Отримала сьогодні лист української поетеси, текст якого хочу навести нижче повністю:

«Дорогі брати і сестри! Українці!

Я, Галина Манів (Кирієнко), поетеса, член Національної спілки письменників України, звертаюся до всіх, небайдужих до майбутнього України (а яке майбутнє може бути у тих, хто не дбає про культуру, у тих, хто не вшановує пам’яті героїв?). Всі ми вміємо дуже добре говорити про любов до Батьківщини. А чи здатні довести це справою?

Ось мій гіркий досвід. Рік тому впорядкувала 3-й збірник із серії „Сучасна українська християнська поезія”. До нього увійшли чудові вірші Ю. Липи, Стефановича, Мазуренко, Ольжича, Теліги, Маланюка, Стуса, Лесіва, Сокульського, Красівського, Світличного, Мельничука, Іллі, Лиші та ще багатьох поетів. Подано і біографії авторів, полум’яних борців за волю України. Крім того, що це висока поезія, це ще й унікальний досвід християн в умовах гонінь. Досвід сучасності. Я сподівалася знайти відгук у суспільстві. Натомість, скрізь зустрічаю відмову. Одні видавництва мотивують своє небажання друкувати книжку тим, що часи важкі, а поезія – річ неприбуткова. Інші кажуть, що тема завузька. Фонди, до яких я зверталася, взагалі не відповідають. Невже нікому не потрібна ця книжка? Невже матеріальне бере гору над духовним, і важливі тепер тільки прибутки, а краса, віра в Бога, натхнення жертовність має опинитися десь на задвірках життя? Чи можна дозволити, щоб те, що тримає людину у світі, те, що підтримувало українців у тяжких умовах вигнання та ув’язнення – віра в Бога, любов до Батьківщини, поезія – стало для нас таким чужим і непотрібним? Із чого ж ми черпатимемо сили за умов нових гонінь? На чому виховуватимемо наших дітей? Бог не спитає з нас, що зробила держава, Він спитає: що зробив конкретно ти.

Я пригадала, що колись люди не чекали на милість держави, а збирали кошти на культурні пам’ятники поміж народу. Це моя остання надія видати збірник „Християнська поезія опору”. У одній з найдешевших типографій Києва мені зробили обрахунок, що видання цієї книжки накладом у 1000 примірників (м’яка обкладинка, чорно-білий друк) коштуватиме 10 тис. гривень. Якщо б 100 осіб здали по100 гривень як передплату за видання, то ця чудова книжка побачила б світ. Невже не знайдеться на всю Україну,на весь світ таких щирих і небайдужих людей?

Вірю й сподіваюся на краще!

Мої координати:

e-mail: [email protected] »

Зрозуміло, що у кожного є свій погляд на одну і ту же ситуацію. У авторів - один, видавців - інший. Але зрештою, все мав би вирішувати читач. Бо і перші, і другі мають працювати заради його інтересів. Отже, цікаво, чи потрібна українська християнська поезія читачеві?