Душі, поранені економікою
Про те, як українська податкова система нівелює бажання християн працювати чесно
Спробуйте констатувати певні закономірності або навіть закони ─ і ви втратите повагу до головної діючої особи ─ людини. Тим не менше, чуючи, що малий і середній бізнес в Україні функціонує у рамках законодавства, де гривні від штрафів і санкцій вже закладені в прибуткову частину держбюджету, ми розуміємо, що за безликими економічними термінами «малий бізнес» і «середній бізнес» часто стоять професіонал ─ християни в тому числі.
Фахівці управлінської ланки, доводиться констатувати, вже не перший рік плавають між Сциллою економічної етики Нового Завіту, яка висуває планку неабиякої висоти, і Харибдою Державної податкової служби. Відзначимо, на сьогодні маси інших контролюючих органів ще досі живуть у сітці планової економіки.
Кристально «білих» не буває
Богослови стверджують, що книги Старого і Нового Завіту не потрібно розглядати строго як введення в економічну етику. Розуміючи, що біблійна література говорить людині про Heilsgeschichte, багато хто зумів не лише розпізнати економічний потенціал Євангеліє, але й, як свідчить історія з інвестфондом King's Capital, серйозно зрозуміти. Зазначимо, що книжкова спадщина тільки одного харизматичного корифея фінансів, пастора Сандея Аделаджи надзвичайно різноманітна. Це такі видання як «Фінансова перемога» (2005 р.), «Оголошуючи війну бідності» (2007 р.), «Як стати багатим без сліз» (2008 р.).
Відтак будь-яка «перемога» і будь-яка «неминучість» фінансового успіху на сьогодні в Україні повністю розбиваються об нескінченно недосконалу систему оподаткування, породжену чиновниками, які отримали права наказувати. Відповідно до нашого дослідження, цей status quo спричинив до утворення єдиного можливого сценарію ─ кристально «білих» підприємств, навіть, якщо це християнська благодійна організація, яка не має системи оподаткування.
Цікаво й те, що більшість опитаних кореспондентом РІСУ інсайдерів боїться відкрито говорити своє ім’я та прізвище, тим більше справжню назву свого підприємства. Обличчя, закриті масками, ─ це, на жаль, дійсність, де навіть християни, які, незалежно від конфесійної забарвленості, покликані до боротьби за справедливість, бояться за реальні наслідки своїх слів.
Платити податки чи зарплати
Євангельська християнка Карина Швець, співробітниця українсько-китайського підприємства, що торгує електротехнічним устаткуванням, зазначає: «Серед керівників українських підприємств функціонує переконання, якщо платити всі податки і збори, то бізнес можна закривати без зволікання». Відповідно до цього, Марина А. ─ двадцятип’ятилітня християнка і за сумісництвом бухгалтер з київською пропискою, констатує: «Зараз у нас в Україні так: якщо підприємство сплачує всі належні податки, воно розвалюється».
Спілкування із юристами-господарниками і бухгалтерами, які сповідують християнство та відповідні моральні принципи, все більше переконує у тому, що вміння приховувати справжні грошові обороти і реальну заробітну плату працівників скоро стануть вписувати в посадову інструкцію. Або це стане конкурентною перевагою при працевлаштуванні.
Як вирватися із цього порочного кола «української бухгалтерської школи» християни на сьогодні не знають, а тому продовжують наголошувати, що подвійною бухгалтерією проблеми на роботі не закінчуються.
Парафіянка харизматичної Церкви Ірина працює головним бухгалтером на фірмі, виконуючи оздоблювальні роботи на одному із вельми важливих інфраструктурних проектів у Києві. Жінка зазначає: «Замість того, щоб шукати, як здешевити зведення нашого об’єкта, нам відверто нав’язали дорогих постачальників. Ми змушені працювати з цими партнерами, інакше про благополуччя нашого підприємства можна забути».
