Я вирішив поділитися думками на християнському порталі, бо зрозуміти те, про що я пишу, можуть віруючі люди, але жодним чином не атеїсти — справжні чи релігійні. Під релігійними атеїстами я розумію людей різних конфесій і віросповідань, яким релігія потрібна як інструмент для пропаганди та утвердження своїх політичних поглядів. Приклади називати не буду, ви їх знаєте самі. Їх достатньо і в Україні, а в Росії — греблю гати.

На мій погляд, Євромайдан — це протести в центрі Києва у 2013-2014 роках, які призвели до відставки Верховною Радою президента Віктора Януковича і, в остаточному підсумку, приходу до влади нової, більш прозахідної команди. У президента Росії Володимира Путіна при цьому не витримали нерви, і він, спираючись на втікача Януковича, анексував Крим і спробував анексувати Донбас. Спроба анексії Донбасу наразі зірвалася через розпочату війну і міжнародний тиск. Якщо нейтрально оцінювати події, то от, власне, все, що сталося.

Тобто, Євромайдан сам по собі, з християнської точки зору, нейтральний. Це політична подія, що призвела до цілого ряду як позитивних, так і негативних наслідків для України. Причому як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Але це політика. З християнської точки зору це просто подія зі своїми плюсами й мінусами. Як, скажімо, відділення Лота від Авраама. Біблія згадує цю подію, але не дає їй категоричної оцінки — ні позитивної, ні негативної.

Надавати Євромайданові сакрального сенсу, забарвлюючи позитивними чи негативними кольорами, на мій погляд, не варто. Перший варіант оцінки я чув від кардинала Католицької Церкви Любомира Гузара. Другий варіант — це оцінка протоієрея Андрія Ткачова, який навмисне чи помилково надав Євромайдану антихристиянського значення, а після його перемоги взагалі перебрався до Москви.

Справа в тому, що на Євромайдані було все як у житті.

Я не хочу оцінювати Євромайдан з точки зору логіки, здорового глузду, економіки, політики, геополітики і так далі. Це, на мій погляд, безглуздо робити зараз. Та й питати треба не в мене.

Я хочу виділити десять пунктів, якими мені, як християнинові, близький, зрозумілий і по-своєму дорогий Євромайдан. Є ще три пункти, які мені в ньому не подобаються. Як звичайно, спробую опиратися у своїх міркуваннях на Біблію.

Отже, що доброго я, як християнин, знаходжу в Євромайдані?

I. Свобода

«Бо ви, браття, на волю покликані...» (Гал. 5:13).

Я вважаю, що головною причиною, що вивела людей на вулиці, була політика колишньої влади, добре описана в Біблії в 3 Царств 12: 3-15: «І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: Мій батько вчинив був тяжким ваше ярмо, а я додам до вашого ярма. Батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами!» (ст. 14).

Янукович невпинно посилював репресивну машину влади, все закручуючи гайки. Міліція, СБУ, податкова, перевіряльники різного штибу і Генпрокуратура були при ньому органами, які займалися тортурами, грабунком і знущаннями над власним народом. Найбільш кричущий приклад — Врадіївка. У МВС, СБУ, суддів, прокуратури була єдина мета: захищати владу від власного народу. За це влада наче погоджувалася на їхню данину з людей у вигляді хабарів і поборів.

Апогеєм цієї змови між господарем і наглядачами було рішення жорстоко побити на той момент беззахисних студентів на Майдані в ніч на 30 листопада. Фактично, цим влада показала, що ми не маємо права навіть на мирний протест, не маємо права не лише краще жити, але і мріяти про краще життя. По суті, Янукович поставив українців у позицію рабів і запропонував їм не тільки забути про свою свободу, але навіть покинути мрію про свободу. Якщо сказати грубо, то він повернув рабство. На початку ХХІ століття. У центрі Європи.

Я зараз не говорю про те, як Україна живе за нинішньої влади. Це тема окремої і аж ніяк не легкої розмови, але при Януковичі було саме так, як я написав вище. І саме проти цього виступили протестувальники.

