Так як вже написав в Частині І про міжнародну конференцію «Парохія – місце надії» в Ньїредьгаза, Угорщині, що відбулася від 17 до 22 липня 2011, там говорилося, що надія – це людська потреба. Вона однак має пасхальний вимір. Існує внутрішній зв’язок між вірою, надією і любов’ю. Свідчення повинне бути присутнє в парафіях.

Другою темою, над якою роздумували делегати, це екуменізм. Доктор Золтан Бона – пастор Угорської реформованої Церкви (кальвіністи) виклав три основні думки про екуменізм: 1. Екуменізм – це основний закон в християнстві, бо всі мають прямувати до того, щоб бути одним в єдності Трійці, всі повинні бути об’єднані з Богом і між собою, як Христос з Отцем. 2. Прості люди об’єднуються скоріше ніж богослови та духовенство, а це тому, що благодать всім дана і тому, що всі люди потребують Божого милосердя. Також жінкам це легше вдається ніж чоловікам, бо вони більш прямолінійні в своїх починаннях. 3. Суспільні виклики часу народжують організації, як Червоний хрест чи Армія спасіння, які скоріше як духовенство відповідають на потреби людства.

Багато є в традиційних Церквах людей, які не свідомі і не приналежні до Церкви, як інституції! В Будапешті, відповідаючи на запитання, тільки 17 % молоді знало що Різдво – свято народження Ісуса. В іншому місці, коли єпископ застряг у снігу на площі перед храмом і питав людей, які йому допомагали розгребти сніг, де католицька Церква, то ніхто не знав відповісти, що це будинок перед ними! Добробут і свобода віддаляють християн від бажання єдності! Однак всі люди, є синами Адама і Єви і носять в собі потребу бути спасенними.

Єпископ Гайдудорозький Фулуп Коксіс розповів про історію Угорської Греко-Католицької Церкви і про її місію. На думку єпископа, найбільша місія Церкви – це бути образом Божої любові до людини. Така поведінка людини її збагачує, бо чим більше вона віддає від себе, ще більше дістає. Східний обряд не є даниною старині, а живим виразом віри, спосіб передавання її людству. Обряд – це мова спільної молитви, яка допомогає в простих ділах щоденного життя кожному вірному. Такий вираз віри притягає багатьох людей, а особливо співана молитва. Архаїчна мова – це спосіб передавання Євангеліє молодим поколінням у світі, де мало є відкриття Богові. Літургія – це спільний досвід присутності Бога! Важливо вчити і проповідувати, але також переживати! Має бути вогонь в серцях, щоб приймати і передавати віру! Парафія, це вмістилище вогню, а християни – носії вогню!

Монахи із Шевтонь, Андре Ноел і Жан Гейзен (Бельгія), додали, що цих роздумувань, що коли Святе Письмо пише, що багато людей піддадуться скандалам, це насамперед йде мова про роз’єднання, що має місце в Церкві через брак любові. Владімір Соловйов говорив, що надія, яку приніс Христос у світ, поки не забезпечена для людства через історичний поділ між християнами.

Монахи із Шевтонь говорили про візантійський обряд, як про спосіб бути Церквою, про успішну інкультурацію.  Все що Бог дає людям таке велике, що люди не можуть це вкласти в одну традицію. Треба вчитися одні в других, обмінюватися дарами між місцевими Церквами і могти сказати: «Ми бачили світло істини, ми знайшли віру істинну». Дуже важливе в тому всьому відчувати роль Святого Духа, без якого Христос був би тільки історією. Дух приносить красу, а краса потрібна, щоб людину оздоровити!