Звичайно, християни не завжди чекали, що реалії української економіки повернуться до них такою стороною. Ірина констатує наступне: «Я щодня молюся Богу про захист і прощення, тому що важко говорити про святість і мати справу з таким беззаконням».
Відзначимо, Ірина належить ще до того покоління сумлінних бухгалтерів, для яких симетрія слів і справ ─ ясна річ. Сьогоднішнє покоління бухгалтерів-християн більш прагматичне, а тому бере для обґрунтування вимушених податкових махінацій досвід німецького кардинала Фрінгса, який колись дозволив голодним людям «реквізувати» потяг з продовольством. Відповідно до цього, Марина зазначає: «Як я поєдную свою віру і бухгалтерію? Я вважаю так: якщо завтра держава заборонить мені проповідувати, я, все-таки, буду говорити з людьми про Бога. Якщо завтра мої діти будуть голодними, то я дістану ці гроші шляхом податкової "оптимізації"». З огляду на це, своїм розумінням щодо протиріч між бажанням бізнесу працювати і окремих людей заробляти ділиться київський фахівець з логістики, наполягаючи з відомих причин на анонімності: «Коли люди у владі (як клас) змушують грішити проти держави, кладучи гроші фірм собі в кишеню, не має значення, яким саме людям у владі фірми заплатять, щоб взагалі працювати». На її думку, кристально чесних людей, в т. ч. християн, очікує еміграція.
«Господи, відведи перевірки, благослови боржників наших»
Поставлене просто та чітко ─ як модифікувати оподаткування та фінансове законодавство так, щоб люди з совістю не змушені були заради збереження бізнесу переступати букву закону? ─ питання змушує поглянути на тему церковно-державних відносин під несподіваним економічним кутом.
Отож бухгалтер Ірина погоджується поділитися суб’єктивним досвідом і в цій сфері, зазначаючи: «Довелося наполягти, щоб я за штатним розписом не значилася головбухом, не ставила свого підпису і, відповідно, не несла відповідальність за ці неправедні речі». Кроки, подібні щойно до наведеного кроку, вирішують частину проблем на низовому рівні, але не впливають на «погоду» в Україні. Нагадуванням, що податки в першу чергу вирішують соціальні проблеми суспільства, Ірина намагається переконати директора підприємства сплачувати їх по-чесному. Вона відзначає: «Іноді у мене, наприклад, відбувається відвертий «торг» У нас великі обороти, можна ще більше податків віддати; завтра твої діти підуть до школи, а вчителям зарплати сплачуються з бюджету».
Як і в ситуації щодо дотриманням авторських прав, головні діючі особи вже давно визначилися, чому вони їх не шанують або, як у нашому випадку, мінімізують податки. В основі цих переконань ─ внутрішня боротьба і вимушений консенсус євангельського світогляду і жорстких бізнес-вимог на межі звільнення.
Утім питання кореспондента РІСУ про можливі шляхи розмежування суто української модифікації гордієвого вузла християни-практики поки сприймають з розведеними руками: немає ресурсів та підтримки держави. Країна, яка в індексі легкості ведення бізнесу за 2011 рік пропустила вперед нетерпимий Бутан, Нігерію і Таджикистан, а за простотою сплати податків займає 180 місце з 181 можливих, поки не здатна запропонувати послідовну перспективу, як саме полегшити життя віруючих і невіруючих громадян.
Проте фахівці-християни мають право чекати на вирішення проблеми не тільки з боку компетентних державних органів, але і з боку соціальних богословів, готових запропонувати складні відповіді на складні запитання. Видавець журналу «Християнин і світ» Віктор Жуковський резюмує: «Християнські богослови пропонують модель, яка, використовуючи головні Євангельські нормативи людських відносин (солідарність, персональність та загальне добро), єдина здатна налагодити законне, моральне і взаємовигідне співробітництво, єдина може стати основою для побудови по-справжньому адекватних, що базуються на глибокій довірі та відкритості взаємин».
Отже, теоретикам соціального богослов’я залишається лише донести свою позицію до практиків.
