Натрапивши на лютневу доповідь Патріарха Кирила перед  Архиєрейським Собором, де він звітував про душпастирську та адміністративну роботу за минулий рік, я сам не пам’ятаючи точної  цифри, прочитав в ньому, що Московський Архиєрей  чотири рази відвідав нашу країну за цей період.  Як на мене, не мало.  Промайнуло у мене в голові: «Отже якщо дальше втілювати ідею «Русского мира» цього року візитів мало б бути принаймні не менше. А оскільки перший квартал поточного року вже проминув, а візитів ще не було, то ось мав би в невдовзі бути перші відвідини. Очевидно, для того мала б бути якась дата, річниця, одним словом, визначніша нагода»…

Даруйте мені за «цинізм», однак я справді вважаю, що під цю нагоду на початок кварталу випала сумна річниця Чорнобильської трагедії; Патріарх же нею просто скористався. Ну треба ж якось показати (доказати) де справжній  Глава Церкви, а тут річниця, ще й всеукраїнського, а, зрештою й не тільки, масштабу.

Мої догади ще більше підтвердилися, коли прочитав, що вже в травні Патріарх відвідає Донецьк та Харків, а на вересень запланована поїздка в Луганськ.  Напевно буде ще як мінімум одна поїздка на кінець року.  Зрозуміло, що там свої ювілейні дати, та нагоди для благословення (в даному випадку будови нового храму; начебто місцевий єпископ чи митрополит це не зміг би зробити). Логічно, що вектор  другого та третього візитів переміщається на схід, бо трохи забагато було б так відразу кілька разів підряд появлятися в столиці України. З іншої боку поїздки для свого утвердження а українських землях робити треба…    

Ну що ж, це мені нагадує влучний менеджмент для осягнення певних цілей. Чи духовних?