Людина повинна бути рабом одного лише Бога. Коли інша людина робить когось рабом, то претендує на місце Бога — це і є язичництво чистої води. На усвідомлення цього факту у християн пішли сторіччя. Янукович його так і не зрозумів. Люди, які вийшли на Євромайдан, нехай інтуїтивно, але зрозуміли. І в цьому вони праві. У цьому й полягає християнська правда Євромайдану.

II. Гідність

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.» (Буття 1:27)

Ще одна базова річ, яку важко зрозуміти людям із середньовічним мисленням: Бог цінує і любить кожну людину. І якщо Сам Бог нас любить і цінує, ми самі тим паче повинні ставитися з повагою до будь-якої іншої людини і бачити в ній образ Божий.

Систематичне нищення людської гідності характерне для багатьох режимів. Рамзес II, Салманассар, Тиберій, Нерон, Діоклетіан, Гітлер, Сталін. Та хіба мало було гонителів віри і ворогів Бога, які топтали людську гідність? Українська влада давно була в цій поганій компанії, але Янукович наблизився до них так, як ніхто інший.

Гідність людини — це визнання того, що вона створена Творцем і за Його образом і подобою. Це значить бачити в іншій людині божественну іскру і через її визнання і пізнання відкривати Творця. І звичайно, виступити за людську гідність, я підкреслюю за гідність, а не за гординю — це боговгодна і християнська справа.

III. Справедливість

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.» (Від Матвія 7:12)».

Чи поводився Янукович, чия сім'я за роки його влади нечувано збагатилася, з українцями так, як хотів би, щоб чинили з ним? Чи поводилися так Володимир Рибак, Микола Азаров, міністри, глави відомств, чиї родини і вони самі стали мультимільйонерами? Як на мене, відповідь очевидна.

Ще раз повторюю, я зараз не веду мову про нинішню українську владу. Це тема окремої розмови.

Але цілком очевидно, що люди, які виступили з протестом проти несправедливості, чинять по-християнськи. Саме завдяки своїм християнським поглядам і поняттям стосовно того, що справедливе, а що ні, Вільям Уїлберфорс домігся скасування рабства. Просто через те, що рабство не відповідає «золотому правилу», яке дав Сам Господь Ісус Христос.

Саме християни заснували найбільші правозахисні організації у світі, в тому числі, наприклад, і Amnesty International. Чому? Тому що вони бачили несправедливість і прагнули її виправити, тобто, зробити світ кращим, як, власне, і навчав Ісус Христос.

Тому всі, хто вийшов на Євромайдан шукаючи справедливості, були проваджені найприроднішими християнськими мотивами. І в цьому відношенні Євромайдан був справді правильним рухом.

IV. Прогнила система

Я просто хочу нагадати фразу з мого інтерв'ю від 14 травня 2013 року, яке було опубліковане на РІСУ: «Мій друг протоєрей Андрій Ткачов любить говорити, що в Книгах пророків описано не лише стародавній Ізраїль, але й теперішню Україну. Якщо хтось із владних мужів думає, що єпископи їм посміхаються, мовляв, усе гаразд, то вони дуже помиляються. Єпископат розуміє, що владні мужі знищують державу: підтримують неправедні прокуратуру, суди, міліцію; заохочують корупцію і злодійство, через що все більше поширюється бідність. І взагалі, Україна — перша в Європі за темпами зростання СНІДу; одна з перших за темпами зростання онкологічних захворювань; займає одне з ключових місць з розповсюдження героїну; країна, де діти чиновників їздять на Lamborghini, а на ліки онкохворим дітям у бюджеті немає грошей. Вся ця несправедливість волає до Бога. І якщо ми не схаменемся, не візьмемося за те, щоб поміняти ситуацію: не створимо чесні прокуратуру, суди, міліцію, як вимагає Біблія — не знаю, що буде далі. (Чесні суди, МВС – це найстрашніше для сьогоднішньої системи влади). Коли Всевишній судив древній Ізраїль, то віддавав їх, наприклад, в руки ассирійців. Навіть у когось із пророків було, мовляв, Боже, кого Ти послав до нас ?! Хоч би праведніших за нас, а то [прислав] варварів з півночі — щоб Ізраїль судити?! Якщо прийдуть варвари з півночі (Ви розумієте, про кого я говорю), і Україна перестане існувати, то це буде наслідком якраз того, що відбувається зараз у нас. Я не закликаю нікого до бунту, але принаймні, ми можемо молитися. Принаймні молитися і просити Бога змінити ситуацію».

