Чернігів: як відбувається визволення з духовної окупації

«Війна іде не лише в окопах, на передовій, війна іде в кожному населеному пункті України, де є московська церква, – наголошує він. – Заповіднику буде що представити нашим захисникам, які повернуться з фронту і запитають: «А що робили ви?»

Що змінилося в конфесійному житті Чернігівщини за два роки?

Чернігівська область має не лише довгі кордони з Білоруссю і Росією – 232 і 226 кілометрів відповідно. Вона протягом століть перебувала в складі Московської, Російської та Совєцької імперій, у межах так званого «русскава міра». Відтак очікувати на швидкі й значні зміни в духовному житті не варто. Навіть окупація значної території російськими загарбниками й майже 40-денне оточення Чернігова не спричинили до кардинального перегляду чернігівцями своїх конфесійних уподобань.

За інформацією Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, кількість громад УПЦ МП в області за два останні роки скоротилася лише на 27. Тобто наприкінці 2021 року було зареєстровано 158 статутів громад ПЦУ, а наприкінці 2023-го їх стало лише 185. Кількість громад УГКЦ в області за два роки не змінилася, їх – 5. Станом на кінець грудня 2023 року на Чернігівщині зареєстровано 953 релігійні громади. З початку цього року до 1 квітня реєстраційні пакети документів від релігійних громад щодо реєстрації статутів новоутворених релігійних громад не надходило.

У Чернігові жодна громада УПЦ МП не змінила своєї юридичної приналежності.

Тим часом, за наявною в означеному департаменті інформацією, агресором пошкоджено і зруйновано 9 храмів УПЦ МП, 4 – ПЦУ, церков євангельських християн-баптистів – 2, свідків Єгови – 1, 4 культові споруди, якими не користуються релігійні громади. У Чернігові пошкоджено і зруйновано 12 культових споруд, у Чернігівському районі – 4, в Ніжинському – 3, в Новгород-Сіверському – 1. Усього в області пошкоджено і зруйновано 20 культових споруд.

Жодна громада Чернігова не відійшла від Московського патріархату

Чому в Чернігові досі жодна громада з усіх УПЦ МП не перейшла до ПЦУ? Чого чекають?

Андрій Лісовий каже: навряд чи хтось зможе пояснити цю ситуацію всебічно. Але своє бачення він висловив так: «Чернігівці в більшості надають перевагу традиціям і звичаям: бабуся, мама, кума ходили і ходять у цю церкву, дід і я тут хрестилися. Це дуже глибоко засіло. До того ж, чернігівці вважають, що йдуть у першу чергу до Бога, а потім до священника. Хоча деякі священники вважають навпаки… Очевидно, людям важко вийти із зони комфорту, розібратися в цьому делікатному питанні. Адже треба прикласти зусилля, пошукати інформацію й відповісти собі на просте запитання: чому в Україні дві Православні Церкви, а в інших країнах, у тій же Росії – одна, що за цим криється?»

І з’ясувалися прикрі випадки…

Усе сталося дуже швидко: 4 жовтня минулого року вийшов наказ Міністерства культури та інформаційної політики про те, що заповідник «Чернігів стародавній» повинен дослідити стан усіх 26 пам’яток, які перебувають на обліку. На це давався місяць.

Одразу ж створили спеціальну комісія, куди увійшли представники Мінкульту і заповідника, запросили й представників УПЦ МП й ПЦУ. І 5 жовтня почали з основних об’єктів: П’ятницька церква (XII ст.), яку використовує ПЦУ, Спаський собор (XI ст.) використовує УПЦ, Катерининська церква (XVIII ст.) використовує ПЦУ, Антонієві печери й Іллінська церква, які є музеєм, Троїцький собор (XVII ст.) використовує УПЦ, Успенський собор Єлецького монастиря (XII ст.) використовує УПЦ.

Тоді ж з’ясувалися прикрі свідчення неналежного використання релігійними громадами пам’яток національного значення. Зокрема, на території Троїцького монастиря «виросли» паркани, гаражі, господарські приміщення, яких там раніше не було і не мало бути. Це потребувало додаткової юридичної та історичної оцінок.

«І я впевнений, що матеріальна шкода буде досліджена додатково, – говорить Андрій Лісовий. – Бо так одразу важко оцінити втрати, що були нанесені державі московською церквою від цих незаконно збудованих споруд. Фундаменти, заглиблення в культурний шар – важко оцінити втрати для науки… Кілька років тому неподалік Єлецького монастиря учні облаштовували шкільну клумбу і знайшли глечик зі срібними монетами XVII століття прямо на поверхні. Тож можна лише припустити, що могло бути знайдено чи знищено під час копання траншей під фундаменти гаражів».

Є інформація, що в давніх спорудах Єлецького монастиря споруджено… сауну.

А Петропавлівська церква в межах цього ж монастиря взагалі не має жодних документів. Виходить, вона не має власника, але дивним чином нею користується УПЦ. Наразі працівники заповідника шукають власника споруди по всіх архівах.

