Проте не можу приховати перед Богом і людьми, що поряд зі зворушенням я відчував і прикрий дисонанс. Бо в мене немає відчуття, що фатімське доручення Матері Божої виконано так, як воно було сформульовано. Вона заповідала молитися за навернення Росії – ми молилися за примирення між Росією на Україною.

* * *

Про чудо, яке мало місце 1917 року в португальському місті Фатімі, я вперше почув у ҐУЛАҐу від литовських католиків. Точніше, почув про заклик Матері Божої молитися за Росію, «інакше вона поширить своє неправдиве вчення по всьому світу, викликаючи війни і гоніння на Церкву». В’язням політичних таборів на Уралі не треба було пояснювати, яке «неправдиве вчення» мала на увазі Марія. Все, сказане нею, прямо вказувало на комуністичну ідеологію, а тому сумнівів у правдивості Фатімського чуда ні в кого з нас не було.

Але сьогодні стає зрозуміло, що католики не здійснили волю Богородиці повною мірою. І схоже, що перешкодою для цього стало інше вчення – ідеологія політкоректності, яка стала вагомим здобутком і водночас Ахіллесовою п’ятою західноєвропейської цивілізації.

Перше посвячення серцю Богородиці Папа Іван-Павло II звершив у Римі 25 березня 1984 р. Однак, як розповідає проф. Андрєй Зубов, «при посвяті 1984 р. Іван-Павло II ім’я Росії не промовив. Він говорив про ‘всі народи, які особливо потребують заступництва Богородиці’. Радники казали Папі не псувати стосунків зі всемогутнім СРСР. І Папа піддався».

Сьогодні Папа Франциск ім’я Росії вже вимовив, але… знову не лише його одне, а вкупі з іменем іншого народу – України. І я не можу позбутися враження, що папська курія знову підкоригувала формулу посвяти в бік ідеології політкоректності.

Втім передусім зазначу: я не проти посвячення України Пречистому серцю Діви Марії. Розтерзана наша земля потребує заступництва Богородиці. Вдумаймося лише в ці слова з Молебня до Богородиці:

Всіх скорбних радість
І пригнічених заступниця,
І голодуючих кормителька,
Скитальців потіха,
Бурями гнаних пристань,
Хворих посіщення,
Немічних покров і заступниця…

У кожній позиції цього переліку – трагічна реальність нинішньої України. Тому я щиро молився сьогодні до нашої Заступниці, а в думках крутилося: якщо «закрити над Україною небо» не можуть політики, то хай накриє його своїм рятівним покровом сама Богородиця!

Впадає в око, що Папа та інші автори ватиканської формули посвяти знову не зважилися згадати лише одну Росію як винуватицю війни. Знову складається враження, що українські міста плюндрує якась знеособлена «війна». Знову згадані обидві учасниці конфлікту – мовляв, помолімось за припинення «братовбивчої війни» між ними. І в цьому якраз я і бачу прояви отієї логіки політкоректності. Бо ж це не Україна розпочала війну з Росією, а тому урівнювати жертву з агресором та робити їх однаково відповідальними за цю бійню неможливо.

Молитва за Росію, до якої закликала Матір Божа, мала б не просто зупинити черговий політичний конфлікт. 1917 року Марія щомісяця з’являлася світові, а Господь навіть вражав уяву нажаханих свідків «сонцем, що танцює» для того, щоб пробитися до свідомості людства: саме Росія буде опанована лукавим, й очистити її від цього може лише Бог – і наші молитви. Прислухаймось іще раз до слів Марії:

«Одвіку йде боротьба за серця людські між Сином Моїм і лукавим ворогом, і зараз осердя цієї боротьби – в Росії... Якщо люди послухаються Моїх слів, Росія навернеться до Бога і настане довгий мир на землі; інакше вона поширить своє неправдиве вчення по всьому світу, викликаючи війни і гоніння на Церкву… Але настане час, російський народ знову звернеться до Мого Сина, і тоді мир повернеться на землю». А 13 липня 1929 року сестра Люсія, яка чула ці слова Богородиці, просить Папу Пія XI, щоб той «у єднанні з усіма єпископами посвятив Росію серцю Богородиці, бо Цариця Небесна так наказала передати Святому Отцеві Її волю».