Хочу нагадати, що тоді протоєрей Андрій Ткачов, з яким я дійсно дружив, дуже різко відгукувався про Януковича і про все, що відбувається в країні. І підкреслював, що все, що відбувається в Україні, нагадує безчестя ізраїльтян, описане в Книгах пророків.

Що з ним сталося за рік, чому він змінив свою думку, я не знаю. Я взагалі втратив багато друзів і братів у Христі внаслідок подій, що відбулися протягом року. З 10 вірних УПЦ (МП) на фото під моїм інтерв'ю п'ятеро підтримали Євромайдан, а інших п'ять виступили проти. Все, що сталося потім, нагадує поганий сон. Але про це якось іншим разом.

Я знаю, що система, яку будували в Україні багато років поспіль всі попередні режими, прогнила. І тому була приречена на провал. Це витало в повітрі. Це можна було помацати руками. Все, що відбувалося з Януковичем і його так званою Сім'єю, можна було назвати двома словами: бенкет Валтасара.

V. Молитва

«... дуже могутня ревна молитва праведного!» (Якова 5:16).

У найскладніші моменти на Євромайдані безліч людей об'єднувалися в молитві. Люди ставали на коліна перед Богом у єдиному пориві. Монастирі відкривали свої ворота для порятунку переслідуваних, а ченці допомагали доглядати за пораненими. Люди читали Біблію, молилися, каялися і в найбільш безнадійні моменти всі свої сподівання і надії звертали до Бога.

Так, був і інший Євромайдан. Були пляшки із запалювальною сумішшю і бруківка, протестувальники застосовували вогнепальну зброю проти силовиків, були п'яниці, міські божевільні й політики-боягузи. Але це нічого не змінює.

У критичні моменти, у найскладніші та відповідальні години Бог втручався і незримо діяв серед людей. Я впевнений, що і крові могло бути більше, і події могли розвиватися набагато драматичніше. Війна могла бути не лише на Донбасі, а й по цілій країні.

Можете мені не вірити, але моя думка така: якби не молитви тисяч людей, у Євромайдану нічого б не вийшло. Все це можна було буквально помацати руками в ті рідкісні моменти, коли Небеса втручалися, і на площі відбувалися чудесні речі.

VI. Жертовність

«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.» (Від Івана 15:13).

Коли переглядаю кадри розстрілу Небесної сотні, я кожного разу дивуюся побаченому. У людей стріляють впритул, їх розстрілюють прямим наведенням, а вони продовжують підбігати один до одного, щоб допомогти витягти товариша, щоб закрити щитом, який не рятує від кулі, побратима, який стікає кров'ю... І падають, падають один за одним.

Згадаймо, скільки людей в єдиному пориві піднялися для того, щоб забезпечити Євромайдан провіантом, теплим одягом, наметами, медикаментами і взагалі всім необхідним. Вісім з десяти моїх знайомих киян тим чи іншим способом допомагали Євромайданові. Це був масовий, безкорисливий, щирий рух.

Додаймо, що після цього ми отримали найпотужніший на сьогодні волонтерський рух на просторах Європи і помножмо на прагнення людей: свобода, гідність, справедливість. Що ми отримаємо? Рух, дуже близький до духовного відродження. Якщо додати в його центр Ісуса Христа, то, власне, це й буде духовним відродженням у чистому вигляді. Христа безпосередньо поки що ніхто не додав, але шанс є ...

VII. Волонтери

«Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Від Івана 15:12).

