солідарності та співпраці глибоко закладені в ментальності та культурі українців. В Австрійській імперії в 1873 році прийнято закон про кооперативи. З того часу почався рух кооперації в Західній Україні, який до кінця XIX ст. – початку ХХ ст. був досить стихійним. Створено кілька організацій, але вони не були самодостатніми. Проте ініціативу перебрало священство та єпископат Української Греко-Католицької Церкви. Вони займались кооперативами, тому що вони бачили, що на основі громади можна створювати кооперативи. Але це був тоді стихійний рух, тому що він зародився як боротьба з марнотратством та алкоголізмом.

Згодом у 1891 році Львівський синод постановив, що кожний священик має займатись соціальною та економічною роботою як частина пастирських обов’язків. Для мобілізації внутрішніх ресурсів Греко-Католицька Церква заснувала своє страхове товариство «Дністер», а через два роки на основі цього страхового товариства створено банк. Ситуацію радикально перебрав Митрополит Андрей Шептицький, який за короткий час побудував найсильніший кооперативний рух у світі з  кількох причин: він подав ефективне ідейне вчення, показав особистий приклад, організував громади для праці, заснував потрібні структури. Він зреформував внутрішню інфраструктуру Церкви для потреб народу, фінансував найбільші кооперативні союзи, такі як «Маслосоюз», «Центросоюз», «Народна торгівля». Він збудував найбільші заводи на Західній Україні, залізниці та всю банківську систему Західної України. Митрополит Андрей – це унікальний та єдиний релігійний лідер, який показав ефективність християнського соціального вчення.

– Скажіть, будь ласка, чи сьогодні УГКЦ якось розвиває цей кооперативний рух, які його перспективи в сучасній Україні?

УГКЦ мало б відновити свій історичний успіх. Соціально-економічна (а не комерційна) діяльність – це вимога часу та вчення Церкви. Ми бачимо ті самі проблеми: алкоголізм, міграцію, модерний колоніалізм, бідність. Потрібна організована акція, тому що справа не є питання добробуту, а спасіння вірних. Руїна екології, ґрунтів, монополії та системи визисків – це питання базових людських прав, свобод і права на життя. На противагу структур гріха потрібно створювати структури добра. Церква може сильно допомогти в питанні проповідництва та організації громад та парохій. І тут не потрібно велика праця для видання наукових енциклік, а живе системне проповідництво на актуальні соціально-економічні питання. Зміна світогляду – це головна реформа: і це Церква може здійснити, тому що має великий моральний авторитет і відповідальну місію. Якщо Церква не запропонує якісного сучасного соціального вчення, то вірні шукатимуть відповіді в інших суспільних інституціях.

Коли Україна отримала незалежність 1991 році, ми всі почали думати як приватні підприємці, тобто бути конкурентами один одному. Врешті-решт, дуже сильно постраждав середній клас, тому що не спромігся утворити різні інституції для захисту своїх інтересів.

Після Революції Гідності принципи соціального підприємництва та кооперації починають бути все актуальнішими. Бо ми побачили, що комерційна діяльність без етики не працює для розвитку місцевої громади на території, то не дає того бажаного ефекту для якості життя. А стає засобом для визиску слабших верств та панування обмеженої групи осіб. І формування нової етики та системи цінностей у новий час – це місія Церкви.

Тому Греко-Католицька Церква все більше розпочинає свою роботу у сфері кооперації: на рівні благодійної діяльності в професійнішій манері: відбуваються конференції, тому що багато тих структур, які займаються благодійною діяльністю, розпочинають займатись кооперацією.

Митрополит Андрей Шептицький мав високий авторитет, тому що побудував ефективну комунікацію з громадами, священством, шукав талановитих провідників та підтримував їх. Він не мав так званого «клерикального нарцисизму», що тільки він правий, а спільно з вчителями, монахами, кооператорами, селянами та ремісниками спільно шукав оту життєву істину для визволення народу з духовного та економічного колоніалізму.

– Чи підтримує держава на належному рівні розвиток кооперативного руху в Україні?

– Ситуація трохи змінилась після Революції Гідності, тому що перед 2014 роком кілька державних кооперацій не були використані ефективно.

Після Революції Гідності держава просто змушена розвивати економічні реформи. Одним з пріоритетів сільського господарства є кооперативний сектор. Але в Україні є кілька проблем: перша – фінансове кредитування, брак спеціалістів. Крім того, якщо брати приклад з європейських кооператив, то їх багато в чому забезпечує держава, надає додатки та субсидії для кооператив, які виконують і багато суспільних функцій.

Підготувала Лідія Батіг

(читати на http://www.dukhovnist.in.ua/uk/initsiatyvy/1536-zinovii-svereda-suchasna-tserkva-maie-povtoryty-kooperatyvnyi-uspikh-mytropolyta-andreia)