Я особисто незнайомий з новообраним Сербським Патріархом Порфирієм, але його добре знають мої друзі і колеги у шведській академії святого Ігнатія. У 2016-му році він отримав тут престижну премію святого Ігнатія — у певному сенсі богословського Нобеля. Він дуже цим фактом пишався. Свою промову під час отримання премії він присвятив правам людини. І тим самим продемонстрував, що європейські цінності для нього — не пустий звук. Останні роки він здійснював служіння у країнах Євросоюзу — Словенії та Хорватії, де завоював довіру не лише сербської громади, але й більшості, яка до сербів зазвичай ставиться з недовірою.

Це не значить, що обраний Патріарх Порфірій прозахідний, але він і не антизахідний. Також він не сербський націоналіст. У цьому сенсі оцінки його як прихильника президента Вучіча неточні. В Афінському університеті він писав докторат про св. Іоана Золотоустого. Тобто йому нечужі ідеї нон-конформізму. Я би його назвав обережним конформістом.

Він знаходиться рівно посередині різних груп в Сербській Церкві, у тому числі промосковської та проконстантинопольської. Наскільки мені відомо, він не проти української автокефалії в принципі, але не готовий наразі займати якусь зі сторін.

Його вважали маріонеткою митрополита Бачського Іринея, який займає більш промосковську позицію. Але я впевнений, для Порфірія зараз нагода вийти з тіні Іринея. Цьому сприяє навіть сама процедура обрання патріарха — жеребкуванням. Тепер він точно нікому нічого не винен — і в першу чергу Іринею.