Усі волонтерські рухи започатковувалися в Європі виключно як християнські. У ХІІ столітті в Голландії виник орден бегінок, який у певному сенсі був прабатьком волонтерів по всьому світу. А потім пішла лавина. Особливо досягли успіху у волонтерстві голландські, швейцарські та англійські християни в ХІХ — на початку ХХ ст.

Допомога пораненим на Євромайдані, підтримка біженців і постраждалих від війни і є проявом тієї любові до ближнього, якої від нас чекає Бог.

Контроль за злодійкуватими чиновниками, боротьба з корупцією, прибирання вулиць, допомога немічним і малозабезпеченим, допомога хворим дітям. Безліч потрібних волонтерських рухів, так чи інакше, вийшли з Євромайдану. І це великий плюс. Можна сказати, що Євромайдан створив громадянське суспільство, а можна сказати, що просто виявив добро в деяких «самар’янах».

VIII. Виявилася брехня Росії

«Ваш батько диявол ... Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Від Івана 8:44)

Якось я був на Майдані разом з черницею Євгенією (Марією) Сеньчуковою, яка живе зараз у Магадані. Як на те, на сцені стояла делегація російської опозиції. Ведучий і українські учасники Євромайдану розпиналися: ми за братній російський народ, ми не проти Росії і так далі ...

У Росії на телебаченні того ж вечора Євромайдан поливали помиями і відвертою брехнею. Говорили про русофобські настрої і загрозу. Про це просто з амвона говорили у православних храмах, шепотілись на баптистських та інших протестантських зібраннях.

Звичайно, в нашій країні вистачало нерозумних і наївних людей, які стрибали, розповідаючи, що вони «не москалі», підливаючи масла у вогонь ненависті, запалений у серцях росіян кремлівським бісом. Але це дурість.

А ось те, що зробили російські ЗМІ, в принципі, може мати тільки одне пояснення: біснуватість.

І от наскільки я ненавиджу цю брехню російської влади (а ЗМІ в Росії — це частина владного апарату), настільки я люблю Євромайдан. Обернено пропорційна реакція. Якийсь імунний механізм, закладений в християнина: коли на когось нахабно брешуть, ти стаєш на бік оббреханого.

IX. Ми покинули кладовище

Це скоріше не аргумент, а відчуття. Коли я читаю про те, що зараз відбувається на окупованих територіях Донбасу, про те, що коять командири терористів, у мене таке враження, що люди там живуть на кладовищі. Кожен у своїй могилі, з якої вони навіть піднятися не мають права.

У будь-який момент будь-яка людина може бути заарештована і доправлена в підземелля для тортур.

Ти не згоден з генеральною лінією? Тортури.

Ти підтримуєш Україну? Тортури.

Ти не є вірним Московського Патріархату? Ти католик? Баптист? Гоніння. Можливо, тортури. Розстріл, як у Слов'янську.

Зрештою, ти не маєш зв'язків серед верхівки терористів або в їхніх московських покровителів і у тебе є вартісне майно? Реквізиція. Тортури. Розстріл.

Нещодавно я побачив фото розграбованого будинку одного з луганських прокурорів. Його та його сім'ю «пустили в розхід», а в домі поселилися п'яні терористи. Мені уперше в житті стало шкода прокурора. Я уявив, що ця людина, нехай без смаку, але обставила свій будинок, розставила фотографії, облаштувала побут. Хтось його любив, хтось приходив у гості. А його, як собаку, разом з дружиною вивели на вулицю і пустили в розхід наркомани, що мають кілька ходок і озброєні до зубів кремлівським сатаною.

Якщо задуматися про це всерйоз, то в повітрі зависне запах трупів, а до горла підкотиться клубок. Це кладовище, а не територія.

Про випадок убивства протестантів у Слов'янську я навіть говорити не хочу. До речі, Слов'янськ став одним із міст, яке змогла звільнити українська армія, і Бог, фактично, вигнав звідти «Російську православну армію», що влаштувала розстріл протестантських служителів. Як ви думаєте, чому?

«Якщо довго кликати Сталіна — він прийде за тобою», — так сформулював те, що відбувається в «ДНР» і «ЛНР» донецький журналіст Денис Казанський.