Очевидно, при передачі в користування Московському Патріархату культових споруд Чернігова наприкінці радянської доби панував правовий хаос.

«Другий етап визволення давнього Валу з духовної окупації – опломбування приміщення хрестильні Спаського собору – відбувся 7 березня цього року, – продовжує Андрій Лісовий. – Також повністю звільнили Троїцький монастир, але учням регентської школи (20 осіб) дали можливість довчитися до кінця травня. У червні регентська школа виїде з історичного будинку архиєпископа. Усі об’єкти культурної спадщини належно охороняються».

Чому в Чернігові не виявилося таких активістів МП, як у Києво-Печерській лаврі? «Думаю, мали місце декілька факторів, – розмірковує екс-директор заповідника. – Коли ми запустили процедуру повернення пам’яток національного значення із неналежного користування, ми це провели швидко й без зайвого розголосу. Наступний момент: Чернігів – прифронтове місто, що недавно звільнилося від оточення, настільки свіжі були в людей спогади, що за московську церкву вони не ризикнули піднятися, публічно засвідчити свою відданість ворожій структурі й потрапити в ЗМІ. А в керівництва єпархії вибору, думаю, немає – вони мусять робити те, що вони роблять. А от у людей вибір є, і вони фактично підтримали рішення й дії заповідника «Чернігів стародавній»».

На розгляді шість судових справ

Однак екс-директор заповідника «Чернігів стародавній» зізнається: спротиву при закритті церков очікували.

Проте 5 жовтня минулого року біля Спаського собору зібралося 20-30 людей, біля Троїцького собору їх було 10-15, біля Єлецького монастиря, Успенського собору, теж 20-30. Це все зафіксовано на відео і фото. Представників широкої громадськості не було, в основному – вузьке коло служителів.

«Мені не зовсім зрозуміло, – резюмує екс-директор заповідника, – як так, що Чернігів захистили від росіян прості люди, а як повернути громаду в лоно рідної Церкви, то виникають великі проблеми. Мені важко пояснити, чому в Чернігівській області так багато московських громад. Широка війна, люди ж під окупацією були, бачили, що приніс «русскій мір». І до цього часу… Я розумію, що є юридичні моменти. Так само і заповіднику знадобився час, щоб подати позовні заяви до суду. Знадобився час, щоб розібратися в юридичних питаннях, які дали нам змогу припинити неналежне використання пам’яток архітектури».

Нині на розгляді перебуває шість судових справ – по три з обох боків. Представники УПЦ МП хочуть продовження терміну дії старих договорів користування 2016-2021 років (по трьох об’єктах) на новий 5-річний термін. До речі, до заповідника вони з таким проханням не зверталися. На початку 2023 року заповідник попередив Чернігівське єпархіальне управління УПЦ, що термін дії договорів закінчився в 2021 році, і вони мають звільнити приміщення. Відповіддю на цей лист заповідника стали позови.

Але всі три позови вони програли. Договори користування визнані нікчемними з часу їх підписання, оскільки вони не були засвідчені нотаріально. Адже при строках користування понад три роки договір має пройти нотаріальне та інші засвідчення. Отже була недотримана процедура.

Звісно, позивач звернувся в апеляційну інстанцію з оскарженням. «Припускаю, що на цьому етапі вони не зупиняться, підуть до вищих судових інстанцій, – говорить Андрій Лісовий. – А ми подали три позови про усунення перешкод у користуванні пам’ятками національного значення, які перебувають на обліку Національного заповідника «Чернігів стародавній».

Чернігівська єпархія УПЦ користувалася пам’ятками архітектури національного значення… відповідно до рішень виконкому обласної ради ще радянського періоду. А ці рішення, відповідно до діючого законодавства, не є фактом передачі, а лише – намір. Мав би бути договір і акт передачі. І договір мав би підписувати не керівник єпархії, а голова релігійної громади і вся двадцятка засновників громади, адже в той час їх треба було 20. Нічого цього опоненти не мають».

P. S.

«Плани з реставрації повернутих храмів є, вони подані в Мінкульт, плюс Антонієві печери й Іллінка, – продовжує Андрій Лісовий. – Та ми розуміємо, що грошей не буде. Наступний етап – пошук позабюджетних, спонсорських, благодійних внесків. Наші європейські партнери наполягають на тому, що виготовлення документації на реставрацію – це наша частина роботи. А наступний етап – виділення коштів на матеріали та роботу – це вже їхня допомога. Пишаюся тим, що зробила команда «Чернігова стародавнього» за 2023 і нинішній рік – тисячолітній чернігівський Вал, Троїцький монастир і Успенський собор Єлецького монастиря звільнені від московської окупації».

Тож «розмосковлення» церков у Чернігові йде занадто повільно, ситуація виглядає суперечливою. Хоча перший і важливий крок зроблено.

А нещодавні великодні свята показали, що сотні мешканців північно-східних територіальних громад області проігнорували храми УПЦ МП і зібралися освятити кошики подалі від них – просто в міських парках, запросивши для цього священника ПЦУ.