Протокол дипломатичних зустрічей, як правило, передбачає обмін подарунками. Подеколи - це суто формальний жест. Проте нерідко сторони вкладають якесь явне або підтекстне “символічне навантаження” до того чи іншого “презенту”.

Так було й під час візиту Президента Еммануеля Макрона до Ватикану 24 жовтня 2022: французький лідер передав Папі Римському виняткове (бо перше, 1796 року - upd. Формально друге, або "перше розширене") видання трактату німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804) “До вічного миру” (нім. Zum ewigen Frieden. Ein philosophischer Entwurf). У цій праці запропоновану оригінальну і “проривну”, як на свій час, модель міжнародних відносин і міжнародної безпеки, засновану на загальному дотриманні норм міжнародного договору та на діяльності особливого союзу - федерації суверенних, незалежних і рівноправних держав. Кант був переконаний у тому, що така федерація поступово охопить всі держави світу й призведе, таким чином, до подолання воєн на планеті.

У цьому жесті окрім очевидних (адже основною темою розмови у Ватикані були саме проблеми “війни та миру” у сучасному світі), було ще декілька підтекстів, щодо яких можна лише робити припущення.

Макрон - фаховий філософ за освітою. Згідно з його офіційною біографією він навіть працював помічником Поля Рікера під час підготовки знакової книги останнього "La Mémoire, l"histoire, l"oubli" (Пам'ять, історія, забуття).

У зв'язку з цим “прочитуються” відсилки до того, що Президент Франції розглядає свої з понтифіком контакти не лише як зустріч лідерів двох держав, але як демонстрацію спільної та узгодженої співпраці “віри та розуму”, науки та богослов"я, світського та клерикального. На благо всього людства, звісно.

Він також “тезка” Канта (Іммануїл, Еммануель (давньоєврейське - «з нами Бог»). Загалом, француз, що дарує італійцю книгу німецького філософа, в якій передбачено можливості гармонійного співіснування між народами та державами - “живий доказ” того, що багато з того, що вважалось колись неможливим - стало реальністю. Принаймні - в “серцевинній”, старій Європі, яку століттями роздирали міжусобиці.

Проте диявол, як відомо, “мастак” ховатися в дрібних деталях та доливати свою “ложку дьогтю” до будь-якої “бочки меду”. На опублікованих зображеннях подарованого Макроном екземпляру праці Канта видно напіввицвілий штамп - “Czytelnia Аcademicka we Lwowie” (“Czytelnia Аcademicka" це польське студентське наукове товариство, яке діяло у Львові в 1867-1939 роках). Що означає, що він міг бути частиною колекції бібліотеки Львівського університету ім. Яна Казиміра - розграбованої під час німецької окупації міста (upd. - Це потребує уточнення у фахівців. Можливо йдеться про окреме книжкове зібрання згаданої організації. Що, втім, не змінює суті справи). Цей момент, не лише спричинив бурю невдоволення у Польщі, але й “витягнув на Світ Божий” геть інші алюзії та нагадування.

По-перше, постає питання "чистоти" походження презенту. Зрозуміло, що він був, якимось чином, цілком легально придбаний французами. Є також дуже невеликий шанс на те, що його колись, наприклад - як “дублікат”, законно “обміняли” на якусь іншу книгу. Чи якось інакше передали у власність приватній особі. Але у (більш вірогідному) випадку, якщо початково йшлося про грабунок та вивезення культурних цінностей періоду ІІ-ї Світової, це все одно залишатиметься чимось типу “скупки краденого”.

По-друге, виникають питання про те, як відповідні протокольні служби могли проігнорувати наявність згаданого штампу. Чи помітили, але вирішили, що це дрібниця - адже йдеться про давно забуті справи десь на “варварській околиці” Європи? Чи в такий спосіб “єзуїтськи” нагадали про Україну (ситуації в якій, в основному, й була присвячена зустріч Макрона з Франциском)?

По-третє, одна маленька деталь поставила під сумнів весь пафос відсилок до дійсно прогресивних ідей Канта, натомість нагадавши, що людство входить в нову світову війну, так і не загоївши рани від попередньої. За ілюстраціями до цього далеко ходити не треба - зрештою, та ж Польща все ще висуває вимоги до Німеччини щодо відшкодувань за завдані у 1939-1945 рр. кривди.

У будь-якому випадку, видана в 1796 році у пруському Кенігсберзі (нині - російський Калінінград) та зникла, за невідомих обставин з книгозбірні львівського університету чи польського наукового товариства брошурка про майбутній гармонійній світ без воєн “розказала” геть іншу (-і), аніж то задумувалось, “історію”(-ї)...

P.S. 25 жовтня, після того, як розгорівся скандал, було "розкрито" обставини придбання Єлисейським палацом цієї книги (в букінінстичному магазині в Парижі за 2 500 євро). Стверджується, що є докази, що вона легально потрапила до Франції ще на початку ХХ ст. Таку версію не можна відкидати (наукове товариство продавало чи вимінювало свої книги). Але тут всеодно залишиться парадокс розтривоженної історичної пам"яті, для якої ці пояснення та деталі вже не матимуть особливого значення.