Чи ви бачите тут згадку про «український народ»? Я – ні. Хтось може заперечити: більша частина України була раніше в складі Російської імперії, і багато хто у світі українців від росіян не відрізняв. Що ж, припускаю, що в Західній Європі ще зовсім донедавна також не дуже відділяли Україну від Росії… Але не приписуймо Богородиці імперські візії Путіна про «єдіний народ»: вона має перед собою надійнішу Книгу Буття народів Землі. Крім того, як відомо, й про буцімто таку велику Росію трійця португальських дітей зовсім тоді не знала. Слухаючи Богородицю, вони думали, що Росія – це якась лиха жінка.

Отож Богородиця мала на увазі саме російський народ, і закликáла молитись за нього тому, що з нього пошириться по світу неправдиве вчення, і Росія сама стане джерелом людської кривди. Так-от, Путін є гідним послідовником цього вчення, оскільки рівень брехні, поширюваної його режимом по світу, просто зашкалює. Саме Росія, сіючи довкола себе брехню, ненависть і насильство, знову увиразнила себе як уособлення зла – і це за неї Богородиця закликала молитися, бо лише молитвою ми можемо виблагати в Господа очищення російського народу від цього страшного сатанинства. І це очищення допоможе йому «навернутись до Божого Сина».

Але бачиться, що всього цього нинішня політкоректна курія сказати просто не може.

Втім головний редактор польського журналу Więź Збіґнєв Носовський згадав про одну можливу причину, яка до певної міри може виправдати куріальних дипломатів: «Припускаю, що це виливається в таке мислення у Ватикані: у ситуації, коли Захід об’єднується в оцінці дій Росії…, якщо би Папа, як Патріарх Заходу, приєднався до хору західного світу, то Росія б стверджувала, що це священна війна Заходу проти неї. А релігійно мотивовані війни — це найгірше зло, якого потрібно уникати будь-якою ціною. Тому не можна створювати навіть враження про будь-яку причетність до боротьби з Росією – навіть ціною свого власного авторитету».

Справді, це серйозний аргумент. Але моє серце підказує мені: взяти його до уваги треба; виправдати ним нерозрізняння кривдника – ні. Бо хіба Богородиця закликала б Папу вчинити щось таке, що було б небезпечне для нього особисто і небезпечне для людства? Під час нинішньої церемонії посвяти сам Папа Франциск ствердив: «Маємо віддати Богові своє занепокоєння і не боятися». Саме цієї сміливості, яка випливає з довіри до Бога, мені в документі посвяти й забракло.

Папа слушно говорив про те, що ми потребуємо Божої любові. Припускаю, сьогодні Митрополит Андрей Шептицький з болем повторив би свої слова з декрету "Не убий": «Світ гине від браку любові, гине від людської ненависті! Не переставаймо ж благати Всевишнього про щедрі, теплі дощі Його святої благодаті з неба». Але проблема в тому, що любов неможлива без правди. Так, правда про вину Росії за розв’язування війни проти України може розсердити самодержця Росії та його поплічника Кіріла Гундяєва. Але правда не тільки ранить – вона ще й лікує. Тоді як політкоректна напівправда, з якої вилучили те, що може принести біль, втрачає здатність лікувати.

У Фатімі Богородиця пояснювала, що силу сатани руйнує допомога скривдженим, жертва заради інших людей, солідарність з іншими. Впродовж цього місяця війни ми зворушено бачимо, як увесь світ піднявся на заклик допомогти Україні. Ми отримали важливу для нас військову, фінансову й гуманітарну допомогу. Неоціненними були й жести солідарності з боку Папи. Проте Ватикан так і не здобувся на засадничий елемент солідарності з Україною – розпізнання її кривдника. Бо Росія сьогодні не є просто ще однією країною, яка посперечалася зі своєю сусідкою. Тепер вона втілює в собі сутнісне зло, що проросло з тих зерен комуністичного гріха Росії, яке не було ні спокутуване нею, ні відмолене світом за попередженням Діви Марії.

Під час церемонії Папа Франциск проголосив іще одне ім’я Матері Божої: «Богородиця, яка поспішає». Уся наша віра гаряче підтверджує цю надію. Тому ми й визираємо свою Заступницю крізь дим від пожеж цієї війни, щоб зустріти її словами Акафісту до її святого імені:

Радуйся, бо через Тебе прокляття щезне…
Радуйся, бо Ти позбавила влади нелюдяного мучителя…
Радуйся, всього світу очищення.