Сьогодні  ЗМІ надто зосереджується навколо споживацького інтересу щодо Дня Святого Миколая. Мовляв, замість розуміння, хто такий Св. Миколай, люди спорожнюють прилавки магазинів, щоб потішити свої чада. Ніби акції, приурочені до цієї події є своєрідною подачкою. Можливо, якась частина  люду й не розуміє значення цього свята, однак існує й інша категорія населення, яка готує у цей день не лише подарунки для когось, а насамперед віру у перемогу: над хворобою, над безнадією, над зневірою.

Нещодавно ми провели невеличке свято для важкохворих дітей. Приготували їм пісні про Святого Миколая, чудові віршовані рядки, звісно ж і подарунки. Не тільки солодке, а й фрукти та книги. Чудові дитячі книжки про добро, розуміння, любов тощо. Однак я не про це. Ми не акцентували увагу на урочистій частині, а навпаки, ознайомилися з їхніми проблемами, залучивши до розмови головного лікаря. Адже лише спільними зусиллями можна подолати те, що перешкоджає їхньому повному одужанню. Про проблеми треба говорити. Можливо хтось, хто хоче допомогти, а не знає як, звернеться у відділення будь-якої лікарні й запитає у лікаря, хворих, які існують натепер проблеми й захоче допомогти: чи знайде донорів, чи відшукає якісь дороговартісні медикаменти. А навіть прийти до діток й просто поговорити з ними, їхніми батьками. Адже деякі важкохворі проводять у лікарнях довгі місяці. Їхня щира посмішка у такий важкий для них період, повірте, багато чого вартує.