Першопричиною і коренем усіх наших бід є духовно-моральна криза, яка триває вже 23 роки – час нашої Незалежності. Не припускаю, що цього не розуміють наші можновладці, політики та інтелектуали. Проте, дивує і навіть лякає, що про це недостатньо часто говорять, а мали б чи не безперервно щосили і якнайголосніше волати і бити на сполох власне ті, у кого місія Вчителя, Виховника і Провідника народу, хто сіє і зрощує зерна духовності та моралі, хто, як ніхто інших, має можливість і змогу з Божою допомогою і силою якнайскоріше консолідувати наше суспільство, вилікувати, оздоровити і зцілити його – це наші Церкви, в особах своїх священнослужителів, зокрема і особливо в особі єпископів. Виходить, що в цьому вирішальному і найважливішому питанні зростання нашої духовності, від чого прямо залежить успішність всіх процесів державотворення, добробут і високий рівень життя народу у нас явна прогалина, недопрацювання, або й збочення. Ми постійно чуємо про кризу в економіці, у фінансовій сфері, в політиці, в освіті, культурі і т. д. І підноситься все через ЗМІ, ніби якісь помилки президента, уряду та й всієї влади у здійсненні реформ, недосконалості законів тощо. А насправді все впирається і залежить від чесності і справедливості, які засвідчують і міряються не лише і не стільки відкритістю, щирістю і жертовністю перед народом, який вибирає владу, яка має йому служити, але й, щонайважливіше, - перед Богом. Так, правда, це питання до віруючих, до християн. Проте всі мусимо визнати, що у нас жахлива, згубна і руйнівна криза сумління. І поки її не вирішимо – нічого у нас на краще не зміниться. Хіба мислимо і припустимо, що ще до минулого року включно в навчальні заклади МВС України (як і майже у всі інші) абітурієнти поступали на навчання за чималі суми в у. о.? А там готують спеціалістів по боротьбі зі злочинністю і з тією корупцією, яка нещадно нищить тло нашої держави. І ця корупція пронизала чи не всі сфери життєдіяльності нашої України. Як же її побороти і врятувати наш бідний і знедолений народ, нашу державу?

Революція – ось що може змінити лад в державі, кажуть політики (опозиціонери до діючої влади) і лідери партій, які змагають прийти до влади і закликають народ звершити це рятівне дійство. Але, як бачимо, революція владу змінює та не змінює системи. А чому? Та тому, що нами усіма, як і в усьому світі, опанував згубний дух мамони. І ліві, і праві, і нейтральні, та й всі інші сьогодні найбільшою мірою змагають до матеріального, до земного, до багатства, грошей, комфортів. І ця гонитва за примарним і фальшивим земним раєм не потребує ніякої духовності та моралі, хіба що тільки для прикриття заради осягнення своєї мети. Тому над нами царює і нами править лукавство, лицемірство, фальш і брехня.

Так, для нашого порятунку, нам дуже потрібна революція в наших головах, душах і серцях. Тільки вона може змінити нас, наше суспільство, владу та державу. Про неї вчив і до неї закликав, і сьогодні закликає всіх нас Спаситель світу Господь наш Ісус Христос. Покаяння, переродження, поклоніння в істині, життя в Божій Правді і в Святому Дусі – ось її безкровний і спасенний для всіх шлях. А вільний вибір за нами.

Та виглядає, що не всі свідомі нашого катастрофічного становища, до якого ми йшли всі роки незалежності.

А зараз у нас вже найбільша біда – війна! Дякувати Богу, що не широкомасштабна, не повсемісна. Але хто знає, що може бути завтра? Як же нам бути? Як боронитися, щоб не програти, а перемогти?