Якщо довго кликати сатану — житимеш на цвинтарі. Дух зла несе з собою тільки мертвечину.

Безумовно, якби Євромайдану не було, а Янукович залишився при владі, то відразу в Україні нічого подібного не сталося б, але поступово до того б ішло. Адже навіть між лідерами терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» щонайменше половина — вихідці з Донбасу і люди, близькі до Януковича.

Те, що зараз відбувається на Донбасі, у певному сенсі є підтвердженням цих найжорсткіших тенденцій минулої влади, того, що в ній було закладено. І тому, коли Євромайдан повстав проти такої влади, він мав рацію.

X. Революція зсередини

Я знаю безліч людей, які перестали давати хабарі після всього, що сталося. «Як я можу це робити, коли за те, щоб перемогти корупцію, загинула Небесна сотня», — ось головний аргумент.

Я знаю людей, які почали безпосередньо пов'язувати євангельські істини зі своїм повсякденним життям після Євромайдану. Людей, які стали змінювати світ навколо, роблячи його справедливішим, чистішим і правильнішим. Відразу обмовлюся, що серед політиків і української влади я знаю дуже мало таких людей. Вони є. Але їх катастрофічно мало.

Справжні зміни наступають зсередини. Це називається духовним відродженням.

Євромайдан був, напевно, першим із протестних рухів, який проголошував революцію зсередини. Безумовно, це позитивний результат.

Я перерахував усе те добре, що принесли протести 2013-2014 року. Тепер розповім про те, що мені в Євромайдані не подобалося.

Про шахраїв, бруд, міських божевільних та інші особливості будь-якого протесту не говоритиму, в принципі, це дрібниці. Та й було їх не так багато, все ж таки організація була досить непоганою. Звичайно, той, хто хотів побачити бруд, побачив його. Але є принципові речі, які для мене, як для християнина, неприйнятні. Поговорімо про них.

1. Очікування месії, або «Україна понад усе»

«Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою…» (Від Івана 4:26)

«Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема…» (Псалми 145:3).

Проблема багатьох (слава Богу, не всіх) українців — це постійне очікування месії. Воно знаходить своє відображення в надії на те, що «от він прийде і лад наведе». Проте Месія був тільки один. А той, інший, хто назве себе так само, взагалі-то, виявиться антихристом.

Зауважте, через один-два місяці після появи чергового лжемесії в Україні настає жорстоке похмілля. Так було з Віктором Ющенком, Юлією Тимошенко, Петром Порошенком, Арсенієм Яценюком, Ігорем Коломойським, Олегом Ляшком. Так буде з Міхеілом Саакашвілі.

Замість того, щоб покладати всі надії на Бога, жити згідно з Євангелієм у єднанні з Ним, молитися так, ніби все залежить від молитви, а працювати не покладаючи рук так, ніби все залежить тільки від роботи; замість того щоб просто самим змінювати життя на краще, народ весь час сподівається на лжемесій.

Євромайдан у цьому сенсі був набагато кращим, ніж Майдан-2004. Там кричали «Ющенко!», Тут, слава Богу, до всіх лідерів ставилися однаково скептично.

Єдиним винятком є, мабуть, слоган «Україна понад усе». Місце колективного месії зайняла Україна, яка не є Богом і ніколи ним не стане. Обожнювання землі – це вищий ступінь язичництва. Хочете будувати успішну країну? «Христос понад усе!» Зарубайте це собі на носі.

У цьому сенсі християнський посил Євромайдану, посил про справедливість, жертовність і свободу різко контрастує з посилом на обожнювання рідної землі.

Країна і земля — це не Бог. Більше того, Бог ревнивий. І за те, що хтось любить когось або щось більше, ніж Його, Бог має схильність це щось забирати. Важливо це пам'ятати.

Хочете, щоб у вас не залишилося України? Обожнюйте її і ставте вище за Бога і християнство. Це — надійний спосіб позбутися рідної землі і рідної країни.

Не хочете? Зосередьтеся на головному. А саме, на побудові християнського, євангельського, справедливого, процвітаючого суспільства на нашій, Богом даній землі. Цим ви зробите для України набагато більше...

