Святкування 20-ліття Харківського Собору в УПЦ увінчалося ювілейною конференцією. Хотілося б щоб слова сказані Предстоятелем Церкви на урочистостях сприймалися двозначно. Чому? Митрополит Володимир сказав, що Харківський Собор проложив новий етап в історії православ’я в Україні, і що вони (УПЦ МП, як виходить з контексту) цей етап витримали.  

Справді, цей Собор зіграв вирішальну і то, видається, негативну роль для православ’я – він розділив його на дві, тепер приблизно кількісно рівні, гілки – МП і КП. Отже, твердження про новий етап цілком справедливе. Я, щоправда, не знаю чи так само вимальовується він у головах керівництва УПЦ, тобто як поділ Церкви.

А от на рахунок, вистояли, пройшли випробування...  Що це значить? Сотворили і узаконили поділ?.. Це здобуток? Не хочеться входити в деталі хто винен, бо винні були обидві сторони. Одні і другі боялися позбутися влади і впливу. В додаток до цього ще й особисті конфлікти. Їх то й треба було вирішувати у вузькому колі, не переносячи відповідальність на паству. Бо, в кінці кінців постраждали найбільше вірні, які не розуміючи тонкощі церковних канонів, до сих пір вагаються у важливості Таїнств, канонічності, тощо.  

Але приймаючи нові рішення (стаючи на новий етап) вірними якраз й найбільше було знехтувано, бо, розуміючи їх реакцію на Собор, що мав відбуватися, саме зібрання було перенесено до Харкова, начеб це місто було столицею держави. Напевне автор ідеї врахував досвід Радянської України, коли через неприйняття нової (більшовицької) політики столиця була на деякий період (до кращих часів!) перенесена в центр Слобожанщини, допоки в Києві не буде підготований «добрий ґрунт»… Отак і тут, готові рішення було вже привезено до Києва…