Пропоную розшифровку запису, зробленого в таксі: старий водій з закарпатського села Драгово, везучи нашу родину до Мукачева, розповідав про те, що запам'талося йому з Другої Світової, і про багато іншого... Сьогодні, коли істерія навколо "Великої Побєди" замулює очі й вуха, ця розповідь (записана влітку 2008-го) варта уваги, бо спростовує деякі стереотипи...

- - -

Мні било 10 лєт, коли вуйна йшла. Я чув, що сюди били канони вже з Івано-Франківська. Руські пушли кругом. Солдати утекли, били за собов мости, всьо. Вони не йшли на Драгово видти, згори – із Івано-Франківська, з Долини, із Львова, – а пушли сюди кругом, попри Тису, трасов… Тоти війська, ракети, катюші, тото всьо… До нас лиш два солдати били зайшли до Драгова, я видів. Я малий був, мені показали, шо осьо руські, бісоголовці, їх ся треба бояти – вони в Бога не вірують. Вони чоловіка так уб’ють, як муху ми задавиме. Знаєте, у нас люди так говорили… І я, пацаном, думаю – і ся боюся того солдата: цей зможе убити, ун у Бога не вірує. Так от, я видів, зайшли у Драгово два солдати, бидто десь із хажі – такі, з автоматами, ППШ автомати з барабаном били. Вони ся зайшли у село – два солдати, такі, з вузькими глазами… Я не знав, яка ото нація: такі ото довгі глаза вузенькі, чорняві? То яка нація – узбеки, чичини якісь чи що? Отакі зайшли до нас два солдати в село, з автоматами. Кулачі у них. П’яні – там у них спирт чи що… Я нич не знав, як вони говорили по великому-руську. Щось начали говорити, потім там один ся найшов комісар, уже стрічав, давав їм їсти.

Руських ся бояли. Тоді телевізору не було, в ніч люди ся сходили, повечеряють – з тої хаті, з тої – та радили ся: а чуєме, там, за горов, пушки, канони б’ют. Із Долини було чути, як тоти пушки, та й самольоти летіли понад гори – німецькі та мадярські та бомбили… А тоді руські уже самольоти йшли та бомбили. Уночі світло не можна було, бо бомбили. Я то видів. Вночі світло таке ввержуть – таку лампу, що вночі так видно з самольота, усьо видно. «Сталін-Д’єрдь» називали, ото лампа якась така – самольот верже, де бомбити можна.

Руські і в армію у нас йняли. В армію йшли доброволно… Вони казали «доброволно», а хлопців йняли таки. І мене би били йняли, та мені ще треба було два годи чи три до армії, ще малим був. Йняли та вели до Хуста – та одправляли на фронт. «Добровольці», «доброволно», – кажуть, – а солдат їх везе… Мій батько з куньми віз десь із п’ятьох хлопців до Хуста з Драгова, що їх найняли як добровольців, п’ять хлопців. Та утекли, до Хуста не дойшли. Солдат ся навів, та хотів стріляти коло хреста. Каже, – ану ж, я хочу коло бога встрілити. Коло Бога – із автомата. Руський такий, з вузькими глазами… Ну, а коло Бога ун хотів встрілити, коло хреста, – мій батько розказував. А куля – як ото ся називає: не зробила? А, одсічка! Дала одсічку. А вони ся бояли – ун казав, що будете, хлопці, тікати – я розстріляю. Боялися утечі. Та оті п’ять, коли одсічка була, вони тогди утекли. Не дойшли ще до Хуста п’ять кілометрів, утекли. А ун – в бога мать, сюди-туди розкричався, допоки ту кулю витяг, де одсічка била, а вони втекли. А ун каже – ну так, дєд, каже, ідіт-но собі уже з лошадями дому, а я вже сюди до Хуста пішком через поле пуйду. Що йому? В армії тото чоловік нич не стоїть, Боже упаси. В Афганістані кулько вибили – там нич чоловік не стоїть, тулько як муха, отак… А в Драгові і в мадярській армії наші хлопці служили. Утікали, коли вже фронт ішов, то тоді утікали. А котрих забрали на фронт – нігде ся не вернули. В лагеря йняли… но пущали: знав, що закарпатський – та й пустив. Били в лагерях, робили мости…