До речі, росіяни в цьому сенсі набагато гірші за українців. Їхні месії — Сталін і Путін – дуже схожі на антихристів. Немає на світі народу, який швидше прийме диявола, ніж росіяни. Вони будуть першими в черзі. Історія останнього часу виразно свідчить про це. Роман Федора Достоєвського «Біси», цілком очевидно, має сучасних героїв. Верховинський, Шігалева, Толкаченко, Виргинский — це не хто інший, як Гіркін, Бородай, Малофєєв та інші вбивці заради «високих ідей». Породила їх потворна, жорстока і хвора країна з суспільством, яке вже давно розклалося.

2. «Маски зірвані, нікому вірити»

«Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.» (Від Івана 14:11)

Як неминучий наслідок першого пункту — розчарування і зневіра, що оселилися в серцях людей. Вірш поетеси Алли Дмитрук «Маски зірвані, нікому вірити» якраз про це.

Але вірити завжди є кому. І цей хтось — Господь Бог Ісус Христос. Просто дім свій треба будувати не на піску, а на камені. На Наріжному камені. Тоді не буде й розчарувань.

До речі, рядки Алли Дмитрук, які прозвучали, правда, вже після Майдану «Ніколи ми не будемо братами», теж не зовсім вірні. Будь-який справжній християнин (підкреслюю, справжній) є мені братом незалежно від того, чи він росіянин, араб, вірменин чи китаєць.

Ми, українці-християни, завжди будемо братами з росіянами-християнами. Але тільки з християнами, а не з православно-ФСБешними бісами, що видають себе за них.

3. Стрілянина, каміння і пляшки із запальною сумішшю

«Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.» (1 Петра 3:9).

Найскладніше питання. Складне, тому що, якби мого друга або близьку людину хтось убив, я б теж узявся за зброю.

Розумом я усвідомлюю, що вбити 13 співробітників внутрішніх справ 18-20 лютого було явно зайвим. Я розумію, що, стріляючи по роті «Беркута» з готелю «Україна», протестувальники тільки роздражнили людей, у яких зброя й екіпірування були набагато кращими, досвіду більше, а також був наказ діючої тоді влади, що розв'язував руки.

Але слід розуміти, що до того, як почали стріляти по «Беркуту», десятки мирних протестувальників уже були вбиті, закатовані або піддані жорстоким тортурам з боку міліції й «тітушок». Насильство породжує насильство.

Я не виправдовую тих, хто стріляв по міліції на Євромайдані. Це неможливо виправдати. У цьому сенсі дуже сильно дивує позиція християн, які намагаються виправдати нехристиянські речі.

Наведу приклад. У Біблії чітко сказано: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вихід 20:17) і «Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм, яке посядеш ти в Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння.»(Повторення Закону 19:14), «Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! А ввесь народ скаже: амінь!» (Повторення Закону 27:17). Очевидно, що це стосується і анексії Криму теж.

Мені часто доводилося чути від тих, хто живе в Росії і називає себе віруючими християнами, пояснення на кшталт: «всі кордони умовні», «при СРСР Крим віддали випадково», «це люди Криму проголосували» або «Путін змушений був забрати Крим, щоб американці не розмістили там системи ПРО».

Це все виправдання гріха. «Не жадай» — означає не «жадай». «Не порушуй межі» — означає «не порушуй межі». Інакше ніяк. Виправдання тому, що сталося з Кримом, — немає. Як немає і виправдання стрілянині по міліції.

Звичайно, з точки зору християнина, найправильніше місце в найгостріші моменти — на нейтральній смузі або між протестувальниками, де стояли багато моїх друзів, скажімо, протоієрей Георгій Коваленко чи журналіст Влад Головін. Християнин міг брати участь у мирному протесті, допомагати пораненим, молитися, зрештою. Але, скажу відверто, якби у мене вбили або катували близьку людину, я не був би на нейтральній смузі. І я застосував би зброю у відповідь. Тому, розуміючи, як правильно, не можу, тим не менш, нічого сказати на адресу тих, хто вчинив неправильно, взявши в руки бруківку, пляшки із запалювальною сумішшю і гвинтівки. Сам вчинив би так само.