Ми щиро жертвуємо чималі кошти для нашої армії. Але ж є ще одна найпотужніша у світі і над всім світом зброя і сила – це наш Господь. Одним своїм словом Він може нашу планету-пилинку Земля перетворити в ніщо. Та Він стоїть за тими, хто ходить у світлі Його Заповітів. Тому недостатньо лише вірити, надіятися і молитися, бо ці чесноти без добрих діл мертві. Або хто може сьогодні засвідчити, що в цей критичний і вирішальний час долі нашої держави ми навернулися до Бога і є під Його захистом? Хіба наші храми в неділі і свята переповнені вірянами, і всі ми стали між собою дружнішими і добрішими, тому що на Сході країни гинуть наші воїни?!

На превеликий біль і жаль, ні! Гірше того, не кажучи вже про міста, навіть у наших селах Західної України, не припиняються забави, розваги і дискотеки з п’янками, співами і танцями навіть у час посту, чого раніше ніколи не бувало. Як же це зрозуміти і пояснити в той час, коли загиблих молодих воїнів привозять із зони АТО? Де наша солідарність? Чому така жахлива байдужість до свого майбутнього?

До цього потрібно додати і наші весілля з надмірною кількістю наїдків і напоїв, де панує обжерство і п’янство. Коли вже в цьому буде у нас мудра міра? А феєрверки стали ніби змаганням, у кого буде їх більше. І летять на вітер десятки тисяч гривень через нашу гординю, провокуючи і викликаючи проти себе справедливий Божий гнів. А якби ці кошти дати бідним, яких у нас чимало, то це було б більшою заслугою перед Богом і користю з Його благословення для молодих.

Чи не у всіх народів у час великої біди люди гуртувалися, єдналися і перемагали. А якої ще нам потрібно дочекатися біди, щоби, скажімо, між собою поєдналися УПЦ КП і УАПЦ, яких нічого не ділить, крім не Божих, а диявольських гріховних, ницих, корисливих земних амбіцій окремих єпископів (митрополитів). Ці Церкви сповідують одну віру, одні догмати, канони і таїнства. У них однакові традиції, обряди та звичаї. Тому виникає просте запитання: чи вірять взагалі такі ієрархи в Бога? І закрадається сумнів щодо віри деяких, бо про це свідчать їхні діла, вірніше пасивність і бездіяльність.

Хіба вони не бачать, як народ і, зокрема молодь, відходить від Церкви? Як катастрофічно завмирає духовність і паде мораль? А натомість зростає розбещеність, вульгарність, розпуста, п’янство і наркоманія. Хіба не розбрат, розколи, протистояння і ворожнеча між своїми є причинами цих негативних явищ, і навіть переходу вірян до протестантів? Як такі духовні владики думають за це все відповідати перед Богом? Якби ще була у них відповідальність тут на землі перед своїми вірянами. Та що ж, їхній чин - це уже презумпція невинуватості й мандат недоторканності (правда, не згідно з наукою Спасителя). А на жаль...

До речі, з грецької мови слово «криза» означає суд. Уже з перших християнських часів, коли були якісь великі біди (війни, землетруси, епідемії і т. д.) народ визнавав, що відійшов від Бога і говорив, що через їхнє відступництво над ними звершується суд Божий. І, щоб врятуватися від ворогів чи стихійного лиха, вони йшли до храмів, щиро каялися, - і Господь милував їх.

Про переможну і спасенну силу молитви з постом свідчить наука Спасителя. А найкращий приклад для наслідування подає нам історія з часів Старого Заповіту, коли Господь, через пророка Йону закликав мешканців міста Ніневії до покаяння і навернення до Нього, щоб уникнути кари. Три дні строго постили ніневітяни і молилися, - і Господь помилував їх.

А якби Глави наших Церков домовилися про конкретні дні посту, закликали всіх своїх вірних до молитви і посту (а в цьому, не сумніваюсь, їх підтримали б і протестантські спільноти), то Господь помилував і врятував би і нас. І це було б істинним і спасенним переображенням нашої нації, народу та держави, добрим початком подолання всіх криз на шляху до високої духовності, моралі, загального розвитку і високого рівня життя.