А був такий солдат, – мені розказували, – що ун убив п’ятьох чоловік, як у Драгові був. Треба було на штаб іздати в Хуст, то ун їх имів. Ун їх веде-веде, та ноч ‘го вбила, то всіх п’ятьох розстріляє десь на поле, та каже, що ун їх здав. Ун не дивився, що, може, діти у люде є.

Защо война «Отечественна» називалася? Зато то, що син на батька йшов. Наші у «добровольцях» в армії в руських били сини, а їх батьки били в мадярських лагерах. І – видки я знаю – аж я в засаді, а муй батько там? Б’ємеся… Там не било, що видити – там чи батько, чи брат чи хто… Бити, та й баш. Не – то тебе вб’ют.

…А отам монастир є – в Бороняві, де ми перейшли переїзд, то там дорога є. Там греко-католицький манастир був давно, та скасали його, бо він був греко-католицький. Склади там робили, боролися при руських, не давали… Люди йшли бастовати там – розкирювала міліція, щоб не дати. І дото довоювали, що всьо равно, встався там манастир. Ну а Ленін казав так, що не трогать… (Я у школі робив у Драгові, автосправу викладав – десятий клас). То школа була одсоєдинена од релігії. Колядувати не муш учні. Директор дежурив, на Великдень мусів дивитися, би діти не йшли, та учителі, до церкви, а у клуб би йшли. У клубі – музику безплатно, діскотеку дітям… А діти йшли усьо равно до церкви, не йшли в клуб. А Ленін казав: старі вимрут, а молодь не буде ся учити, то так мєдлєнно релігія ся одсоєдинит, – так Ленін казав. Та що батьки, баби, діди дітей учили, то мало ще йшло. А на Росії… Там уже такі хлопці… Вони про Бога кажуть: що, ти його бачив? Вони в Бога вже не вірують, в Росії. Бо там уже йшло найдавно так.

А у нас боялися женщини… Бо один прийшов десь з Росії, каже: в калгоспі одберуть діти, а жони мають іти в поле робити. А діти одна буде женщина няньчити, бавити – а другі мають іти в калгосп. Ун їм не роз’яснив, що ото – садик, а тепер заяву в садик силою пишут. А й казав, що одбирають діти. Так пояснив, та люди ся боялись.

А й бо сперва било мало недобре. Був закон, я тямлю… Ми з батьком у хліві свиня закололи, зарізали – то треба було кожу здавати із свині. Били такі податковці, що слідили за тим. Мусили били кожу з свині здавати. А ми пудпалили свиня, та зарізали в хліві, аби не видно… Сперва били – дуже закони.

Та і тепер, знаєте… Чим би Харьков та Донбас пушли в Росію, та й нашій Україні – хана. Там у Харькові самольоти, танки – усьо ся виробляє. Ну а в Росії – туди вже, де вуйна, де німець не дійшов, за Москвов – такі заводи, всьо… Росія багата, Росії ся треба бояти! Все ж таке там і оружіє, і ракети такі, що мужуть знищити, розумієте? А у нас що било – руські ракети, тото всьо забрали, здали. Ет, може, щось і лишили… Ракетні бази строїли у Мукачеві. Таку станцію строїли, що там би видно всі самольоти – і в Америці, всьо – тото така радіційонна станція. Та запретили, бо офіцери, що строїли там – наших дівок у Мукачеві узяли, та людям направили, що ося станція буде давати радіацію, води не будете мати. Люди забастували і вони лишили тото строїти. То вже з 15 годув тому назад било.