Держава і церкви. Сьогодні і завтра

Сьогодні вирішується доля майбутніх взаємовідносин між державою і церквами в Україні. Від того як буде реалізовано Указ Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 стосовно рішення РНБО "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні…" залежить як розвиватиметься релігійне життя в Україні в найближчі роки.

Рішення РНБО актуальне. Хоча і запізніле.

В ньому є кілька цікавих моментів. Насамперед про структурні підрозділи "місцевих державних адміністрацій, до повноважень яких належать питання реалізації права на свободу совісті і віросповідання, діяльності релігійних організацій". Про які адміністрації йдеться? Про обласні, Київську та Севастопольску міські, чи про районні? Так в РДА окремих підрозділів по взаємодії з релігійними організаціями ніколи і не було. А щодо обласних, то внаслідок чисельних реорганізацій вони мало де залишилися. На папері може і є, але фактично немає. Як наприклад в Черкаській ОДА. Там вже більше девʼяти років такий мікропідрозділ числиться лише на папері в складі одного з управлінь. Складно уявити, але факт є фактом, органами державної виконавчої влади Черкаської області не здійснюється моніторинг релігійної ситуації в області. Взагалі. Не має кому. 9 років переписують звіти попередників з невеликими уточненнями. Схоже, що така ситуація не лише на Черкащині.

Відверто зневажливе ставлення до підрозділів зі взаємодії з релігійними організаціями викликає сум і подив. Адже вплив церков реально значний. А що вони роблять невідомо. Невже не цікаво? Невже не потрібно?

Звісно, зараз можуть спробувати утворити нові підрозділи, або спробувати оживити наявні, проте, якщо фахівців немає то де їх взяти, і хто буде готувати?

Щоб підготувати на мінімально необхідному рівні головного спеціаліста такого відділу (управління, сектору) потрібен мінімум один рік. Начальника відділу – хоча б два. В ідеалі три. І це при умові постійної самопідготовки. Добре якщо люди витримають навантаження. Адже жоден інтернет не замінить живого спілкування і перебування на службах у храмах. Переважно у вихідні дні тижня. Додайте повсякденні листування, реєстрації статутів та змін до них, виконання указів, розпоряджень, доручень і стане зрозумілим хоча б приблизний обсяг навантажень на відділ.

Це не голослівні твердження. Сім років мені довелося відповідати за взаємодію Черкаської ОДА з релігійними організаціями, спершу на посаді начальника відділу у справах національностей та релігій, а згодом заступника начальника управління культури (коли питання міжконфесійних відносин поклали на культуру).

І про долю Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. В нинішньому вигляді її не потрібно було взагалі створювати. За роки незалежності центральний орган виконавчої влади з питань релігій реформували стільки разів, що і підрахувати неможливо. Як результат – хаос, повний або частковий як на рівні взаємодії центральних органів виконавчої та законодавчої влади, так і на місцевому рівні. Фахівців або звільняли, або вони самі тікали. Ніхто при здоровому глузді не захоче постійно працювати в підвішеному стані.

Майбутнє ДСЕСС залежить від того хто її очолить. Професіонал, котрий не є креатурою котроїсь з церков, чи дилетант з партійним квитком. І яке буде фінансування та коли почне працювати сама служба в оновленому варіанті та її підрозділи на місцях?

Що можна зробити зараз? Кабінету Міністрів України терміново визначити обовʼязкову штатну чисельність підрозділів по взаємодії з релігійними організаціями обласних державних адміністрацій та оголосити конкурси на заміщення вакантних посад. Якщо цього не зробити, то знову буде свідомий саботаж на місцях, де все залежатиме від хотєлок місцевих керівників.

Щодо УПЦ (УПЦ МП). Незрозуміло чому в рішенні РНБО йдеться лише про "перевірку наявності правових підстав та дотримання умов користування релігійними організаціями майном, яке перебуває на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника." Тобто йдеться про Києво-Печерську лавру. А як щодо Святогірської лаври? Там де гіркін ховався з бойовиками у 2014 році. Та і про Почаївську лавру теж забули? А щодо інших культових споруд котрі є памʼятками національного значення, знаходяться на державному балансі та надані громадам УПЦ у користування? Забули? Чи свідомо імітується видимість діяльності?

Запитання є. З надлишком. Сподіваюсь будуть і відповіді.