Нам би день простояти, нам би ніч протриматися: Новинський і Ко на захисті його "духовного бізнесу"

Прибувши в Україну, адвокат і не подумав змінити стиль та тон. Як стало відомо, згодом він надіслав народним депутатам ВР листи, в яких погрожував санкціями «згідно з Актом Магнітського» (!) і навіть кримінальним переслідуванням на Заході за голосування за законопроект 8731. Депутати були змушені звернутися до СБУ через спробу залякування.

Після чого Роберт Амстердам, покинувши Україну, заявив, що це насправді він виявився об'єктом залякування.

Втім, методи роботи Роберта Амстердама в Україні дивують навіть не тим, що він погрожує людям, які ходять краєм безодні вже третій рік. І не тим, що він перекручує саму ідею «Акту Магнітського», припускаючи застосувати його до жертв Кремля. Чи нам звикати до абсурду? Чим Амстердам справді здивував — так це манерою ведення справ. Найбільше він нагадував такого собі сахіба — «білу людину» («too pale, too male...»), який приїхав «цивілізувати» тубільців. Змусити їх хреститися, носити взуття і заразом продати Мангеттен за ящик «вогненної води».

Але здивування проходить, якщо придивитися не так до подробиць місії Амстердама, як до тієї «картини світу», яку він лобіює і захищає.

Амстердам і Партнери представляють інтереси Вадима Новинського — російсько-українського олігарха, який зараз вважає небезпечним для себе перебувати в Україні. І він має рацію, враховуючи факт його багаторічної роботи на користь РФ в Україні.

В УПЦ МП Новинський – «головний спонсор», це загальновідомо. І оскільки він вкладає гроші в це підприємство без зайвої скупості, то цілком може вважати себе співвласником цього бізнесу. Саме тому цілком логічною є участь його адвокатів у захисті інтересів УПЦ МП в Україні, куди сам олігарх-утікач приїхати не може без ризику нарватися на звинувачення в державній зраді.

Новинському по-своєму поталанило: його хобі (церква) збігається із політичним замовленням тієї країни, від якої залежить левова частка його доходів – Росії. Я не піддаватиму сумніву той факт, що Вадим Владиславович вкладає гроші в УПЦ МП, у тому числі, і за покликом християнської душі. Але немає сумнівів у тому, що гарантії для його бізнесу та коштів у Росії цілком залежать від його впливу на українські справи. І від способів, у які він використовує цей вплив.

Яскравою демонстрацією стратегічних цілей, на досягнення яких Новинський використовує свій вплив, став Архиєрейський собор у Феофанії. Той самий, який був покликаний розірвати відносини між УПЦ МП та МП. Вадим Новинський (лише диякон УПЦ МП), звичайно, був присутнім у залі, де посідав почесне місце серед єпископів (це вкотре підтверджує, що все, включаючи право честі, в УПЦ МП може бути куплено за гроші). І він зробив усе від нього залежне, щоб рішення про розрив УПЦ з МП не було прийняте.

Зокрема, очевидці стверджували, що як тільки слова про «незалежність від Москви» пролунали, Новинський влаштував скандал — він кричав на єпископів (ще раз — він лише диякон!) і ті, зрештою, ухвалили те рішення, яке було потрібне йому. Можу лише повторити власні слова: за гроші в єпископату УПЦ МП можна купити все, що завгодно, від «права честі» до долі кількох мільйонів вірних.

Так УПЦ МП стала на шлях брехні, яким вона йде вже майже два роки: вона бреше самій собі, своєму народові та всьому світу про «незалежність», від якої вона відмовилися заради грошей і під впливом страху, але насамперед з власної волі.

Спостерігати за тим, як ця брехня розросталася та міцніла — цікаво для фахівця у галузі комунікацій та психології мас. Ця брехня зрештою взяла в заручники безліч людей — від пересічних вірян, які з різних причин не хочуть нічого змінювати, до американських телеглядачів, яким просто подобається Путін (вони можуть собі дозволити — ніхто по-справжньому не вірить у вторгнення російської армії до Техасу). Цю брехню почали повторювати різними вустами, різними мовами, на різних інтелектуальних і соціальних рівнях. У ній беруть участь американські професори та журналісти, європейські богослови та українські парафіяни. Ось тільки від того, що вдалося купити дорогих адвокатів та університетську професуру, зробити брехню масовою і додати їй світського лиску, вона не перестала бути брехнею.

Єдине, що може втішити в цій історії: брехня – дорога дівчина. Її постійно доводиться підгодовувати та купувати новий одяг. Їй постійно потрібні нові партнери, які поширюватимуть її, як інфекцію, все ширше і ширше. Ось, наприклад, із останніх. Днями колишній помічник держсекретаря США за президента Дональда Трампа, професор католицького університету Роберт А. Дестро заявив, що українці у сфері прав вірян чинять «знущання», що «пересічні вірні» потрапляють під колективну відповідальність, до того ж незрозуміло за що — адже «гоніння на церкву», з погляду професора, «не пов'язані з війною».

Я залишаю на совісті професора Дестро (або каналів, які його цитували абияк) твердження про те, що саме є пов'язаним і що – не пов'язаним з війною. З Капітолійського пагорба, звичайно, видно краще, ніж з Печерського.

Професор Дестро має, звичайно, привід дорікати українській владі та державі за те, що вона недбало поводиться з правами вірян. Але з того приводу пану католицькому професору я могла б нагадати його власні слова, сказані зовсім не про Україну, а про США: “Багато років я займався питаннями, пов'язаними з Першою поправкою. Якщо ви подивитеся на ці справи, то переконаєтеся, що в більшості випадків релігійна свобода програвала в суперечках з державою. Так, наприклад, свого часу федеральний уряд змусив мормонів Юти відмовитися від багатоженства. А спроби деяких штатів законодавчо забезпечити право бізнесів не обслуговувати весілля одностатевих партнерів з тріском провалювалися”.

На жаль, забезпечення балансу прав і свобод окремих громадян та більших груп є далеко не легкою справою. А якщо в справу втручаються війна, національні інтереси, геополітика, якщо підключається контекст довгих історичних процесів — колонізації та деколонізації, то все заплутується остаточно.

Але в нашому випадку справа не в цьому. Адвокати УПЦ МП здебільшого працюють на те, щоб забезпечити не так права віруючих, як виживання УПЦ МП та збереження її єдності з Московським патріархатом. Саме за це їм платять. Вадим Новинський, захищаючи свій «духовний бізнес», веде власну війну в Україні. І хоч би якими були його особисті міркування — образа, віра, страх чи лояльність, — ця війна ведеться на користь Москви.

Результатом цієї війни, з погляду одного диякона та його адвокатів, має стати збереження структури, статусу та «московської» прописки УПЦ МП на територіях, які Росія не зможе окупувати. І в такий спосіб вся неокупована частина України залишиться «канонічною територією» — церковною провінцією Російської імперії. Що дасть привід Путіну або будь-якому його наступнику міркувати про «єдиний духовний простір» та необхідність його «захищати». Якщо потрібно, аж до стадії радіоактивного попелу.

Немає нічого дивного в тому, що українські МП-шні пропагандисти завмерли в очікуванні Трампа та із задоволенням цитують трампістів — професорів, журналістів, адвокатів. Вони абсолютно відверті у своїй надії на те, що Трамп згорне військову допомогу Україні та дасть можливість Путіну отримати в нашій країні те, що він хоче. Тут брехня, нарешті, з головою видає себе: «гоніння на церкву» та «знущання» зникнуть із порядку денного, а російське православ'я переможе лише тоді, коли Україна як державний та національний проект безповоротно зникне з реальності.