Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння
Тропар Різдва

І так хочеться розумного спілкування і спокійного діалогу між людьми. З року в рік повторюються слова різдвяного тропаря і слідом за ангелами співаємо «Слава на висотах Богу й на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2: 14), але ці слова залишаються порожніми, розчиняючись в небутті до наступного року. Серед людей зазвичай не видно ані благої волі і добро-зичливості або хоча б базової поваги до інших, чи навіть просто елементарного розуму. Особливо не видно їх серед «найперших» християн, що обов'язково «міцно стоять у істині» і готові розірвати всіх навколо.

Автокефалія, мова, календар, реформи, традиції і рецепти… Достатньо відкрити будь-яку дискусію, навіть з самого простого й здавалося б нейтрального питання. Через пару реплік обов'язково відбудеться перехід на особистість зі звинуваченнями у «зраді», «ворожнечі», а в співрозмовникові неодмінно побачать «ворога», якого потрібно «задавити» й «перемогти». Аргументи нікого не цікавлять, а люди слухають співрозмовника (ще добре, якщо слухають!) аж ніяк не для того, щоб зрозуміти, а лише для того, щоб висловитися самим. Діалог, ще не почавшись, одразу перетворюється в два монологи. Ніякого «світла розуміння і знання» тут геть немає, зате є морок обскурантизму – навмисної відмови від знань. Пригадується Голум з «Володаря Перстнів», що тікає в свою темну печеру. Схожий образ для звичного формату спілкування між християнами, на жаль.

Часто в православному середовищі лають жанр фентезі за втечу від реальності, хоча в житті християн таких втеч на кожному кроці. Люди бажають збудувати свій затишний світ і законсервуватися в ньому. Казковий світ, де всюди аксіоми, де «все зрозуміло» і нема жодних питань, де немає ніяких опонентів та рефлексії, але звучать лише голоси однодумців, а всі, хто не згоден чи навіть недостатньо голосно погоджується – вороги. Насправді, це не тільки прояв гордині і втеча від реальності, це боягузтво і страх перед істиною.

Митр. Сурожський Антоній (Блум) слідом за св. Григорієм Ніським любив повторювати, що «коли уявлення робиться абсолютною істиною і не може бути поставлено під сумнів, це означає, що людина вже не вірить в можливість пізнання або поглиблення, а живе обернувшись назад, міркуючи, що дивитися вперед нема чого і навіть небезпечно! Це боягузтво перед життям, це страх перед істиною, це заперечення багатогранності і глибини самої реальності». Іронічно, втім багато преподобних і преосвященних, що критикують фентезі як жанр, знаходяться в авангарді такого ж православного фентезі, вибудовуючи свої світи, проголошуючи ті чи інші установки непорушними аксіомами. Так відбувається відрив від реальності і відмова від знання, навчання, вдосконалення, що за визначенням передбачає осмислення нової інформації, нових аргументів, нових ракурсів, а не нескінченне повторення колишнього, яким би комфортним і зрозумілим воно не було. Власне, прихід до Христа пастухів і волхвів, сама проповідь Христа і поширення християнства стали можливими лише завдяки відкритості людей для чогось нового і спершу незрозумілого, відмові від аксіоматичності та виходу з власного затишного світу.

Нехай світло розуміння дійсно світить на всіх нас. Нехай у нас вистачає мудрості бути відкритим до цього знання – дивовижного, незвичного і часом некомфортного, що приходить через різних людей в нашому житті – симпатичних або неприємних, «своїх» і «чужих» – Бог посилає різних. Нехай бажання дізнатися і зрозуміти завжди перевершує бажання перемогти чи тим більше засудити. І нехай завжди перемагає Спаситель Христос, а з Ним – життя і правда – подобається нам чи ні, зручно чи ні. Нехай саме Він перемагає Систему, упередженість і наші власні «аксіоми» – якими б очевидними вони нам не здавалися.

Нехай співрозмовники і опоненти будуть порядними і чесними (найперше з самими собою) і завжди пам'ятають про людську гідність. Хай не буде провокацій ні з якого боку, а нам всім нехай вистачає об'єктивності та мудрості пізнавати речі і явища, якими вони в дійсності є і називати речі своїми іменами, пам'ятаючи, що «якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мв.7:1). І нехай так завжди й відбувається. Не виправдовувати помилки, дурість і неправду «своїх»; не применшувати таланти, добро і правду «чужих», але завжди давати належну оцінку і говорити те, за що не буде соромно перед очима Христа. Нехай зменшуються людське зло, користь і розрахунок, а будь-яка підлість, неправда і маніпуляція нехай обов'язково викриваються якомога швидше. Нехай однодумці і опоненти, «свої», «чужі» і просто випадкові люди стають кращими і добрішим. Нехай всім вистачає мудрості впізнавати один одного в дзеркальних ситуаціях, які іронічний Бог посилає не без причини. Нехай терпіння не залишає нас, але буде мир всередині і навколо, а світ осяє світло розуміння.

 Христос Народжується! Славімо Його!