Відразу скажу, на мою особисту думку, насильство, яке сталося на Євромайдані, і насильство, яке сталося на Сході України, з багатьох причин мають різний механізм і коріння. Я не говоритиму про політичну різницю протестів за зміну влади та відділення від країни. Якщо провести аналогії з хворим, то перший рецепт передбачає лише зміну лікуючого лікаря для єдиного організму. А другий — тотальну ампутацію всіх рухомих кінцівок. Захоплення адміністративних будівель на Сході часто здійснювали не різношерстий натовп протестувальників, політиків місцевого розливу, націоналістів, а діючі співробітники ГРУ ГШ ЗС РФ (згадаймо «поребриків»). Це те саме, що будівлю мерії на Хрещатику захопив би загін Seal Devgru United States Navy без розпізнавальних знаків.

Але залишмо політику політикам. Поговоримо про вчинки народу.

На Євромайдані спочатку розігнали мирний мітинг студентів, потім, як спроби придушити повстанння пішли викрадення, тортури і перші смерті протестувальників. Відповідні ж смерті міліції, за офіційними даними, з'явилися лише через три місяці протестів, тобто 18 лютого. Навіть якщо приписати дві дивні смерті міліціонерів біля їхніх гуртожитків протестувальникам, все одно вони загинули лише наприкінці січня, коли було вбито безліч «євромайданівців» і у відповідь на ці вбивства. Підкреслю: до того часу не вбили жодної людини з протилежного боку.

У Східній Україні з перших днів виступів почали вбивати беззбройних людей, які мали протилежну до сепаратистів громадянську позицію. Наприклад, «ЛНР» була створена тільки 11 травня, активна фаза АТО почалася взагалі 15 травня, а ще за два тижні до того, 17 квітня, був по-звірячому вбитий український народний депутат Володимир Рибак, який того дня спробував встановити державний прапор України на будівлі Горлівського міськради.

Різниця в тому, хто сіяв вітер, а хто пожинав бурю. Очевидно, що на Майдані сіяла вітер тодішня влада, придушивши мирний протест студентів, а потім вбиваючи активістів. Вона ж отримала у відповідь «бурю» — максимальне озлоблення в суспільстві. У «ДНР» і «ЛНР» вітер посіяли «Біси», «Гіркіни», «Бетмени», керовані безпосередньо з Росії за прямою вказівкою / погодженням з президентом Росії Володимиром Путіним. На жаль, бурю змушені були пожинати всі, включаючи і жителів Донбасу, які підтримали насильство, вийшовши на мітинги, і ті, хто його не підтримував, і решта України, чиї діти пішли битися з сепаратистами та російськими військовими і гинути на війні.

«По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?» (Від Матвія 7:16). У цьому сенсі все, що відбувається на Донбасі — насильство, переслідування протестантів, відсутність будь-якої свободи, вбивство і тортури з боку «МГБ» і «НКВД», грабіж і мародерство з їхнього боку — це і є плоди. (Це ж вистачило розуму назвати свої каральні збіговиська іменами організацій, які знищили у XX столітті рекордну кількість православних християн.) Гнилі плоди заїжджих «бісів», кремлівських демонів і тих місцевих жителів, хто їх підтримав.

Плоди ж у нашій країні нехай набагато кращі, але, м'яко кажучи, далекі від ідеалів Євромайдану. Це — привід задуматися над тим, що пішло не так, і виправити помилки.

Звинувачувати ж тих, хто вийшов на Євромайдан з мирним протестом, у тому, що через них трапилася анексія Криму і війна на Сході України — це все одно, що звинувачувати ранніх місіонерів у тому, що вони «спровокували» гоніння християн у Римській імперії. Тобто, плутати жертву й ката.

Ось коротко і все. Залишається тільки додати, що дійсно важливо молитися, щоб те краще, що було в Євромайдані, перемогло. А все погане пішло геть і залишилося в минулому.